Рішення № 133519003, 21.01.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21431/25

Провадження № 2/161/2203/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.

розглянувши в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал» через свого представника Грушевого Ю.В., звернувся до суду з позовною заявою, поданою через систему "Електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що що 10.07.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №1419240272733, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 7500,00 грн. строком на 120 днів, з 10.07.2024 по 07.11.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 540,20% (1,48% в день) річних від суми кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, станом на 14.10.2025 заборгованість відповідача становить 35820,00 грн., з яких: 7500,00 грн. - заборгованості за кредитом; 13320,00 грн. - заборгованості за відсотками, 15000,00 грн. - штраф.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 35820,00 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме: 2 422, 40 грн. судового збору, 10600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

29 жовтня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ТОВ «ФК «Віва Капітал» - Грушевий Ю.В., в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлення з відміткою працівника пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи. Суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 1419240272733.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 540,20% (1,48% в день) річних на суму кредиту.

Відповідно до п.1.3 Договору, кредит надано строком на 120 днів з 10.07.2024 по 07.11.2024.

Відповідно до умов п. 1.3.1. Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно п. 3.3. Договору у разі несплати Позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п. 1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.

Згідно довідки № 7/15119 від 09.09.2025, ТОВ «ФК «Віва Капітал» на виконання умов договору № 1419240272733, 10.07.2024 було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7500,00 грн..

Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, у відповідача станом на 14 жовтня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 35820,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн, заборгованість за відсотками 13320,00грн, штраф 15000,00 грн.

Відповідно до частини першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір № 1419240272733 між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором D3V1G7. З зазначеного договору вбачається, що при його оформленні ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер картки платника податків, паспортні дані, місце проживання, електронну адресу.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач в ході розгляду справи не надав альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, не спростував проведеного розрахунку, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відтак, підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 був ознайомлений з його умовами, зокрема щодо нарахування процентів та погодився з ними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7500,00 грн., за процентами в розмірі 13320,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 15000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штраф за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором №1419240272733 від 10.07.2024 року в розмірі 15000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором №1419240272733 від 10.07.2024 року, у розмірі, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500, 00 грн., заборгованості по процентам 13320, 00 грн..

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 20820,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2025 року; Акт виконаних робіт відповідно до договору про надання юридичної допомоги №1 від 02.01.2025 року; платіжна інструкція № LK928/2.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № LK961/13 від 10.10.2025 про сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягуються понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (58,12%), а саме судовий збір в розмірі 1407,99 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6161,14 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал» заборгованість за кредитним договором №1419240272733 від 10.07.2024 в розмірі 20820 (двадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованості по тілу кредиту, 13320 (тринадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок - заборгованості по процентам.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривні 99 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6161 (шість тисяч сто шістдесят одна) гривня 14 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Шпола, вул. Таранця, б. 20;

Відповідач ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту заочного рішення 23 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур