Рішення № 133518968, 23.01.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6817/25

Провадження № 2/159/281/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», від імені якого діє представник Гурський Герман Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Кошельок» (далі - позивач або позикодавець або кредитор), від імені якого діє представник Гурський Г.Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 2983301690-579632 від 11.01.2022 про надання коштів у позику у розмірі 22805,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем укладено договір № 2983301690-579632 про надання коштів у позику в розмірі 7000,00 грн., шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитор свої зобов`язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов`язки не виконував у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 22802,50 грн з яких: 7000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 15802,50 грн заборгованості за процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 30.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребував докази в АТ «Приват Банк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

19.01.2026 до суду надійшли з АТ КБ «ПриватБанк» витребувані судом докази.

До суду повернулося рекомендоване поштове відправлення R067031726686, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

У паспорті споживчого кредиту зазначено умови кредитування, які передбачають наступні умови: сума кредиту - 7000,00 грн. (п. 1.1. договору); початковий строк кредитування - 15 днів, (п. 2.1. договору), дисконтна відсоткова ставка - 1,85% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) (п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7 договору), базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору (п. 4. паспорту кредиту). Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором «1615».

11.01.202 між позивачем та відповідачем укладено договір №2983301690-579632 про надання коштів у позику. Розмір суми кредиту складає 7000,00 грн (п. 1.1). Строк на який надається кредит - 15 днів (Лояльний період) (п. 2.1). Договором передбачено три види процентних ставок за користування кредитними коштами: 0,01% на день протягом користування коштами протягом Лояльного періоду (п. 1.3.3.1); 1,85% на день - за кожен день користування кредитними коштами (п. 1.3.2), 2,20% на день - стандартна (базова) процентна ставка (п. 1.3.3). Лояльний період визначений у п. 2.1 може бути продовжений шляхом сплати протягом нього усіх процентів нарахованих протягом Лояльного періоду (п. 2.2). У разі продовження користування кредитними коштами після завершення Лояльного періоду застосовується процентна ставка 1,85% на день з початку укладення кредитного договору (3.5).

Пунктом 3.6. предбачено, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах: - зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7);

З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 2,2 % на день від суми неповернутого кредиту (п. 3.8).

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

В реквізитах кредитного договору зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його адреса проживання, дані паспорта та РНОКПП. Відповідачу також було надано одноразовий ідентифікатор - 1615, для підписання кредитного договору № 2983301690-579632 від 11.01.2022, шляхом направлення на його номер телефону НОМЕР_1 .

У паспорті споживчого кредиту до договору № 2983301690-579632 від 11.01.2022 визначено умови аналогічні за змістом тим, які містяться у кредитному договорі.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта, наданої ТОВ «Кошельок», відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет. Після чого надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту. Потім Товариство направило(розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору. Клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Клієнт додав платіжну картку для отримання коштів. Відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора -1615-. Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором -1615- (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору).

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК», 11.01.2022 о 15:12:15, через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК», було проведено успішне зарахування на карту НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 7000,00 грн. за договором займа № 2983301690-579632.

Крім того відповіддю АТ «Таскомбанк» №25968/47ю1 від 02.07.2025 підтверджується, перерахування 11.01.2022 ТОВ «Кошельок» коштів в сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 .

Відповіддю з АТ КБ «ПриватБанк» від 13.01.2026 підтверджується, що на ім`я відповідача було емітовано банківську карту НОМЕР_3 , на яку 11.01.2022 надійшло 7000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку за період з 10.01.2022 по 12.01.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором позичальнику за період з 11.01.2022 по 25.01.2022 нараховано проценти з розрахунку 1,85% на день в розмірі 1942,50 грн, а за період з 26.01.2022 по 25.04.2022 - 13860,00 грн за процентною ставко. 2,2% на день.

Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кошельок» від 01.11.2016, витягом з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що позивач є фінансовою установою, та вправі здійснювати інші види кредитування (вед - 64.92).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 2983301690-579632 від 11.01.2022 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «1615», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК», відповіддю АТ «Таскомбанк» №25968/47ю1 від 02.07.2025 підтверджується перерахування 11.01.2022 ТОВ «Кошельок» коштів в сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , а відповіддю з АТ КБ «ПриватБанк» від 13.01.2026 підтверджується, що на ім`я відповідача було емітовано банківську карту НОМЕР_3 , на яку 11.01.2022 надійшло 7000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку за період з 10.01.2022 по 12.01.2022.

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 11.01.2022 отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору строк надання коштів у кредит завершився 25.04.2022.

Відповідач не надав суду доказів повернення отриманої суми кредиту позивачу

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 7000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Доказів того, що упродовж Лояльного періоду (15 днів з дня укладення кредитного договору) відповідач сплатив позивачу проценти за користування кредитними коштами, матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до умов кредитного договору уу відповідача виник обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 1,85% на день протягом перших 15 днів (п.3.5) та по 2,2% на день протягом 90 днів користування кредитними коштами - до 25.04.2022 (п. 3.8).

Отже, за період з 11.01.2022 по 25.01.2022 відповідачу було нараховано процентів у розмірі 1945,50грн. (7000,00 грн. тіла кредиту * 1,85% на день * 15 днів).

У період з 26.01.2022 по 25.04.2022 (відбулась пролонгації на 90 днів) (п. 3.7 договору) відповідачу було нараховано процентів у розмірі 13860,00 грн. (7000,00 грн. тіла кредиту *2,2% на день * 90 дні).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплачував проценти за кредитним договором.

Відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості за процентами.

На підставі викладеного, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів у розмірі 15805,50 грн (1945,50 грн+ 13860,00 грн) є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 22802,50 грн. з яких 7000,00 грн. суми виданого кредиту та 15802,50 грн нараховані проценти за період з 11.01.2022 по 25.04.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 2422,40 грн. то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 укладений з Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери»; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Гурського Г.Ю., додаток від 11.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 відповідно до якого адвокатське бюро зобов`язується надати наступну правову допомогу:

- оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 1000,00 грн.

- збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 2000,00 грн.

- складання позовної заяви - 4000,00 грн.

- формування додатків (доказів) до позовної заяви, (для суду та відповідачу) - 2000,00 грн.

- відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 1000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що у матеріалах справи є докази того, що крім позовної заяви у цій справі адвокат здійснив оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги). Однак на переконання суду витрати на підготовку таких документів не можуть покладатися на відповідача, адже не стосуються правничої допомоги щодо предмета спору, а стосуються оформлення догворіних відносин між адвокатським бюро та позивачем, а тому витрати на підготовку таких документів не підлягають відшкодуванню, що відповідає позиції висловленій КЦС Верховного Суду у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 170/332/22.

Також на переконання суду не можуть додатково покладатися на відповідача витрати на формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) в розмірі 2000,00 грн. Долучення до позовної заяви доказів є обов`язковою вимогою, що ставиться процесуальним законом до позовної заяви, а тому входить у зміст послуги із складання позовної заяви.

Заразом, суд звертає увагу, що втрати в розмірі 1000,00 грн пов`язані з відправкою позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі, не можуть покладатся на відповідача, оскілкьки такі послуги не є правничою допомогою в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, відповідно до квитанції 1740958 від 25.09.2025, якою було надіслано позов відповідачу, відправником є ТОВ «Кошильок» а не адвокат.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати, які підлягають розподілу в розмірі 6000,00 грн (Збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору. - 2000,00 грн та 4000,00 грн за складання позовної заяви).

Оскільки суд повністю задовольнив позов, то з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем витрати, що підлягають до розподілу, в розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2983301690-579632 про надання коштів у позику від 11.01.2022 в розмірі 22802,50 грн. з яких:

- 7000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту;

- 15802,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з 11.01.2022 по 25.04.2022.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ 40842831)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене 23.01.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ