Рішення № 133518674, 22.01.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10389/25

Провадження № 2/727/760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Мадей Е.А.

розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовують заявлені позовні вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.05.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 02.05.2024-100000854. Вказують на те, що відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 7000 грн. Вказують на те, що строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 07.08.2024 рік; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Посилаються на те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 21490 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 10290 грн., по комісії 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 року у розмірі 21 490 грн., а також судові витратив рахунок відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.12.2025 року скасовано заочне рішення від 15.09.2025 року та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Горна В.І., у позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримує повнітю та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 скерувала на електронну адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила суд ухвалити рішення на власний розсуд відповідно до матеріалів справи.

Відповідно до ст.ст.174,178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї, у встановлений законодавством термін.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, зважаючи на наступне.

Так, судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що 02.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 02.05.2024-100000854 (а.с.16-21, 26-31).

Відповідно до умов кредитного договору № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 р. відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 02/05/2024. Сума Кредиту: 7000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 07.08.2024; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.18% = (8119.8 / 7000)/98 ? 100%. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 10% від суми Кредиту та дорівнює 700 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 70 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до умов Договору відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується квитанцією №2456956535 про видачу коштів від 02.05.2024 року (а.с.25).

Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 21 490 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн., по процентам в розмірі 10 290 грн., по комісії 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3 500,00 грн. Проценти по кредиту нараховані з 02.05.2024 р. по 07.08.2024 р. (а.с.15).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Згідно п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-5286.

Згідно п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

У відповідності ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору (оферти) № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 року та квитанції про перерахунок коштів позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн. Відповідачем ОСОБА_1 02.05.2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 7 000 грн., що свідчить про те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Проте, відповідач ОСОБА_1 у свою чергу свої зобов?язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв?язку з чим за нею утворилась заборгованість у розмірі 21 490 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн., по процентам в розмірі 10 290 грн., по комісії 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3 500,00 грн. Проценти по кредиту нараховані з 02.05.2024 р. по 07.08.2024 р.

Згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд звертає увагу на те, що відповідач своїм підписом на договорі підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Відповідач ОСОБА_1 мотивувала свої доводи тим, що вона не отримувала судової кореспонденції, не розписувалася за жодні повідомлення та не була ознайомлена із заочним рішенням у встановленому порядку. Вважає, що вона була позбавлена можливості брати учать у розгляді справи та реалізувати своє право на захист.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що позивачем не подано жодних належних заперечень щодо предмета спору, зокрема щодо укладеного кредитного договору та його умов, суми заборгованості, що була присуджена до стягнення заочним рішенням суду. Відповідачкою не надано жодних доказів на підтвердження не укладення кредитного договору № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 року, та отримання грошових коштів у розмірі 7 000 грн. Відсутні також заперечення щодо розрахунку заборгованості наданого позивачем. Окрім того, у разі незгоди із наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач повинна була надати власний розрахунок на підтвердження своїх заперечень. Відповідач посилається на неповне дослідження судом доказів по справі. Натомість, відповідачем не надано жодного письмового доказу, який би спростовував обставини викладені позивачем у позові, документально підтверджені.

Так, Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з цим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 02.05.2024-100000854 був укладений 02.05.2024 року, після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", відтак вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до умов кредитного договору, між сторонами був укладений саме споживчий кредитний договір, кошти отримані в кредит були для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Відтак, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частино третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як встановлено судом, позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 02.05.2024-100000854 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Тобто, під час ідентифікації ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Положеннями статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати по справі, в повернення сплаченого позивачем судового збору, в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджений платіжною інструкцією №СЦ00031171 від 07.08.2025 року (а.с.2).

На підставі та керуючись ст. ст.4,12,13,76,81,141,

263,264,265,268,274,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 02.05.2024-100000854 від 02.05.2024 у розмірі 21 490 грн. 00 коп., та понесені судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп., документально підтверджені (а.с.2).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22.01.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.