Ухвала суду № 133516274, 22.01.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2096/25

Провадження № 2/515/98/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі представника Колеснікової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

До Татарбунарського районного суду Одеської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі представника Колеснікової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 р., розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Луцюку В.О.

Ухвалою від 08.01.2026 р. вказану позовну заяву залишено без руху.

20.01.2026 року до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Колесніковою Іриною Олександрівною подано заяву про виконання ухвали суду, до якої долучено платіжну інструкцію №39 від 14.01.2026 р. про сплату судового збору в розмірі 2422,40 гривень, такожпросила вирішити питання про повернення надмірно сплаченого судового збору одночасно із винесенням рішення за результатами розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, подану заяву суддя дійшов такого висновку.

Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви, заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є самостійним об`єктом справляння судового збору.

У справі № 909/243/18 Верховний Суд звернув увагу на відмінність між поняттями «предмет позову» та «предмет спору», зазначивши, що предметом позову є безпосередня матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу, тоді як предметом спору є об`єкт спірних правовідносин матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а також основні та похідні позовні вимоги. Похідною є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої (основної) вимоги.

Під позовною вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка одночасно є способом судового захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, що випливають з одних і тих самих фактичних обставин або підтверджуються спільними доказами. Підставою позову є сукупність фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2019 року у справі № 910/11811/18 зазначено, що кожна кредитна операція є самостійним цивільно-правовим правовідношенням, яке породжує окремі цивільні права та обов`язки. Порушення, допущені під час укладення чи виконання кожного окремого договору, формують самостійний склад цивільного правопорушення та підтверджуються доказами, які не є спільними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Відповідно до абзацу другого пункту 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року, у разі об`єднання в позовній заяві кількох самостійних вимог майнового характеру судовий збір сплачується з урахуванням загальної суми всіх заявлених вимог, при цьому судовий збір може бути сплачений як окремо за кожною вимогою, так і однією загальною сумою.

Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним окремим кредитним договором є самостійною позовною вимогою майнового характеру.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 84 897,11 грн, яка виникла на підставі трьох окремих кредитних договорів, а саме:

за кредитним договором № 102053044 від 01 жовтня 2024 року 20 688,86 грн;

за кредитним договором № 7679105 від 25 квітня 2024 року 42 272,00 грн;

за кредитним договором № 7033593 від 08 серпня 2024 року 21 936,25 грн.

Таким чином, позивач заявив три самостійні вимоги майнового характеру, однак сплатив судовий збір лише у розмірі 2 422,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 215 від 17 грудня 2025 року та 2 422,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 39 від 14 січня 2026 року, що не відповідає вимогам законодавства щодо сплати судового збору.

З огляду на викладене, ухвала Татарбунарського районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконана.

Оскільки у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви та не виконав вимоги статей 175, 177 ЦПК України, відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Суд роз`яснює, що згідно частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 187 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі представника Колеснікової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Текст ухвали складено 22.01.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк