Рішення № 133515646, 22.01.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4677/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Юнаківської сільської ради Сумського району про визнання права власності на житловий будинок у порядку набувальної давності..

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що позивач з 2007 року і по серпень 2024 року постійно, безперервно проживав в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_2 . ОСОБА_2 у зв`язку з виїздом у 2007 році із с.Юнаківки на постійне місце проживання до дітей до рф, запропонувала ОСОБА_1 проживати у житловому будинку разом із своєю сім`єю, доглядати за ним, підтримувати у належному стані. З 2007 року по теперішній час ОСОБА_2 не поверталася до с. Юнаківка, жодної інформації щодо неї немає. Таким чином ОСОБА_2 не проживає у будинку з 2007 року по теперішній час. За весь період проживання у вищезазначеному житловому будинку, а саме з 2007 року і по серпень 2024 року жодної інформації або відомостей, про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило. В той час як позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрований та проживав разом із сім`єю за вказаною адресою з 2007 року, що підтверджується довідкою, за весь період проживання в будинку, здійснив його ремонт, підтримував в належному стані двір, прилеглу територію, обробляв земельну ділянку, сплачував податок на землю

Посилаючись на ці обставини, представник позивача просила визнати за позивачем право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заява з проханням слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримала.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про час розгляду справи у суді..

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на житловий будинок від 05.04.1996 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 ( а.с.9)

Відповідно до довідки № 225 від 04.04.2025 року Юнаківської сільської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 2007 року по теперішній час. Проживали за даною адресою з дати реєстрації до серпня 2024 року (а.с.10). Згідно довідки № 2 від 07.07.2025 року КП «Світанок» за ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_2 заборгованість за послуги водопостачання станом на 01.07.2025 року відсутня ( а.с.11). Згідно копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.8). Відповідно до листа ГУ ДПС у Сумській області згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» по ОСОБА_1 станом на 17.07.2025 року обліковується переплата по земельному податку з фізичних осіб (Юнаківська ТГ). ( а.с.12). Крім того, відповідно до довідки № 44 від 12.01.2026 року Юнаківської сільської ради сумського району ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації АДРЕСА_1 з 2007 року .

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014р. при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. - вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 25.09.2015р. право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за первісними і похідними підставами. Набувальна давність однією із первісних підстав набуття права власності на житловий будинок.

Велика Палата ВС у своїй постанові зазначила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (див., наприклад, постанову Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).

Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном а подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

10 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 923/82/19 (ЄДРСРУ № 87478664) досліджував питання щодо набуття права власності на майно за набувальною давністю. В даній Постанові Верховний суд дійшов аналогічного правового висновку щодо підстав для набуття права власності за набувальною давністю, що зазначено вище, а саме: йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

24 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/16913/16-ц, провадження № 61-24031св18 (ЄДРСРУ № 79445638) вказав, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

За весь період користування вищезазначеним житловим будинком, а саме з 2007 р. і по теперішній час жодної інформації або відомостей, про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило.

В той час як позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Факт добросовісного володіння позивачем чужим майном більше 10 років, підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Таким чином, суд вважає встановленим, що протягом десяти років позивач добросовісно, відкрито і безперервно володів спірним майном і продовжує добросовісно, відкрито і безперервно володіти спірним нерухомим майном, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко