Ухвала суду № 133515022, 23.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/533/26 2-о/335/58/2026

23 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Мінаєв М.М., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради та Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, про встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2003 року,

В С Т А Н О В И В:

19.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт того, що належна ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (закінчений будівництвом об`єкт загальною площею - 42,8 кв.м.; житловою площею 27,3 кв.м.; матеріали стін: цегла; 1-коридор: 3,0 кв.м.; 2-санвузол: 2,8 кв.м.; 3-коридор: 1,7 кв.м.; 4-кухня: 5,0 кв.м.; 5-кімната: 16,5 кв.м.; 6-кімната: 10,8 кв.м.; 7-вбудована шкафа: 2,1 кв.м.; незасклений балкон: 0,9 кв.м.), зареєстрована в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року Василівським районним бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 27-46.

Заява обґрунтована посиланням на таке.

16.02.1998 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизували двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею - 42,8 кв.м.; житловою площею - 27,3 кв.м.).

Василівське районне бюро технічної інвентаризації (далі за текстом - РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО, БТІ) здійснило державну реєстрацію права спільної власності в рівних частках: ОСОБА_3 - 1/3, ОСОБА_2 - 1/3, ОСОБА_1 - 1/3. Про це було зроблено запис в реєстровій книзі під № 27-46.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей же день, відкрилась спадщина на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25.08.2025 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 332/2025 щодо спадщини померлої ОСОБА_3 .

01.09.2025 ОСОБА_2 звернулася до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради для державної реєстрації права власності до ДРРП на 1/3 частку квартири за спадкодавцем - ОСОБА_3 .

01.09.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради для державної реєстрації права власності до ДРРП в межах своїх часток.

15.10.2025 через неотримання відповіді від РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону було відмовлено в проведенні реєстраційних дій.

Василівська районна рада Запорізької області повідомила, що внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходилося РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО була зруйнована, а архіви знищені. Підтвердити право власності на нерухоме майно, реєстрацію чи отримання копій документів та/або відомостей з реєстрових книг, що перебували у віданні РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО неможливо.

Наданий Четвертій запорізькій державній нотаріальній конторі оригінал свідоцтва про право власності на житло не в повній мірі підтверджує державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та актуальність інформації щодо належності нерухомого майна спадкодавцю.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

Відсутність можливості отримати інформацію з паперових носіїв інформації, що містяться у відповідному бюро технічної інвентаризації є істотною перешкодою ОСОБА_2 для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки іншого порядку встановлення належності нерухомості за певною особою чинним законодавством не визначено. Однак, вказана обставина не може позбавляти її права на спадщину, якщо факт проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року може бути встановлено в судовому порядку в рамках окремого провадження.

Разом з цим, житло по якому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися за державною реєстрацією в ДРРП в межах своїх часток було пошкоджене/знищене внаслідок бойових дій. Обов`язковою передумовою для отримання компенсації по програмі «Відновлення» - є наявність відомостей про право власності на пошкоджене житло в ДРРП. У свою чергу, неможливість отримання державним реєстратором запитуваної інформації від БТІ з об`єктивних причин, які не залежать від волі заявників призводять до необґрунтованого обмеження їх права на отримання компенсації за пошкоджене/знищене житло.

Відтак, заявники вважають, що від встановлення факту державної реєстрації в БТІ до 2013 року залежить можливість вступити у спадщину та отримати компенсацію за пошкоджене/знищене житло; чинне законодавство не передбачає іншого порядку встановлення факту; відсутня можливість отримати інформацію про держреєстрацію до 2013 року з паперових носіїв інформації, що знаходилася у віддані БТІ, через знищення архіву; встановлення факту державної реєстрації в БТІ до 2013 року не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Дослідивши предмет і підстави заяви, а також додані до неї документи, суддя приходить до висновку про те, що у відкритті провадження за цією заявою слід відмовити, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктами 1.4-1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року № 399/2839 (чинної на час державної реєстрації у 1998 році права власності на спірне приміщення), передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року, не містила положень про набуття права власності на нерухоме майно тільки після державної реєстрації права власності на нього, а лише встановлювала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

Крім того, статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції передбачено вичерпний перелік документів, які є для державного реєстратора підставами для державної реєстрації права власності та інших речових прав, і серед цього переліку відсутнє судове рішення про встановлення факту реєстрації права власності до 01.01.2003 року.

З обставин, викладених у заяві, випливає, що у зв`язку із смертю ОСОБА_3 виникли два спора про право, а саме спір про спадкові права на належну їй 1/3 частки спірної квартири через відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документа на цей об`єкт прав, та похідний від цього спір про право заявників на отримання компенсації за пошкоджене або знищене майно.

Суддя зауважує, що встановлення фактів, пов`язаних з державною реєстрацією прав власності, є похідним від встановлення фактів, пов`язаних з підставами набуття такого права власності.

Відсутність у власника правовстановлюючого документу на відповідне майно, так само і відсутність у державному реєстрі запису про реєстрацію права власності на майно, не означають того, що такого права власності не існує.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, встановлення судом факту державної реєстрації права власності не буде підставою для виникнення у заявників права власності, не призведе до внесення відповідних відомостей про таке право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не усуне для заявників перешкоди у оформленні їх спадкових прав, і не звільнить їх від необхідності звертатись в порядку позовного провадження за визнанням права власності на належні їм частки.

Крім того, заявниками фактично порушено питання про встановлення факту, який має відношення до права власності особи, яка є померлою, що не передбачено нормами ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.315, 259-261 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради та Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, про встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2003 року.

Роз`яснити заявникам, що вони мають право на звернення до суду в порядку позовного провадження з позовом про визнання за ними права власності як на частки у спірній квартирі, які вони вважають своїми, так і на частку померлої особи в порядку спадкування, і відповідне рішення суду про визнання за ними права власності буде підставою для реєстрації їх прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя М.М. Мінаєв