Ухвала суду № 133513490, 23.01.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/29/26

УХВАЛА

23 січня 2026 року м. Кілія

Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

представника власника /володільця/ майна ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

клопотання

представника товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРИД»

про скасування арешту тимчасово вилученого майна

В С Т А Н О В И В :

З клопотання та відповідних пояснень представника ТОВ «УКРРИД» ОСОБА_3 вбачається, що ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області за процесуального керівництва Ізмаїльської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026167150000006 від 07.01.2026 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України.

В межах зазначеного досудового розслідування 09.01.2026 слідчим суддею Кілійського районного суду Одеської області була постановлена ухвала, якою накладено арешт на:

-самохідний шестиколісний комбайн для косіння та збору очерету, загальними розмірами 2?6 м, у вигляді металевої платформи з місцем керування водія, механічними косами з однієї сторони та 6-ма колесами, без будь-яких маркувань та ознак ідентифікації, а також снопи очерту, які знаходяться на відповідному комбайні;

-трактор «Беларус» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який напівзавантажений очеретом;

-трактор з державним номерним знаком НОМЕР_3 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_4 , який повністю завантажений очеретом.

Представник власника /володільця/ майна вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, виходячи з наступного.

Так, в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими саме доказами підтверджуються доводи прокурора про те, що вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з вилучених речей були об`єктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Формальне посилання на положення ст. 98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.

Між тим, вилучене майно, а саме техніка і очерет, на законних підставах належать ТОВ «УКРРИД», яке на протязі тривалого часу використовує вказану техніку у здійсненні своєї господарської діяльності.

Крім того, як стало відомо представнику ТОВ «УКРРИД», на даний час адміністрацією Дунайського біосферного заповідника було здійснене детальне спільне обстеження протипожежного прокосу на всьому його протязі та встановлено, що він не знаходиться на території заповідника.

Відповідно, будь-який збиток ДБЗ не було нанесено і директор ТОВ «УКРРИД» не повинен був повідомляти керівництво ДБЗ щодо здійснення прокосу.

Це свідчить про те, що в діях посадових осіб ТОВ «УКРРИД» не вбачаються ознаки складу кримінального проступку, передбаченого ст. 252 КК України.

На підставі викладеного представник ТОВ «УКРРИД» в клопотанні та в судовому засіданні просив скасувати арешт накладений 09.01.2026 на відповідне майно зі скасуванням заборони користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні надав інформацію з Дунайського біосферного заповідника про те, що як було встановлено в ході огляду, земельна ділянка, на якій здійснено прокіс очерету, не відноситься до території ДБЗ. У зв`язку із цим прокурор вважав за можливе частково задовольнити клопотання та скасувати заборону користування технікою, на яку накладений арешт з переданням їй ТОВ «УКРРИД» та залишенням арешту на вилучений очерет.

Заслухавши представника власника представнику власника /володільця/ Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРИД» /володільця/ майна та прокурора, проаналізувавши релевантні положення законодавства, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді від 09.01.2026 за клопотанням дізнавача накладено арешт на:

-самохідний шестиколісний комбайн для косіння та збору очерету, загальними розмірами 2?6 м, у вигляді металевої платформи з місцем керування водія, механічними косами з однієї сторони та 6-ма колесами, без будь-яких маркувань та ознак ідентифікації, а також снопи очерету, які знаходяться на відповідному комбайні;

-трактор «Беларус» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який напівзавантажений очеретом;

-трактор з державним номерним знаком НОМЕР_3 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_4 , який повністю завантажений очеретом.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України ухвалою встановлено заборону користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.

Підставою для накладення арешту стало те, що слідчим суддею в ході розгляду клопотання було встановлено, що зазначене у клопотанні майно відповідає визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а згідно положень ст. 100 КПК України майно, яке було використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, конфіскується. Таким чином, оскільки на даній стадії проведення досудового розслідування у формі дізнання існувала потреба у забезпеченні збереження відповідних речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене у даному кримінальному провадженні майно з застосуванням заборони користування та розпорядженням майном з метою запобігання його приховуванню, знищенню, втраті чи передачі, оскільки в даному випадку обмеження права власності було співрозмірним завданням кримінального провадження.

Як зазначено в абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наданої прокурором в ході розгляду клопотання відповіді Дунайського біосферного заповідника НАН України від 16.01.2026 начальнику СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області інформації, за наслідками детального обстеження протипожежного покосу встановлено, що на всьому його протязі він не знаходиться на території заповідника, а проходить вздовж її північної межі.

Таким чином, вказана інформація, яка була отримана після накладення 09.01.2026 арешту на майно ТОВ «УКРРИД», дає підстави ставити під сумнів наявність у даному кримінальному провадженні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…».

У справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» від 28 липня 1999 року Суд вказав, що Перший протокол, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав та свобод особи.

У кримінальному аспекті втручання у право особи на мирне володіння майном здійснюється у формі вилучення та накладення арешту на майно як речовий доказ у кримінальному провадженні для належного розгляду кримінальної справи (рішення «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року), вилучення та накладення арешту для забезпечення цивільного позову (цивільних вимог потерпілого) у кримінальному провадженні (справа «Боржонов проти Російської Федерації» від 22 січня 2009 року).

Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційностю.

У разі відсутності розумного співвідношення та обґрунтованої пропорційності між метою втручання держави в право особи на мирне володіння майном та збитками, які несе особа у зв`язку з неможливістю володіти своїм майном, а також у разі відсутності компенсації за втручання та законних підстав такого втручання, здійснюється грубе порушення права особи на мирне володіння майном.

За встановлених в ході розгляду клопотання обставин слідчий суддя дійшов висновку, що арешт належного ТОВ «УКРРИД» майна у вигляді вилученої техніки, можна вважати втручанням у його право на мирне володіння майном, оскільки без її використання товариство обмежене у здійсненні своєї діяльності.

Також слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до яких у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

За таких обставин, з метою недопущення можливості настання негативних для власника /володільця/ арештованого майна наслідків у вигляді збитків/упущеної вигоди, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити частково, скасувавши заборону користування технікою, на яку накладено арешт та передати її на зберігання представнику власника /володільця/ ТОВ «УКРРИД», таким чином застосовувавши найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Представника власника майна слід попередити про його обов`язок збереження арештованого майна у тому вигляді, у якому воно було передано.

При цьому слідчий суддя вважає передчасною можливість скасування арешту та передання ТОВ «УКРРИД» вилученого очерету до закінчення кримінального провадження, оскільки очерет не є індивідуально визначеним майном та на відміну від техніки не використовувався у здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити частково.

З урахуванням позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 травня 2024 року по справі №712/191/23, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 173-174 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати заборону користуватись:

-самохідним шестиколісним комбайном для косіння та збору очерету, загальними розмірами 2?6 м, у вигляді металевої платформи з місцем керування водія, механічними косами з однієї сторони та 6-ма колесами, без будь-яких маркувань та ознак ідентифікації;

-трактором «Беларус» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_2 ;

-трактором з державним номерним знаком НОМЕР_3 , до якого приєднаний причеп з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Передати вищенаведене арештоване ухвалою слідчого судді від 09.01.2026 у кримінальному провадженні, внесеному 07.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026167150000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, майно на зберігання його власнику /володільцю/ - Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРРИД» (код ЄДРПОУ 31130257) в особі його представника.

Заборону розпоряджатись вищенаведеним майном залишити в силі.

Попередити представника власника /володільця/ майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРИД» про його обов`язок збереження арештованого майна у тому вигляді, у якому воно було передано до закінчення кримінального провадження.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена.

Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1