Ухвала суду № 133513238, 22.01.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8731/24

Провадження № 6/466/9/26

У Х В А Л А

16 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представника відповідача Дацко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заяву ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні,-

в с т а н о в и в :

03.10.2025 року, представник ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів» , Бернадський Ю.А., звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою, в якій просить замінити вибулого стягувача первісного кредитора ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» на етапі виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/8731/24 , на його правонаступника ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів».

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» стягнуто грошові кошти у розмірі 18 471,78 грн.

21 травня 2025 року між ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів» укладено договір відступлення права вимоги № 210525, відповідно до якого право вимоги за вказаним зобов`язанням перейшло до заявника як нового кредитора. Окрім того боржника було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим заявник просить суд замінити первісного кредитора у справі його правонаступником на стадії виконання судового рішення.

В судове засідання представник заявника не з`явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви підтримують просять суд такі задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача , адвокат Дацко М.В. , заперечила щодо задоволення заяви. Пояснила, що згідно Договору про відступлення права вимоги від 21.05.25р. новий кредитор, заявник, зобов`язується сплатити первісному кредитору, позивачу, за передачу права вимоги до боржників кошти в сумі 199843 грн 50 коп. Згідно Платіжної інструкції № 63 від 21.05.2025р ТОВ Міжнародний альянс сплатив на користь СК Гарант і Я згідно рахунку №21 від 21.05.2025р кошти в розмірі 199843,50 коп., а згідно Виписки по рахунку від 21.05.2025р ТДВ СК Гарант і Я: ПрАТ СК ВУСО сплатило на користь ТОВ Міжнародний альянс страхове відшкодування згідно СА№2405385-1 від 21.05.2025 р та договору №211- 02/20-ФП від 28.12.2023 року, ТДВ СК Гарант і Я заяв. 01.11.2024р частка перестрахована на суму 199843,50 грн. Відтак право заявника про перехід на нього права вимоги первісного кредитора, позивача, СК Гарант і Я - нічим не підтверджено. Представник просить суд відмовити в задоволенні заяви.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником.(ст.442 ЦПК України)

Відповідно до ч.2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч.2 ст.442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Отже, сторонами справи щодо заміни сторони у виконавчому провадженні є заявник (як правонаступник), первісний стягувач, боржник і державний/приватний виконавець.

Стаття 442 ЦПК України, яка визначає порядок заміни сторони виконавчого провадження, розміщена в розділі VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України, тобто відноситься до заяв, які подаються на стадії виконання судового рішення.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України «Про деякі правові аспекти заміні сторони виконавчого провадження», у випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред`явлено до державної виконавчої служби-приватного виконавця, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо).

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року у справі №466/8731/24 з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» стягнуто грошові кошти у розмірі 18 471,78 грн у порядку суброгації. Рішення набрало законної сили та підлягає виконанню.

21 травня 2025 року між ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я», як первісним кредитором та ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів» , як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги №210525, відповідно до умов якого до заявника перейшло право вимоги за вказаним зобов`язанням, що підтверджується копією договору, наданою суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року у заявника було витребувано докази оплатності договору відступлення права вимоги. На виконання вимог ухвали заявником 08 грудня 2025 року подано заяву про долучення доказів, до якої додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №63 від 21.05.2025 та виписку по рахунку первісного кредитора за 21.05.2025, які підтверджують зарахування грошових коштів на рахунок ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» у сумі, передбаченій договором відступлення права вимоги.

Заперечуючи проти задоволення заяви, представник боржника у письмових поясненнях зазначає, що подані докази є недопустимими та недостатніми, оскільки у виписці по рахунку первісного кредитора міститься інформація про надходження коштів від ПрАТ «СК ВУСО», а не від заявника, у зв`язку з чим, на думку боржника, факт виконання договору відступлення права вимоги не підтверджений.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18.

Статтею 78 ЦПК України встановлено правила належності доказів, які визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що належать до предмета доказування, Суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи.

Крім того, статтею 204 ЦК України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм

Підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Відповідно до позиції Європейських принципів оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDE» від 23.08.2016. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

Судом встановлено, що 21 травня 2025 року між ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» як первісним кредитором та ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів», як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги №210525, предметом якого є перехід до заявника права вимоги за судовим рішенням у справі №466/8731/24.

Вказаний договір укладено у письмовій формі, що відповідає вимогам статті 513 ЦК України, оскільки зобов`язання, з якого відступається право вимоги, виникло у письмовій формі та підтверджене судовим рішенням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Матеріали справи містять належні письмові докази, що підтверджують факт переходу права вимоги та виконання умов договору відступлення.

Доводи боржника щодо відсутності належних доказів виконання договору відступлення права вимоги суд визнає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не пов`язує дійсність переходу права вимоги із джерелом походження коштів, якими здійснено оплату за таким договором.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору відступлення права вимоги №210525 недійсним або таким, що не виконаний, суду не подано.

Отже, укладення договору відступлення права вимоги №210525 призвело до вибуття первісного кредитора із матеріальних правовідносин та набуття заявником статусу нового кредитора, що є належною матеріально-правовою підставою для процесуального правонаступництва та заміни сторони стягувача у справі.

Керуючись ст. ст. 258- 260, 442 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

заяву задовольнити.

Замінити сторону у справі №466/8731/24 первісного кредитора ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» (ЄДРПОУ 37317151, юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174) на етапі виконання Рішення Шевченківського районного суду м. Львова справа №466/8731/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРАНТ І Я» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в порядку суброгації , на його правонаступника, ТОВ «Міжнародний Альянс Захисту Кредиторів» (ЄДРПОУ 45161767, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовленні її повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлено 22 січня 2026 року.

Суддя: І. Є. Зима