Ухвала суду № 133511118, 21.01.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5655/25

Провадження № 6/643/162/26

УХВАЛА

21.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за заявою ОСОБА_1

про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду

міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»

до ОСОБА_1

про стягнення 92 665,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебувала справа № 643/5655/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 92 665,60 грн.

Рішенням від 23.12.2025 Салтівський районний суд міста Харкова позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 62 801,20 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 7 441,25 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 940,80 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 528,24 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 1 654,40 грн послуга з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 537,92 грн послуга з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 2 344,40 грн - інфляційних втрат та 890,77 грн - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 520,64 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

09.01.2026 представник ОСОБА_1 (далі - заявник) адвокат Король Владислав Романович звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 є особою похилого віку та перебуває на пенсії з 2020 року. З березня 2020 року ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не здійснює підприємницької діяльності та не має інших джерел доходу, окрім державної пенсії. Єдиним джерелом існування заявника є пенсія, розмір якої є мінімальним та ледве покриває базові життєві потреби. Сплата повної суми боргу одномоментно є непосильним тягарем. Представник заявника зазначає, що слід врахувати триваючу військову агресію Російської Федерації та дію воєнного стану в Україні. Місто Харків, де проживає заявник, є прифронтовим містом, яке постійно зазнає обстрілів та руйнувань. Економічні наслідки війни (значна інфляція, постійне зростання цін на продукти харчування, ліки та комунальні послуги) критично вплинули на заявника. Разом з цим, виконання рішення одразу і в повному обсязі постановить заявника у критичне становище, фактично позбавивши його коштів на існування (їжу, лікування, сплату комунальних послуг). У зв`язку з цим, вважає за необхідне та можливе розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Ухвалою від 13.01.2026 Салтівський районний суд міста Харкова розгляд заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25 призначив на 21.01.2026.

У судове засідання 21.01.2026 учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Рішенням від 23.12.2025 Салтівський районний суд міста Харкова позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 62 801,20 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 7 441,25 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 940,80 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 528,24 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 1 654,40 грн послуга з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 537,92 грн послуга з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 2 344,40 грн - інфляційних втрат та 890,77 грн - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 520,64 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

При цьому, в силу приписів ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вищевказаної норми процесуального права вбачається, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявності підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом.

У рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, заявником не надано жодного доказу на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання заявника на те, що він є особою похилого віку та перебуває на пенсії, саме по собі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Закон не пов`язує можливість надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення з фактом досягнення пенсійного віку або отримання пенсії як єдиного джерела доходу, а вимагає доведення наявності конкретних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд звертає увагу, що пенсійний статус особи є загальною соціальною ознакою, яка притаманна значній кількості осіб, і сам по собі не свідчить про наявність виняткових обставин у розумінні процесуального закону. Для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення заявник повинен довести не лише факт отримання пенсії, а й реальний фінансовий стан, зокрема розмір пенсійних виплат, наявність або відсутність іншого доходу, майна, заощаджень, обов`язкових витрат на лікування чи утримання інших осіб, що у сукупності могло б свідчити про неможливість виконання рішення суду у встановленому законом порядку.

Надана заявником Форма ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» сама по собі не є доказом скрутного матеріального становища та відсутності доходів у 2025 році, адже стосуються лише нарахувань з 1999 по 2020 роки, і жодним чином не підтверджують наявність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим.

Будь-яких інших доказів на підтвердження скрутного фінансового стану заявником до суду не надано.

Посилання заявника на економічну ситуацію в країні та воєнний стан суд вважає, що сам лише факт введення в Україні воєнного стану не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду, заявник зобов`язаний був надати докази на підтвердження скрутного матеріального становища, понесення значних збитків та неможливість виплатити заборгованість перед кредитором внаслідок бойових дій.

У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що заявником не надано жодних доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим через майновий стан заявника.

Європейський суд з прав людини у п. 43 рішення «Шмалько проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що заявником не підтверджено існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з чим, враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, зважаючи на майнові інтереси стягувача та встановлені вище обставини, дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 260, 353, 354, 435 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 у справі № 643/5655/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

2. Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.01.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко