Ухвала суду № 133507842, 20.01.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1625/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідачки в користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №8149693 в розмірі 20185 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу 4500 грн.

Ухвалою судді від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

14.01.2026 представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі, в якій просить закрити провадження у даній справі з підстав відсутності предмета спору, оскільки відповідачем заборгованість сплачено після подання позивачем позовної заяви до суду. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Сторони в зал судового засідання не прибули.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що предметом пред`явленого позову є заборгованість за кредитним договором у розмірі 20185 грн.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що узгоджується з позицією Верховного Суду справа № 638/3792/20.

Зважаючи на те, що відповідач сплатила заборгованість, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору.

На підставі викладеного суд вважає можливим закрити провадження в даній цивільній справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, суд роз`яснює положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до яких у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тобто правовою підставою для закриття провадження у справі у цьому випадку має бути п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).

Разом з тим, представник позивача подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд дійшов висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20), де зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій не врахували положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні зі статтею 255 ЦПК України, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) є, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Таким чином, враховуючи те, що представник позивача просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 18.12.2025 року № 579937242. 1.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Повернути позивачу з державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. згідно платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 18.12.2025 року № 579937242. 1.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22 січня 2026 року.

Головуючий