Постанова № 133503326, 20.11.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3448/25

Провадження № 3/366/2039/25

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Державного агентства з управління зоною відчуження, щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 000016 від 24.10.2025, складеним провідним інженером з охорони природних екосистем сектору з охорони природних екосистем відділу державної охорони ПЗФ Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника ОСОБА_2 по суті правопорушення зазначено, що: «24.10.2025 об 11 год. 43 хв. ОСОБА_1 перебувала на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника в районі відселеного села Замошня за координатами (51.273263, 30.216663) без спеціального дозволу (перепустки), чим порушила режим території природно-заповідного фонду, чим порушила вимоги п. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 3 ст. 12 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення», за що відповідальність передбачена ст. 91 КУпАП».

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 28.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 20.11.2025.

ОСОБА_1 у судове засідання, не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду рекомендованим повідомленням про вручення, на адресу зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повернулось до суду з відміткою: «відмова» та шляхом направлення, смс-повідомлення на особистий номер телефону, вказаний у протоколі, текст якого доставлено 29.10.2025.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19 - направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належним адресом та яка повернулася в суд у зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Крім того, ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується її підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про стан судового провадження відносно себе ОСОБА_1 не цікавилась, із заявами та клопотаннями про відкладення розгляду не зверталась. При цьому, разом з матеріалами справи до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 24.10.2025 про розгляд справи без її участі, з рішення суду погоджується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з`явилася, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов`язки, суддя розцінює її неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення № 000016 від 24.10.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, та який підписано особою, що його склала і особою, що притягується до адміністративної відповідальності;

- додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено положення ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;

- карту-схему природоохоронних науково-дослідних відділень Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, яка відображає територію ЧРЕБЗ та на якій умовно відображено місце, де було виявлено ОСОБА_1 , що засвідчено підписом ОСОБА_1 та особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення;

- копію паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , за якою встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- витяги з Указу Президента України «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника» від 26.04.2016 року № 174/2016; Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; «Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За статтею 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи… Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за чт.91 КУпАП.

Відповідальність за ст. 91 КУпАП настає у разі здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Між тим, положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення» від 27.02.1991 № 791а-XII - радіаційно небезпечні землі - це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

До зазначених у цій статті земель належать території, вказані в пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону (ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до п.п. 1 і 2 ст. 2 Закону № 791а-XII такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього Закону, у зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення забороняється у тому числі постійне проживання населення (абз.2); перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди (абз.4), будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки (абз.10).

Згідно з п. 8 розділу ІІ додатку 6 «Положення про в`їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення» постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106а, перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, для забезпечення контрольно-пропускного режиму зона відчуження на території України обгороджена по периметру, а на в`їздах у зону безумовного (обов`язкового) відселення встановлені КПП. Пропуск в зону та із зони громадян, транспортних засобів і вантажів здійснюється через КПП. Дане Положення обов`язкове для виконання всіма громадянами, службовими особами, підприємствами, установами та організаціями. Його текст вивішується на КПП на видному місці і доводиться до відома громадян, що проходять (проїжджають) в зону (пункт 7).

У відповідності до п.2.1 розділу ІІ наказу МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення» організація відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення здійснюється Державним агентством України з управління зоною відчуження.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 вказаного наказу, перепустка за призначенням є документом, який надає право на пропуск і перебування на території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення за визначеним маршрутом, що є частиною програми. Перепустка дійсна з моменту її отримання до закінчення зазначеного в ній часу перебування на території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 26.04.2016 року «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», ЧРЕБЗ створено в Іванківському і Поліському районах Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, територія Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника є територією, на яку поширюється дія наведених вище нормативно-правових актів, зокрема, заборона перебування на цій території особам, які не мають на це спеціального дозволу (перепустки).

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 на момент виявлення працівниками поліції, мала спеціальний дозвіл чи перепустку для законного перебування у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення, зокрема на перебування на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а саме порушення вимог режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які полягали в порушенні вимог ч. 3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ч. 2 ст. 3, ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення», відповідно до яких у зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення забороняється перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції інкримінованої статті.

З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи характер правопорушень, вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується до правопорушника за їх вчинення, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 24 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів, оскільки вони як такі відсутні.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028, 00 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню у розмірі 605 грн. 60 коп. судового збору (3028 х 0,2),

Керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 33, 40-1, 91, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 14.06.1996 Дарницьким РУ ГУ МВД України в м. Києві), визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі у розмірі 24 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 408 (чотириста вісім) гривень

реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у Київ. обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 14.06.1996 Дарницьким РУ ГУ МВД України в м. Києві) в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн., 60 коп.)

реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Текст постанови складено 12.01.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ