Рішення № 133502091, 21.01.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14207/25

Провадження № 2/357/1066/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року від представника ТОВ «ФК «Гелексі» до суду надійшов вищевказаний позов, в якому він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованість за договором позики в розмірі 25 175 грн, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 27.01.2021 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 210481, відповідно до якого відповідачу надано кошти в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, платності, зворотності. Позичальник зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

06.10.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні 20.11.2025.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі їх представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою останнього зареєстрованого місця проживання та шляхом опублікування оголошення про виклик особи на сайті «Судова Влада України», з відзивом (запереченнями) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

27.01.2021 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 210481, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику позику в сумі 5 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою не пізніше 25.02.2021 (п. 1.5.1., 1.5.3.).

Відповідно до п. 1.5.4. договору, орієнтовна реальна процентна ставка позики становить 547,50% на дату укладання договору.

Згідно з довідкою № 210481 від 01.08.2025, ТОВ «ФК «Елаєнс» здійснило платіжну операцію, ініційовану ТОВ «ФК «Гелексі» та 27.01.2021 успішно перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти в сумі 5 000 грн.

В матеріалах справи також містяться паспорт позики, розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, укладений між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі» про надання послуг з переказу грошових коштів.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що між сторонами договору позики було досягнуто згоди щодо істотних умов такого договору, при цьому взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором позичальник виконав, надавши відповідачу кредитні ресурси в повному обсязі.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за договором позики № 210481 від 27.01.2021 в розмірі 25 175 грн, в тому числі: 5 000 грн - заборгованість за позикою; 20 175 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких відомостей (доказів) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення договірних зобов`язань відповідачем.

Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копії документів: договір про надання правової допомоги від 09.07.2025, укладений між клієнтом ТОВ «ФК «Гелексі» та Адвокатом Рудзей Ю.В.; акт № 28 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 09.07.2025 на суму 5 000 грн.

В матеріалах справи також міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Рудзей Ю.В.та довіреність.

З наданих документів вбачається, що позивачем в межах розгляду даної справи понесено витрати на послуги правничої допомоги Адвоката Рудзей Ю.В. в розмірі 5 000 грн, в тому числі за: правовий аналіз спірних правовідносин - 1 000 грн (1 год.); складення позовної заяви - 3 000 грн (3 год); формування додатків - 1 000 грн (1 год).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та витраченого часу в межах даної справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення витрат на правничу допомогу на суму 3 000 грн, що на думку суду відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, є доцільним та справедливим в межах цієї справи.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 210481 від 27.01.2021 в розмірі 25 175 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», адреса: вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, м. Київ, код ЄДРПОУ: 41229318.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Ю. Цуранов