Рішення № 133501918, 20.01.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/143/25

Провадження № 2/935/60/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі судді Щербаченко І.В., зі секретарем судового засідання Кумечко С.М., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача зазначивши, що 21.07.2020 АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 2031921134, за яким Банк надав, а Позичальник отримав кредит в розмірі 40 986,00 грн. строком до 21 липня 2021 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 3 % від суми Кредиту (пункт 1.1. Кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0.01 % річних (пункт 1.2 Кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів -згідно Графіку платежів (пункт 1.3 Кредитного договору).

16.12.2021 року та 17.12.2021 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», уклали Договір факторингу № 16/12/21 та № 17/12/21.

Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу, Боржник станом на 16.12.2021 року має заборгованість по Кредитному договору в розмірі 16 337,27 грн. (кредитна лінія) з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 6 337,27 грн. - сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 17/12/21, Боржник станом на 17.12.2021 року має заборгованість по Кредитному договору в розмірі 40 946,02 грн. (кредит) з яких: 37 252,35 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 4,93 грн. - сума заборгованості за відсотками по кредиту; 3 688,74 сума заборгованості по комісії.

Таким чином 16.12.2021 року та 17.12.2021 року до Позивача перейшли права вимоги по Кредитному договору №2031921134 від 21.07.2020 року в сумі 57 283,29 грн.

17.12.2021 року AT «ОТП БАНК» направив CMC повідомлення Відповідачу про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «АВАЛІСТ».

Станом на дату подання даного позову будь-яких платежів від ОСОБА_1 «ОТП БАНК» не було. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Аваліст» за Кредитним договором №2031921134 від 21.07.2020 року в сумі 57 283,29 грн. з яких: 47 252,35 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 6 342,20 грн. сума заборгованості за відсотками по кредиту. 3 688,74 грн. сума по сплаті комісії по кредиту, що підтверджується реєстром боржників.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Просив стягнути з відповідача суму заборгованості в сумі 90 599,86 грн. з яких: 57 283,29 грн - сума основної заборгованості; 28 056,15 грн - сума інфляційний втрат; 5 260,42 - 3 % річних, судовий збір в сумі 3028 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн..

Представник позивач в судове засідання не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі останнього. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явивсь, про дату, час та місце судового засідання повідомлявсь судом належним чином, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що 21 липня 2020 року між Акціонерним товариством "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2031921134, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 40986 гривень строком до 21 липня 2021 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 3% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів-згідно графіку платежів. Згідно паспорту споживчого кредиту Розділ 3 "Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача" було відкрито кредитну лінію в розмірі 10000 грн., строк кредитування 36 місяців, мета отримання кредиту споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту безготівково, у порядку та у строк, визначений кредитним договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їхніми істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з умовами Кредитного договору зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Договором.

16.12.2021 та 17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» було укладено договір факторингу № 16/12/21 та №17/12/2021, у відповідності до якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Аваліст» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно із п. 6.2.3. вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить до ТОВ «ФК «Аваліст» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК «Аваліст» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «Аваліст» та АТ «ОТП Банк» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги у цих випадках не вимагається.

Умовами Договору факторингу встановлено, що Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості (пункт 1.1. Договору факторингу).

Договори факторингу № 16/12/21 та 17/12/21 підписані електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 16/12/21, відповідач станом на 16.12.2021 має заборгованість по Кредитному договору в розмірі 16337,27 гривень.

Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 17/12/21, відповідач станом на 17.12.2021 має заборгованість по Кредитному договору в розмірі 40946,02 гривень.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого АТ «ОТП Банк», вбачається, що заборгованість за договором № 2031921134 від 21.07.2020 року станом на 16.12.2021 (кредитна лінія) становить 16 337,27 гривень, з яких: 10000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 6338,51 гривень заборгованість за процентами., за - 1,24 грн. надходження коштів.

Згідно графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту до Кредитного договору №2031921134 загальна вартість кредиту становить:40 946,02 грн. з яких: сума кредиту за договором 37 252,35 грн., проценти за користування кредитом- 4,93 грн., комісія за РО 3 688,74 грн.

Отже, згідно реєстрів боржників №1 до Договорів факторингу №16/12/21 та 17/12/2021 загальна заборгованість за кредитним договором №2031921134 від 21.07.2020 року становить 90 599,86 грн.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів того, що вищевказані договори факторингу визнані недійсними, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови вищевказаного кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст.526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст.1047, ч. 1 ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 ,ч. 2ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаного договору, його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За приписами ч.1 та ч.3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками, 3 % річних та інфляційні втрати.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Аваліст», вбачається нарахування на вищевказану заборгованість за період з 16.12.2021 по 31.12.2024 року, та з 17.12.2021 року по 31.12.2024 року інфляційних втрат в сумі 28 056,15 грн. та 3 % річних в сумі 5 260,42 гривень.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов до наступного висновку.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором № 2031921134 від 21.07.2020 в сумі 57 283,29 гривень.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Позивач просив стягнути на його користь із відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 5 260,42 гривень та інфляційні втрати в сумі 28 056,15 гривень за період з 16.12.2021, 17.12.2021 до 07.01.2025.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування на суму боргу вищевказаних процентів вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, згідно із п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїниу період діїв Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за договорами позики (кредитними договорами) і підлягають списанню позикодавцем (кредитодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення). Дія даної правової норми у часі має ретроспективну дію і поширюється також на договори позики (кредитні договори), які укладені до 17 березня 2022 року.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16.12.2021, 17.12.2021 по 23.02.2022, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, здійсненого позивачем, нарахування процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відбулось з 16.12.2021 та 17.12.2021. Відповідно суд розглядає справу виключно в межах заявлених особою вимог (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

За період з 16.12.2021 по 23.02.2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становлять: 10000 гривень (сума заборгованості) х 70 днів (кількість днів прострочення) х 3%/365 = 57,53 гривень.

За період з 17.12.2021 до 23.02.2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становлять: 40 946,02 гривень (сума заборгованості) х 69 днів (кількість днів прострочення) х 3%/365 = 232,21 гривень.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. З урахуванням останніх правових позицій, висловлених Верховним Судом, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Таким чином, інфляційні втрати за період з 16.12.2021 по 23.02.2022 становлять: 10000 грн.х 101,60%-10000 грн.=160 грн., та з 17.12.2021 по 23.02.2022 становлять: 40 946,02 грн.х101.60%-40 946,02=655,14 грн..

Отже, за період з 16.12.2021 по 23.02.2022, та з 17.12.2021 по 23.02.2022 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 289,74 гривень та інфляційні втрати в сумі 815,14 гривень.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином проінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею та на виконання вимог судового рішення.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст.89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором № 2031921134 від 21.07.2020 грн. в сумі 58 388,17 гривень, з яких: 57 283,29 гривень заборгованість за тілом кредиту, 289,74 гривень 3 % річних, 815,14 грн. інфляційні втрати за період з 16.12.2021 по 23.02.2022, та 17.12.2021 по 23.02.2022.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.1 ч.3ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зіст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Аваліст» надав суду: акт приймання-передачі наданих послуг №2034168873 за договором про надання правової допомоги №07/23 від 14.02.2023, копія платіжної інструкції №177 від 26.07.2023 року

З огляду на це суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265, 280 ЦПК України, ст.525, 526, 611, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованість за кредитним договором №2031921134 від 21.07.2020 року у сумі 58 388 (п`ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривні 17 копійок гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 951 (одна тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) гривень 43 копійок та за правничу допомогу в сумі 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Житомирського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аваліст", місце знаходження: 04119, м.Київ, вул.Деревлянська, 10А, код ЄДРПОУ 39628752.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.В. Щербаченко