Рішення № 133498217, 22.01.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2026 р. справа № 640/21240/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2020 за № 0027334202, № 0027344202, № 0027354202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитна заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов`язань за договором і яка була анульована (прощена) банком за його рішенням, не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в розумінні Податкового кодексу України (далі по тексту також - ПК України). Також позивач посилається на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким визначено, що сума прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці не відноситься до додаткового блага платника податку і не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Крім того, на переконання позивача, з огляду на той факт, що прощення (анулювання) боргу відбулося в 2014 році, останній день граничного строку подання податкової декларації сплив 01.08.2015. Тому, строк позовної давності за спірними податковими повідомленнями рішеннями, винесеними 31.03.2020 сплив ще 01.08.2018, а тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, так як вони складені поза межами строку позовної давності, визначеного п. 102.1 ст. 102 та п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21240/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов від 29.09.2020, в якому просить відмовити у позові, оскільки відповідно до ст. 164 ПК України, до оподатковуваного доходу необхідно включати у тому числі і додаткове благо, що розуміє і включення прощеного боргу. Відповідно до відомостей з Центральної бази Держреєстру фізичних осіб - платників податків та інших зобов`язань, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року позивач отримав дохід (додаткове благо) в сумі 4234042,97 грн за ознакою доходу "126". Саме на суму прощеного боргу було нарахований податок з доходів фізичних осіб. Зазначає, що перевірку було проведено на підставі наказу від 30.01.2020 за № 1112, та повідомлено про проведення перевірки письмовим повідомленням від 31.01.2020 за № 522/С/26-15-42-02-27, які надіслані поштовим зв`язком ОСОБА_1 та ним отримані особисто 09.02.2020. ОСОБА_1 не включено до загального річного оподаткованого доходу за 2014 рік доходи отримані у вигляді додаткового блага у загальній сумі 4234042,97 грн., які підлягають відображенню платником податків в податковій декларації про майновий стан і доходи, та не сплачено податок на доходи фізичних осіб до бюджету з такого доходу, чим порушено абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Також представник відповідача наголосив про неможливість застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки, позивачем не надано доказів щодо зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці.

ОСОБА_1 у поданій суду відповіді на відзив від 23.11.2020 зазначив, що він не отримував жодного документа від АТ "Дельта Банк" про прощення боргу, а тому не був проінформований про даний факт. Перевірку було проведено без дотримання вимог ст. 75 ПК України, за відсутності належних документів, які стосуються проведеної перевірки. Просив позовні вимоги щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Відповідно до частини 3 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/21240/20.

05.03.2025 проведено автоматизований розподіл справи № 640/21240/20 та визначено суддю Микитюка Р.В. для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/21240/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На адресу суду 24.04.2025 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив суд при прийнятті рішення по справі враховувати всі попередні подані процесуальні документи та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України ОСОБА_1 повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.01.2020 № 11112 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмовим повідомленням від 31.01.2020 № 5226/С/26-15-42-02-27, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за податковою адресою платника податків та отримані позивачем 09.02.2020 (а.с. 47, 48, 49).

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 25.02.2020 №513/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (надалі по тексту також - Акт перевірки) (а.с. 50-55).

У відповідності до висновків зазначеного вище Акту перевірки документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- п. 179.1 ст.179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, не подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2014 рік;

- п.п. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано дохід за 2014 рік у загальній сумі 4234042,97 грн та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з 2014 рік в загальній сумі 719543,70 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на такі встановлені обставини, що зазначені в Акті перевірки:

- "…Згідно відомостям ЦБД ДРФО ДПС України в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 платник податків фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 4 234 042,97 грн за ознакою доходу "126". Відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4Ю, під ознакою доходу "126" відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо….";

- "…На лист Головного управління ДФС у м. Києві № 120872/10/26-15-13-19-22 від 25.06.2019 року АТ "Дельта Банк" (ЄДРПОУ 34047020) направило відповідь листом від 11.07.2019 за № 3089 (вх. № 134765/10 від 15.07.2019 р.), в якому зазначено, що АТ "Дельта Банк" повідомив боржника ОСОБА_1 про прийняте рішення стосовно анулювання (прощення) суми заборгованості та виконав вимоги п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України…";

- "…відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу (в редакції, чинній до 31.12.2014) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік:

ПДФО за ставкою 15% = 12180 х 15% = 1827,00 грн.

ПДФО за ставкою 17% = (4234042,97 12180) х 17% = 717716,70 грн.

В порушення п.п. 168. П. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 719543,70 грн. з отриманого доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредиторами АТ "Дельта Банк" (ЄДРПОУ 34047020)….".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено 31.03.2020 такі податкові повідомлення-рішення, а саме:

1) №0027334202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 899429,63 грн (719543,70 грн- сума основного зобов`язання, 179885,93 грн - сума штрафних санкцій).

2) №0027344202 про нарахування штрафних санкцій за неподання декларації про майновий стан і доходи у розмірі 170,00 грн.

3) №0027354202 про нарахування штрафних санкцій за ненадання документів до перевірки у розмірі 510,00 грн.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 31.03.2020 №0027334202, №0027344202, №0027354202, тому звернувся до суду із цим позовом та просить їх скасувати.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує таке.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту також - ПК України).

Положення ПК України суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом належним чином повідомлено ОСОБА_1 , за податковою адресою платника податків, про проведення позапланової документальної перевірки, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яка отримана позивачем 09.02.2020 (а.с. 49).

Відтак, суд не бере до уваги твердження позивача про не повідомлення його податковим органом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно із п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Платник податку відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Контролюючим органом 21.06.2019 на адресу ОСОБА_1 надіслано лист від 07.06.2019 № 69825/С/26-15-13-19-20 про подання податкової декларації за 2014 рік, який отримано позивачем 27.06.2019 (а.с. 40, 41).

Проте, ОСОБА_1 не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не подав відповіді на лист № 69825/С/26-15-13-19-20.

Також, не приймаються судом доводи позивача щодо строку давності, який на його думку закінчився в день граничного строку подання податкової декларації за 2014 рік, тобто ще 01.08.2015. Пунктом 102.2. ст. 102 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано. Основну суму боргу анульовано 2014 році позивач отримав додаткове благо і в нього виник обов`язок декларування та сплати податку, проте позивач не подав податкову декларацію, тому податковим органом в свою чергу проведено перевірку без дотриманням строків, передбачених в абзаці першому пункту 102.1 Податкового кодексу України.

Отже, згідно відомостям ЦБД ДРФО ДПС України в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 платник податків фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 4234042,97 грн. за ознакою доходу "126".

Відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4Ю, під ознакою доходу "126" відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Згідно з п.п. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

При цьому, перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 12 грудня 2014 року) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в поданому адміністративному позові сам вказує, що "...Між позивачем та AT "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) укладено кредитний договір №77/КВ-07 від 06.12.2007 року, згідно якого позивач, як позичальник, отримав від AT "Дельта Банк", як кредитора, суму грошових коштів.

26.03.2014 року між позивачем та AT "Дельта Банк", укладено додатковий договір №3 до кредитного договору 77/КВ-07 від 06.12.2007 року (далі за текстом - додатковий договір №3).

У відповідності до додаткового договору №3 від 26.03.2014 року, сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за договором на суму в розмірі 4 234 042,97 (чотири мільйони двісті тридцять чотири тисячі сорок дві гривні 97 копійок) грн, у відповідності до cт. 605 Цивільного кодексу України….".

Крім того, в матеріалах справи міститься лист від 11.07.2019 за № 3089 (вх. № 134765/10 від 15.07.2019), в якому зазначено, що АТ "Дельта Банк" повідомив боржника ОСОБА_1 про прийняте рішення стосовно анулювання (прощення) суми заборгованості та виконав вимоги п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (а.с. 43-44).

Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 4234 042,97 грн та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі знав про додатковий договір №3 до кредитного договору 77/КВ-07 від 06.12.2007, а тому, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як свідчать відомості з Центральної бази Держреєстру фізичних осіб - платників податків та інших зобов`язань, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивач отримав дохід (додаткове благо) від АТ "Дельта Банк" в сумі 4234042,97 грн за ознакою доходу "126" (а.с. 45-46).

Аналіз наведених норм податкового законодавства та встановлених в ході судового розгляду обставин у справі, у їх сукупності свідчить про те, що анульована (прощена) Банком позивачеві сума основного боргу (тіло кредиту) за кредитним договором є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов`язаний нарахувати податок з доходів фізичних осіб у встановленому податковим законодавством розмірі.

Проте, у ході судового розгляду справи із аналізу доданих до позову документів, судом встановлено, що позивач свого обов`язку щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом (тілом кредиту), суми податку на доходи фізичних осіб не сплатив.

За викладених обставин, враховуючи те, що в ході судового розгляду судом встановлено та з письмових доказів наявних в матеріалах справи вбачається факт анулювання (прощення) боргу позивачеві основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), вказана сума є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мав обов`язок сплатити податок на доходи фізичних осіб за приписами вищенаведеного податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб та застосовані штрафні санкції за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2020 за № 0027334202, № 0027344202, № 0027354202.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.09.2019 у справі №825/599/17 та від 01.10.2019 у справі №819/2619/14-а, від 13.01.2021 у справі № 815/3071/18, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо тверджень позивача про застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, суд вказує на таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 за № 0027334202, № 0027344202, № 0027354202, - відмовити.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.