Ухвала суду № 133498175, 22.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

22 січня 2026 року Справа № 280/513/26 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОР-ДС» (пр. Соборний, буд.158, м.Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 42468550); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОР-ДС» (далі відповідач 1), ОСОБА_1 (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОР-ДС» - ОСОБА_1 до повного погашення боргу.

Позовні заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, суд зазначає, що право на звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Водночас, згідно з п.87.13 ст.87 Податкового кодексу України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Податковий кодекс України не містить норми щодо строку звернення до суду з вищевказаними вимогами.

У даному випадку позивач подав позовну заяву, а не заяву в порядку ст.283 КАС України, а отже застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформована та надіслана відповідачу 1 податкова вимога форми «Ю» від 06.10.2023 №0003094-1304-0801, яка отримана уповноваженою особою відповідача 16.10.2023.

Відтак, в даному випадку перебіг 240-денного строку, встановленого п.87.13 ст.87 Податкового кодексу України на сплату суми податкового боргу, розпочався з 00 год 00 хв. 17.10.2023 та закінчився о 24 год 00 хв. 12.06.2024.

Відтак, у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом, починаючи з 13.06.2024, та з цього дня обчислюється тримісячний строк звернення до суду.

Проте, позовна заява подана до суду лише 21.01.2026, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Вказана правова позиція викладена в: постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №140/26462/23 (адміністративне провадження №К/990/40560/23); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №120/2450/24 (адміністративне провадження №К/990/26455/24); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №580/11507/24 (адміністративне провадження №К/990/25138/25).

Ухвалою суду від 21.01.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 14 години 30 хвилин 22 січня 2026 року.

В ухвалі суду вказано, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання: заяви про поновлення пропущеного строку з документальними доказами поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

22.01.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №3732), в якій останній зазначає, що пунктом 102.4. ст.102 ПКУ визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. При цьому, у зв`язку із введенням в дію з 18 березня 2020 року положень абзац одинадцятий п. 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" ПКУ, якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ то відповідно відносно сум податкового боргу, що виник з 18.03.2017 не сплинув строк позовної давності для стягнення заборгованості та відповідно така сума боргу не є безнадійною та не підлягає списанню. На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ (абзац одинадцятий п. 52 2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" ПКУ). Водночас, згідно з п. 102.9 ст. 102 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ. Відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, з першого дня військового стану (24.02.2022) всі строки (в том числі позовної давності для стягнення заборгованості), перебіг яких було призупинено карантином (з 18.03.2020) залишаються призупиненими і протягом дії військового стану в Україні. З вказаного можна зробити висновок, що позовна давність призупинила свій перебіг з 18.03.2020 та поновить цей перебіг з дня наступного за днем, коли в Україні буде скасовано карантин і воєнний стан. Позовна заява, щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України є похідною заявою, що пов`язана із стягненням податкового боргу та забезпечує виконання обв`язку платника про сплату боргу та відповідно поки існує борг у межах позовної давності визначеної ПКУ такі вимоги можуть бути заявлені. Щодо встановлення контролюючому органу тримісячного строку для звернення до суду після закінчення 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги не відповідає вимогам п.2 ст.122 КАС України та п.102.9 ст.102 ПКУ. Необхідно враховувати вказані вище обставини та з огляду на обов`язок кожного платника податків сплачувати податки вимоги дотримання тримісячного строку після направлення податкової вимоги та спливу 240 днів не є ні нормативно-обґрунтованими, ні логічними, оскільки спотворюють інститут забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, так як після закінчення такого тримісячного строку податковий орган взагалі ніколи не зможе звернутися до суду з даним позовом, а відповідальна особа (керівник юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника) зможе ніколи не відповідати за наявний борг. З урахуванням наведеного просить поновити строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд зазначає таке.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №140/26462/23 (адміністративне провадження №К/990/40560/23) зазначено: "... Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання позивача на введення воєнного стану в Україні, оскільки сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Позивач не навів обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали поданню цього позову в межах визначених законодавством строків, а також не подав доказів, що підтверджують ці обставини. Верховний Суд неодноразово в своїх постановах акцентував на тому, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Обґрунтовано не прийняли суди і посилання контролюючого органу на встановлення карантину на території України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), оскільки податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження обставин, пов`язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до нього та перешкоджали своєчасному зверненню до суду. ...".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №580/11507/24 (адміністративне провадження №К/990/25138/25) зазначено: "... Суди попередніх інстанцій правильно відхилили посилання скаржника на приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України. Указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв`язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними. ...".

Отже, позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою. Протилежного позивачем не доведено.

У заяві про усунення недоліків позивач просить поновити строк звернення до суду із вказаним позовом. Однак, позивачем не наведено причини пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.

Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОР-ДС» (пр. Соборний, буд.158, м.Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 42468550); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України, - повернути.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295, 297 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник