Рішення № 133497982, 22.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/22874/25

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішення і вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Житомирській області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з 01.10.2013 по 21.10.2019;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Житомирській області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боргу в сумі - 31188 грн за періоди з 01.10.2013 по 21.10.2019 в фізичної особи-підприємця інтегративній картці платника податку ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № 000/1300/24-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску від 29.01.2025 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2158-0630-У від 13.03.2025 на суму 28729,39 грн Головного управління ДПС у Житомирській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 22.06.2005 по 22.11.2019 перебував на обліку як фізична особа-підприємець, а 08.08.2025 здійснив повторну реєстрацію підприємницької діяльності. У період з 2013 по 2019 роки він не здійснював господарської діяльності та не отримував доходів, що підтверджується нульовою податковою звітністю та довідкою ОК-5. Через відсутність діяльності та доходів, на його думку, відсутні підстави для нарахування єдиного внеску, штрафних санкцій та пені. 29.01.2025 Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено рішення № 000/1300/24-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 28729,47 грн 13.03.2025 винесено вимогу про сплату боргу № Ф-2158-0630-У на суму 28729,39 грн 25.08.2025 Корольовським відділом державної виконавчої служби у м. Житомирі відкрито виконавче провадження № 78929564 про стягнення цієї заборгованості. Про наявність боргу позивач дізнався лише після накладення арешту на банківські рахунки.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.10.2025, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 22.06.2005 по 22.11.2019, у тому числі з 01.04.2012 по 31.03.2013 на спрощеній системі оподаткування. За даними інтегрованої картки платника, за період з 01.10.2013 по 22.11.2019 нараховано єдиний внесок, зокрема борг 4649,46 грн передано з Пенсійного фонду станом на 01.10.2013, а також суми за 2017-2019 роки. 10.12.2019 позивач сплатив 31188,80 грн на погашення нарахованого ЄСВ. Через несвоєчасну сплату сум єдиного внеску 29.01.2025 прийнято рішення № 000/1300/24-03 про застосування штрафу та нарахування пені на суму 28 729,47 грн, яке позивач отримав 04.02.2025 та не оскаржив у 10-денний строк. 13.03.2025 винесено вимогу № Ф-2158-0630-У, яку передано до органу виконавчої служби. Відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.06.2005, а припинення такої діяльності відбулося 22.11.2019 на підставі його власного рішення, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 2013 по 2019 роки ОСОБА_1 не здійснював фактичної господарської діяльності як підприємець, не отримував від такої діяльності доходів чи прибутків, що знаходить своє підтвердження у поданій ним до контролюючого органу нульовій податковій звітності, зокрема у деклараціях про майновий стан і доходи, а також у звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні періоди.

Ці обставини засвідчені довідкою про застраховану особу за формою ОК-5, виданою органами Пенсійного фонду України.

10.12.2019 ОСОБА_1 на підставі платіжного доручення № 1454755SB перерахував на рахунки контролюючого органу грошові кошти в сумі 31188,80 грн.

29.01.2025 Головним управлінням ДПС у Житомирській області було прийнято рішення № 000/1300/24-03 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, а також про нарахування пені за період з 22.01.2013 по 10.12.2019, загальна сума фінансових санкцій за вказаним рішенням склала 28729,47 грн.

13.03.2025 контролюючим органом було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2158-0630-У на загальну суму 28729,39 грн, яка включала суму штрафу в розмірі 5772,74 грн та нараховану пеню в розмірі 22956,65 грн.

Вказана вимога була передана до Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі для примусового виконання.

25.08.2025 старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78929564 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Житомирській області заборгованості в сумі 28729,39 грн, внаслідок чого на банківські рахунки позивача було накладено арешт.

Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 000/1300/24-03 від 29.01.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2158-0630-У від 13.03.2025 протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий кодекс України (тут і надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4).

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції до 31.12.2014 включно) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 3).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015) було викладено пункту 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI в такій редакції:

"єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону № 2464-VI (в редакції до 31.12.2015) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI (в редакції з 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальну заробітну плату з 01.01.2017 установлено у місячному розмірі на рівні 3200 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 дорівнював 3723 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальну заробітну плату з 01.01.2019 визначено на рівні 4173 гривні.

Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:

- у 2013 році - 398,01 грн на місяць (1147,00 грн х 34,7 %), 1194,03 грн на квартал (398,01 грн х 3);

- у 2014 та у 2015 роках - 422,65 грн на місяць (1218,00 грн х 34,7%), 1267,95 грн на квартал (422,65 грн х 3);

- у 2017 році - 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%), 2112,00 грн на квартал (704,00 грн х 3);

- у 2018 році - 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%), 2457,18 грн на квартал (819,06 грн х 3);

- у 2019 році - 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%), 2754,18 грн на квартал (918,06 грн х 3).

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції до 10.10.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства юстиції фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі-Інструкція № 449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера "У" (узгоджена вимога).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), зокрема, фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску у зв`язку з відсутністю доходів, з приводу чого суд зазначає таке.

З 22.06.2005 по 22.11.2019 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, у тому числі в період з 01.04.2012 по 31.03.2013 - на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.

Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") з 01.01.2017 для платників, зазначених у пунктах 4 (тобто фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Тобто якщо до 2017 року законодавство дозволяло підприємцю на загальній системі оподаткування не платити внесок за відсутності прибутку, то з 01.01.2017 обов`язок сплати мінімального страхового внеску став безумовним. Суд наголошує, що запровадження таких змін було спрямоване на забезпечення принципу солідарності в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та гарантування права кожного працюючого громадянина на отримання страхового стажу, необхідного для призначення пенсійних та інших соціальних виплат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за період з 01.10.2013 по 22.11.2019 відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковувався нарахований ЄСВ, зокрема:

- борг у розмірі 4649,46 грн - передано з Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013;

- за 2017 рік на суму 8448,00 грн по терміну сплати 09.02.2018;

- за січень-березень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018;

- за квітень-червень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.07.2018;

- за липень вересень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.10.2018;

- за липень вересень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 21.01.2019;

- за січень-березень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.04.2019;

- за квітень-червень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.07.2019;

- за липень-вересень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.07.2019.

Загальна сума становить 31188,72 грн.

10.12.2019 ОСОБА_1 на підставі платіжного доручення № 1454755SB перерахував на рахунки контролюючого органу грошові кошти в сумі 31188,80 грн, які були зараховані в рахунок погашення раніше нарахованих сум єдиного внеску за період з 01.10.2013 по 22.11.2019 у порядку календарної черговості виникнення заборгованості відповідно до приписів частини шостої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Тобто протягом усього періоду з 01.01.2017 до моменту ліквідації статусу ФОП він був повноправним суб`єктом правовідносин зі збору та обліку єдиного внеску.

Аргументи позивача про те, що відсутність доходів від господарської діяльності звільняє його від сплати, прямо суперечать чинній на той момент редакції Закону № 2464-VI.

Особливу увагу суд приділяє факту, встановленому під час розгляду справи: позивач самостійно здійснив сплату внесків у розмірах, що чітко відповідають нарахованим сумам недоїмки. Така поведінка платника податків у правовому полі розцінюється судом як акт добровільного визнання існуючого обов`язку та підтвердження правомірності дій контролюючого органу. Сплата боргу свідчить про те, що позивач усвідомлював характер своїх зобов`язань перед державою та системою соціального страхування. Юридичне визнання боргу через його фактичне погашення унеможливлює подальше оскарження підстав виникнення цього боргу, оскільки особа фактично реалізувала свій обов`язок та погодилася з розрахунками податкового органу.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Житомирській області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частина 8 статті 9 Закону № 2464-VI встановлює, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законом.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону № 2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України № 2464-VI.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (абзац перший частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною тринадцятої статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Для платників, зазначених у пунктах 1 та 16 частини першої статті 4 Закону, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пунктах 4-5-1 частини першої статті 4 Закону, - календарний квартал.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки позивач своєчасно не сплатила єдиний внесок, а тому оскаржувана вимога та рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, прийняті відповідачем правомірно.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат у відповідності до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44096781) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 22 січня 2026 р.

22.01.26