Рішення № 133497519, 21.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року Справа№200/8691/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.08.2025 № 104250023107 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.07.2025;

Зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по списку № 1 за професією «електрослюсар підземний» періоди: навчання за професією «електрослюсар підземний» в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1984 по 10.01.1988; роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 на посаді «електрослюсар підземний»; проходження строкової військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990; та призначити пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 відповідно до п.1.ч.2 с.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, відповідно до заяви від 28.07.2025.

В обґрунтування зазначено, що 28.07.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Відповідач у рішенні не врахування періодів навчання, військової служби та періодів роботи до пільгового стажу. Вважає таке рішення протиправними.

17.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.07.2025 позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

05.08.2025 відповідачем прийнято рішення №104250023107 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. З рішення вбачається, що вік заявника складає 56 років. Страховий стаж особи 30 років 09 місяців 16 днів. Пільговий стаж відсутній.

До страхового стажу не зараховано період з 15.08.1990 по 31.07.1993, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено нечіткою печаткою.

Для зарахування до страхового стажу періоду з 15.08.1990 по 31.07.1993, необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію підприємства.

До пільгового стажу не зараховано:

періоди з 11.01.1988 по 19.06.1988,3 15.08.1990 по 31.07.1993 згідно з трудовою книжкою від 11.01.1988 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи,

періоди з 01.08.1993 по 28.06.1995 згідно архівної довідки від 12.03.2024 № 66-53 та з 17.09.2001 по 03.05.2002 згідно архівної довідки від 01.07.2024 № 54, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи

Для зарахування до пільгового стажу:

періодів з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 15.08.1990 по 31.07.1993 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи.

періодів з 01.08.1993 по 28.06.1995 та з 17.09.2001 по 03.05.2002 необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України за місцем проживання з заявою про підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження стажу роботи

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.01.1988:

запис № 1 - навчання в ПТУ № 41 м. Селидове за професію електрослюсар підземний з 01.09.1984 по 10.01.1988, підстава - диплом НОМЕР_2 від 11.01.1988;

запис № 2-3 - з 11.01.1988 по 19.06.1988 прийнятий на посаду електрослюсар підземний та звільнений з шахти у зв`язку з призовом на військову службу;

запис № 4 - з 25.06.1988 по 18.05.1990 проходження військової служби, підстава - в/к НОМЕР_3 ;

запис № 5-6 - з 15.08.1990 по 31.07.1993 прийнятий на посаду електрослюсар підземний та звільнений з шахти по переводу;

запис № 7, та архівна довідка № 66-53 від 22.03.2024 - з 01.08.1993 по 28.06.1995 прийнятий по переводу на посаду електрослюсар з повним робочим днем під землею;

запис № 13- 14 та архівна довідка № 54 від 01.07.2024 - з 17.09.2001 по 03.05.2002 прийнятий на посаду електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті та звільнений за власним бажанням.

З розрахунку стажу, вбачається, що до страхового стажу (в межах заявлених позовних вимог) зараховано період навчання з 01.09.1984 по 08.01.1988, періоди роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 та період проходження служби в рядах Радянської Армії з 25.06.1988 по 18.05.1990 (згідно записів у трудовій книжці та у військовому квитку).

З огляду на викладене позовні вимоги у зазначеній частині щодо зарахування до страхового (загального) стажу періоду навчання, періоди, період проходження служби в рядах Радянської Армії та зобов`язання зарахувати ці періоди до страхового стажу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що позовні вимоги щодо проміжку часу «з 09.01.1988 по 10.01.1988» як період проходження навчання є обґрунтованими та підлягають задоволенню та зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки цей період підтверджено записами трудової книжки та дипломом позивача.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В період роботи позивача застосовуються Списки (зокрема Список №1) затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. При цьому, займана посада «електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею» належали до категорій посад, визначених Списком № 1, які дають право на пільгову пенсію.

З огляду на викладене, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача, відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи на підприємстві у періоди з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002.

Відтак, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком №1, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 до пільгового стажу за Списком №1 є протиправною.

Щодо періоду навчання суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що період навчання позивача не зараховано відповідачем до пільгового стажу.

За приписами п. «д» ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абз.1 ч.1 ст.38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

За наявними у справі матеріалами, позивачем підтверджено, що з 01.09.1984 по 10.01.1988 останній навчався у Середньому професійно-технічному училищі № 41 та отримав спеціальність «Електрослюсар підземний, Машиніст підземних установок», а починаючи з 11.01.1988 працював електрослюсарем підземним, тобто за професією, яка відноситься до пільгових робіт за Списком №1.

Враховуючи те, що проміжок часу між закінченням навчанням та роботою за здобутою професією є меншим ніж три місці, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо врахування періоду навчання до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо військової служби суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що період проходження військової служби не зараховано відповідачем до пільгового стажу.

Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII і абз.2 ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону №1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до абз.2 п.1 ст.8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990 підтверджується записами у трудовій книжці та військовим квитком. При цьому, судом встановлено, що військовій службі передувала робота, яка дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1. Отже, оскільки суд дійшов висновку про підтвердження віднесення періоду роботи з 25.06.1988 по 18.05.1990 до пільгового стажу за Списком №1, суд вважає, що як наслідок є підстави для зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні періодів навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988 до страхового стажу, з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 до пільгового стажу, та як наслідок не зарахувавши період навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990 до пільгового стажу за Списком №1 діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання рішення від 05.08.2025 №104250023107 про відмову у призначенні пенсії протиправним та скасування його, зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.10.2021 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 27.01.1986 по 03.05.1986, з 08.08.1988 по 01.03.1989, періоду навчання з 01.09.1982 по 11.01.1986 та період проходження військової служби з 11.05.1986 21.06.1988.

Щодо позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд вказує, що відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення пенсії позивачу.

Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У ч.8 ст. 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, при цьому, зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 05.08.2025 №104250023107.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.07.2025 із зарахуванням до страхового стажу період навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002, періоду навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на корить ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Повне судове рішення складено 21.01.2026.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова