Рішення № 133497498, 22.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року Справа№200/6849/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі Відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі Відповідач 3), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) №183850003381 від 25.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 , починаючи з 04 квітня 2025 року;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії з 04 квітня 2024 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням суду.

В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що перебуває на обліку як пенсіонер та отримую пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 04.04.2025. Однак, за матеріалами електронної пенсійної справи позивачу стало відомо, що до його стажу роботи не зараховано періоди роботи в рф: з 13.07.1993 по 28.03.1994, з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002. 18.07.2025 позивач додатково звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України та прохав здійснити йому перерахунок (допризначення) пенсії, врахувавши періоди роботи в росії. Рішенням від 25.07.2025 №о/р183850003381, прийнятим за принципом екстериторіальності Відповідачем, було відмовлено в перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002, оскільки робота відбувалась на території російської федерації, угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення було розірвано. Вважає такі дії незаконними і звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на території російської федерації.

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву було залишено без руху. Встановити позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2025 року Позивачем 12.09.2025 року було надано квитанцію № 98AC-XXT9-A1H7-5777 від 10.09.2025 року про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Відповідач 1 надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 04.04.2025. 18.07.2025 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії № 167 щодо зарахування до загального страхового стажу набутого на території Російської Федерації періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002.

Згідно із статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі-Угода) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Згідно зі статтею 5 Угоди вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Пенсії громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058). При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058 Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення ухвалено рішення про вихід із зазначеної Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Окрім того, 11 червня 2022 року Російська Федерація вийшла з вказаної Угоди в односторонньому порядку.

При цьому, Законом України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року від 1 грудня 2022 року № 2783-ІХ зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь і прийнято рішення про вихід з Конвенції та Протоколу до Конвенції. Відповідно до статті 13 Мінської Конвенції документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Таким чином, Мінська Конвенція скасовувала вимогу легалізації документів у відносинах між її учасниками. Проте, після виходу з Конвенції та Протоколу до Конвенції, офіційні документи, видані компетентними органам Російської Федерації та Республіки Білорусь, приймаються на території України виключно за умови їх легалізації.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року заяву представника відповідача про залучення до участі у справі № 200/6849/25 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).

Відповідач 2 надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що оскільки, Головним управлінням право позивача на отримання пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов`язання Головного управління призначити пенсію - відсутні. Також зазначив, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії Позивачу із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на території російської федерації, у зв`язку із призупиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення. З огляду на зазначене наголошуємо, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок не підлягають задоволенню.

Відповідачем 2 на виконання ухвали суду від 10.10 2025 року було повідомлено, що заява позивача від 02.05.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та за результатами розгляду даної зави Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято РІШЕННЯ 025550012020 від 09.05.2025 про призначення позивачу пенсії за віком з 04.04.2025 року.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати пояснення щодо спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 в контексті не зарахування до страхового стажу.

Відповідач 3 надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 183850003381 від 25.07.2025 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Звертає увагу суду, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 згідно записів трудової книжки від 23.07.1985 серії НОМЕР_2 тому, що даний страховий стаж здобутий на території російської федерації. Оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відтак, стаж роботи на території російської федерації зараховується по 31.12.1991. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначенні періоди особа повідомляє про це орган Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Враховуючи зазначене, вимога позивача провести виплату недоотриманих сум пенсії є передчасною.

Також у відзиві представник Відповідача 3 просив суд провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку ст. 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, 29009).

Ухвалою суду від 22.01.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 04.04.2025.

Відповідно до протоколу про призначення пенсії. Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 08.05.2025 11:44. Орган ПФУ: 2555 Іллінецьке об`єднане управління ПФУ, прийнято рішення № 025550012020 від 09.05.2025 про призначення пенсії ОСОБА_2 з 04.04.2025 року по довічно.

18.07.2025 року Позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просив здійснити йому перерахунок (допризначення) пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з 13.07.1993 по 28.03.1994., з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі моєї трудової книжки НОМЕР_2 .

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , Позивач в спірні періоди працював:

25.07.1995 року прийнято водієм 2 класу на АОЗТ «Автобаза Центродорстроя»;

03.11.2000 року звільнено за власним бажанням;

25.06.2001 року прийнято водієм 2 класу на ЗАТ «Автобаза Центродорстроя»;

15.11.2002 року звільнено за власним бажанням.

Заяву Позивача від 18.07.2025 року було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 25.07.2025 року о/р 183850003381, в якому зокрема зазначено, що з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах визначених ч.1 ст.40 Закону № 1058. Враховуючи вищевикладене до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, 25.06.2001 по 15.11.2002 роки в російській федерації через припинення міжнародної угоди.

На виконання ухвали суду від 07.01.2026 представником Відповідача 3 було надано лист від 15.01.2026 року № 2200-0301-7/3920, в якому зокрема зазначено, що 02.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою та документами для призначення пенсії за віком. Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону з 04.04.2025. Пенсію призначено з урахуванням страхового стажу 33 роки 5 місяців 8 днів. До страхового стажу заявника не враховано періоди роботи в російській федерації з 25.07.1995 по 03.11.2000 та з 25.06.2001 по 15.11.2002, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи за межами України в державах, з якими не укладено міжнародні договори чинним законодавством не передбачено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IVвизначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною 4 ст. 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Згідно з пунктом 1 Порядок № 637 підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядок № 637 підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , Позивач в спірні періоди працював:

25.07.1995 року прийнято водієм 2 класу на АОЗТ «Автобаза Центродорстроя»;

03.11.2000 року звільнено за власним бажанням;

25.06.2001 року прийнято водієм 2 класу на ЗАТ «Автобаза Центродорстроя»;

15.11.2002 року звільнено за власним бажанням.

Суд зазначає, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 25.07.1995 року по 03.11.2000 року, 25.06.2001 року по 15.11.2002 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26-1 Закону № 1058-ІV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 24-1 Закону № 1058-ІV зазначено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону № 1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Таким чином, питання врахування періодів роботи у російській федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода від 13 березня 1992 року), яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Стаття 6 Угоди від 13 березня 1992 року визначає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до ст. 8 Угоди від 13 березня 1992 року, органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Статтею 11 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Слід урахувати, що Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», якою передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992.

За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.

Разом з тим, ч. 2 ст. 13 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, з урахуванням статті 13 Угоди, не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії, і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23, від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.

Водночас у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22 колегія суддів сформулювала такий правовий висновок: «відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки».

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача на території російської федерації, записи про який містяться у його трудовій книжці, до його страхового стажу.

Відтак, дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 є протиправними, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №183850003381 від 25.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.

Щодо здійснення перерахунку пенсії починаючи з 04 квітня 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами 18.07.2025 року через вебпортал.

Заяву Позивача від 18.07.2025 року було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатом розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 25.07.2025 року о/р 183850003381.

Проте, суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисту, шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення та здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 , починаючи з 04 квітня 2025 року та виплати заборгованості з пенсії з 04 квітня 2025 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням суду, повністю не відновлює його порушені права.

На переконання суду визнання протиправним та скасування спірного рішення та здійснення перерахунку пенсії із зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, Позивач матиме право на перерахунок пенсії лише з 18.07.2025 року (з дати звернення з заявою про перерахунок пенсії), а не як заявлено Позивачем в позовних вимогах з 04 квітня 2025.

В цьому контексті, щодо вимоги про зобов`язання Відповідача 1 зробити перерахунок та виплатити Позивачу заборгованість з пенсії з 04 квітня 2025 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно пункту 4.8., 4.10. Порядку № 22-1 електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Як встановлено судом Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є належним Відповідачем в частині перерахунку та виплати заборгованості з пенсійних виплат.

Проте, суд зазначає, що вказана вимога є такою, що заявлена на майбутнє, оскільки на даний час пенсійним органом не було зараховано спірних періодів роботи до страхового стажу, що не відповідає задачам та принципам адміністративного судочинства.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в даній частині, слід відмовити, як передчасних.

При цьому, суд звертає увагу, що заяву Позивача про призначення пенсії та вирішення питання щодо зарахування спірних періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 було розглянуто саме Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким зокрема при призначенні пенсії не було зараховано до страхового стажу Позивача спірні періоди.

Тож, з урахування позовних вимог, в частині дати з якої Позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії, а саме з 04.04.2025 року, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги, шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №183850003381 від 25.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 при розгляді заяви про призначення пенсії від 02.05.2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2025 року Позивачем 12.09.2025 року було надано квитанцію № 98AC-XXT9-A1H7-5777 від 10.09.2025 року про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення судовий збір у розмірі 684,48 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1 та 3 на користь Позивача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №183850003381 від 25.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 при розгляді заяви про призначення пенсії від 02.05.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 25.07.1995 по 03.11.2000, з 25.06.2001 по 15.11.2002 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 січня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров