Рішення № 133497459, 21.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року Справа№500/5977/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в письмовому порядку заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу за період 25.11.2016 до 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 25.11.2016 до 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплатити позивачу за період з 01.03.2018 до 22.06.2022 індексацію-різницю з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 до 22.06.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації - різниці 4 463,15 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 23.06.2022 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 18.07.2025 індексацію-різницю з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 23.06.2022 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 18.07.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці 4 463,15 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не перерахунку та не виплати позивачу грошове забезпечення включно з додатковими видами грошового забезпечення (премії, надбавки за особливості проходження служби, тощо) за період з 01.01.2020 до 22.06.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення включно з додатковими видами грошового забезпечення (премії, надбавки за особливості проходження служби, тощо) за період з 01.01.2020 до 22.06.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошове забезпечення включно з додатковими видами грошового забезпечення (премії, надбавки за особливості проходження служби, тощо) за період з 23.06.2022 до 19.05.2023 та з18.06.2025 до 18.07.2025 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення включно з додатковими видами грошового забезпечення (премії, надбавки за особливості проходження служби, тощо) за період з 23.06.2022 до 19.05.2023 та з 18.06.2025 до 18.07.2025 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2025 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, із посадового окладу та окладу за військовим званням обчислюючи їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язав військову частина НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року (01.01.2020 2 102 грн, 01.01.2021- 2 270 грн, 01.01.2022 2 481 грн, 01.01.2023 2 684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу як одинокій матері за період з 2016 до 2025 року грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки»;

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 як одинокій матері за період з 2016 до 2025 року грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки».

09 січня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Яковишина В.Ю. про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у сумі 45 000,00 грн. Призначено розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі №500/5977/25 в порядку письмового провадження. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти днів з дати отримання цієї ухвали надати суду відзив/заперечення на заяву позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду заперечення проти задоволення заяви позивача з посиланням на відсутність підстав для задоволення вимоги щодо ухвалення додаткового рішення у справі №500/5977/25 про відшкодування позивачці витрат на правову допомогу, оскільки позовна заява не містить вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу та такі вимоги не заявлялись під час розгляду справи.

Представник Військової частини НОМЕР_1 також заперечував проти задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу з підстав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Зауважено, що до договору про надання правової допомоги не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також зауважено, що позивачка та її представник не заявляли про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу до прийняття Донецьким окружним адміністративним судом рішення по суті справи.

В додаткових поясненнях представник позивача наголошував, що позовна заява від 15.10.2025 містить об`єктивовану форму вираження наміру ОСОБА_1 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що повністю відповідає вимогам процесуального законодавства та правовим позиціям Верховного Суду.

Наголошено, що Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти розміру витрат, не доводить їх не співмірності за жодним із критеріїв ч. 5 ст. 134 КАС України. Натомість, адвокатом надано всі обґрунтування на підтвердження заявленої суми стягнення на правову допомогу, з огляду на що, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягнення з відповідачів в повному обсязі.

Розглянувши заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу та судові витрати, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Так, п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України, встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями ч. 1 ст. 138 КАС України, визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати, зокрема, і пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача у позовній заяві викладено зміст та вид наданих послуг в межах даного спору, орієнтований розрахунок вартості витрат на правову допомогу, а також вказано, що зміст вказаного слід розцінювати та вважати як заяву про подання відповідних доказів, а саме договору після ухвалення рішення у справі.

Отже, аргументи відповідачів щодо відсутності попередньої заяви про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу під час подачі позову або на час розгляду справи є безпідставними та спростовуються змістом позовної заяви.

Судом установлено, що між позивачкою та Адвокатським бюро «Яковишин і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 01.10.2025 №01/01/10/2025, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу клієнту у справі щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів, а також у будь-яких правовідносинах у яких Клієнт є учасником, шляхом представництва та захисту Клієнта його порушених, оспорених або не визнаних прав, свобод та інтересів, у т.ч. в усіх судах системи судоустрою України.

Відповідно до п. 5.2 та 5.3. означеного договору гонорар за надання послуг за звернення до суду щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини та військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів становить 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з укладеного сторонами договору, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Отже, в цьому випадку немає необхідності надавати детальний опис робіт на виконання положень ч.4 ст. 134 КАС України, оскільки зміст цієї норми свідчить про необхідність «визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Аналогічна позиція міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Верховний Суд, в постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20), від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, сформулював правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Згідно з умовами договору сплата вартості за надані послуги підлягає після набрання рішення законної сили, отже в даному випадку відсутній обов`язок надання доказів фактичної сплати за отримані позивачем послуги.

Як зазначено адвокатом позивача, позовна заява містила 14 самостійних позовних вимог, кожна з яких потребувала окремого правового обґрунтування, посилання на відповідні норми законодавства та судову практику. Справа потребувала застосування значної кількості нормативно-правових актів, вимоги заявлено до двох відповідачів, предметом спору були правовідносини, що тривали майже 9 років з листопада 2016 року до липня 2025 року. Справа потребувала проведення складних фінансових розрахунків індексації грошового забезпечення за різні періоди (з 2016 по 2025 рік) з урахуванням: різних базових місяців (січень 2008 року та березень 2018 року); механізму індексації-різниці за абзацами 3-6 пункту 5 Порядку № 1078; змін розміру прожиткового мінімуму протягом спірного періоду; особливостей обчислення індексу споживчих цін.

Сукупність наведених факторів на думку представника позивача беззаперечно свідчить, що ця справа є об`єктивно складною незалежно від її формальної процесуальної категорії.

Натомість, суд зауважує, що представник військової частини НОМЕР_1 у запереченні на заяву про стягнення витрат на правову допомогу не спростував належними та достатніми аргументами з відповідними доказами обґрунтувань представника позивача.

Окрім цього, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не викладав заперечень щодо заявленої до стягнення вартості витрат на правову допомогу.

Ураховуючи надані до матеріалів справи докази, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку позивача, у т.ч. в розмірі 45 000,00 грн, підтверджено належними доказами.

Отже, ураховуючи надані документи та викладену позицію сторін, суд вважає заявлені до стягнення витрати такими, що пов`язані з розглядом справи, є обґрунтованими та неминучими, співставними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом матеріалів справи та обсягом робіт щодо вивчення обставин взаємовідносин сторін. Розмір гонорару є розумним.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на його користь у розмірі 45 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-142, 252, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Яковишина В.Ю. про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу в розмірі 22 500,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в розмірі 22 500,00 грн.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 500/5977/25.

Копію додаткового рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова