Рішення № 133496976, 21.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9000/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Цем» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Цем» (далі ТОВ «Гарант Цем», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення від 22.07.2025 №UA205140/2025/000217/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2025 між ТОВ «Гарант Цем» (покупець) та TSINYK TRANSPORT LTD (продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №2, за яким продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього контракту вантажний автомобіль DAF CF 85.410 MIXER, номер кузова НОМЕР_1 , згідно рахунком-фактурою №124 від 20.06.2025.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.06.2025 №1 позивач здійснив оплату за вантажний автомобіль DAF CF 85.410 MIXER, номер кузова НОМЕР_1 на користь ТSINYK TRANSPORT LTD на загальну суму 15300 фунтів стерлінгів у відповідності до договору купівлі-продажу транспортних засобів №1 та інвойсу №124 від 20.06.2025.

01.07.2025 між ТОВ «Гарант Цем» (замовник) та TSINYK TRANSPORT I (перевізник) укладено договір надання послуг з перевезення №3, за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з міжнародного перевезення транспортних засобів: DAF CF 85.410 (Reg N:SV13XSZ) та MAN TGM 18.250 (Reg WR63ЕKM) з м. Нортхемптон (Велика Британія) до с. Трибухівці (Україна).

Згідно із довідкою про транспорті витрати від 21.07.2025 вартість перевезення від м. Нортхемптон (Велика Британія) - кордону України, пункт пропуску Медика-Шегині становить 2000 фунтів стерлінгів. Від кордону України, пункт пропуску Медика Шегині до м. Луцьк вартість перевезення становить 1000 фунтів стерлінгів. Завантаження проводилось за рахунок відправника. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідно до інвойсу №130 від 01.07.2025 вартість транспортування вантажного автомобіля DAF CF 85.410 MIXER, номер кузова НОМЕР_1 та вантажного автомобіля MAN TGM 18.250 4Ч2 MIXER, номер кузова НОМЕР_2 становить 6000 фунтів стерлінгів.

16.07.2025 відповідно до платіжної інструкції №5 ТОВ «Гарант Цем» здійснило оплату за перевезення вантажного автомобіля MAN T 18.250 4Ч2 MIXER номер кузова НОМЕР_3 разом з автомобілем DAF CF 85.410 на користь TSINYK TRANSPORT LTD на загальну суму 6000 фунтів стерлінгів

Таким чином, покупка зазначеного вантажного спеціалізованого автомобіля вартістю 15300 фунтів стерлінгів повністю підтверджується наявними документами, а саме: договором купівлі-продажу транспортних засобів №1, інвойсом №124 від 20.06.2025 та платіжною інструкцією №1 від 23.06.2025. Витрати на транспортування у розмірі 3000 фунтів стерлінгів підтверджуюся договором надання послуг перевезення №3 від 01.07.2025, довідкою про транспортні витрати від 21.07.2025, інвойсом №130 від 01.07.2025 та платіжною інструкцією №5 від 16.07.2025.

З метою митного оформлення придбаного транспортного засобу декларантом позивача було подано до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №25UA205140045815U4, із графи 12 якої вбачається, що загальна митна вартість товару в сумі 971853,45 грн, із урахуванням витрат на транспортування. Тобто це сума вартості товару, яка згідно інвойсу №124 від 20.06.2025 становить 15300 фунтів стерлінгів (графа 22) в переведенні за обмінним курсом фунтів стерлінгів 56,1765 (графа 23) (15300 х 56,1765 = 859 500,45 грн) та вартості перевезення товару відповідно до довідки про транспортні витрати від 21.07.2025 в розмірі 2000 фунтів стерлінгів, що в переведенні за обмінним курсом (56,1765) становить (2000 х 56,1765 = 112 353 грн). Відповідно загальна митна вартість товару становить 971 853,45 грн. (859 500,45 + 112 353).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Однак, за результатами розгляду поданих декларантом документів Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA205140/2025/000217/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товар транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На думку позивача, подані документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, піддаються обчисленню.

Щодо розбіжностей у поданих позивачем документах, виявлених митним органом позивач зазначає, що у довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 дійсно зазначено, що завантаження товару здійснювалося за рахунок відправника. Дана інформація вказана з метою деталізації процесу доставки товару, а не як частина вартості, що підлягала оплаті ТОВ «Гарант Цем».

Оскільки послуги із завантаження та страхування товару не були замовлені позивачем, не оплачувалися ним, відповідно, не входять до фактично понесених витрат, що підлягають включенню до митної вартості, що підтверджує безпідставність тверджень митного органу щодо розбіжностей вартості перевезення.

Додатково зазначає що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов`язкових реквізитів з огляду на що надана декларантом довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру понесених витрат на перевезення.

На підставі зазначеного вище, а також наданих митному органу документів, транспортні витрати у розмірі 2000 фунтів стерлінгів підтверджені, були включені до митної вартості товару та відображені у МД №25UA205140045815U4.

Також позивач зазначає, що митним органом було запропоновано декларанту у 10-денний строк надати додаткові документи, однак незрозуміло, яким чином зазначені документи могли б вплинути на підтвердження достовірності заявленої митної вартості, оскільки декларантом уже було надано повний пакет документів, передбачений чинним законодавством, який підтверджує як вартість товару, так і понесені транспортні витрати.

Таким чином, подані відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню та жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі: 30000 євро за МД №UA205140/2025/37705 від 16.06.2025, внаслідок проведеного коригування митної вартості та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості товару.

Так, митним органом при коригуванні митної вартості товару було безпідставно використано довідкову інформацію за МД №UA205140/2025/37705 від 16.06.2025 щодо абсолютно іншого товару - вантажного автомобіля DAF CF 85.410, імпорт якого здійснено на умовах поставки СРТ Луцьк з врахуванням обсягу поставленого товару.

Враховуючи подані позивачем до митного оформлення документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не доведено належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.52).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «Гарант Цем» було подано МД №25UA205140045815U4 від 21.07.2025 на товар: «вантажний спеціалізований автомобіль. Автобетонозмішувач: - марка- DAF, -модельCF85.410, - стан - бувший у використанні, - календарний рік виготовлення - 2012, - модельний рік виготовлення - 2012,- дата першої реєстрації - 20.08.2013р, - номер кузова - XLRAD85MC0E986232, - номер двигуна - не визначений,- об`єм двигуна - 12902 см3, - потужність двигуна - 300 kw,-тип двигуна - дизельний, - тип кузова - автобетонозмішувач» та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначені в графи 44 МД. Митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- в довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 №б/н вказано про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що завантаження товару проводилося за рахунок відправника. Дана довідка і видана відправником і дані витрати не вказані в рахунку на оплату та відсутні в ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 21 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, щ підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно д виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- п.2,1 зовнішньоекономічного контракту від 20.06.2025 №1 передбачено ,що покупець здійснює передплату, а також за домовленістю сторін можлива оплата після одержання товару в повному розмірі або частково, однак окремих домовленостей щодо оплати товару не подано до митного оформлення.

З огляду на вищевказане, у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, у відповідності до статей 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

Декларант надав:

- довідку про транспортні витрати б/н від 22.07.2025 ;

- в довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 б/н вказано про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що завантаження товару проводилося за рахунок відправника. Дана довідка і видана відправником, дані витрати не вказані в рахунку на оплату та відсутні в ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару.

В додатково надісланому документі, що підтверджує вартість перевезення товару довідці про транспортні витрати б/н від 22.07.2025 вже відсутня інформація про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей щодо всіх витрат та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Переліку запитуваних документів в повній мірі декларантом не надано листом від 22.07.2025 повідомлено про відсутність додаткових документів.

Таким чином, декларантом не було усунуто і не спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості т виникнення У відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

У зв`язку із вказаним, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA205140/2025/000217/1, згідно якого митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держитслужби, а саме: товар №1 - 300000 евро за МД №UA205140/2025/37705 від 16.06.2025.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару №1 взято вартість товару «1.Вантажний спеціалізований автомобіль, автобетонозмішувач: - марка - DAF; - модель - CF 85.410; - номер кузова(VIN) - НОМЕР_4 ;модельний рік 2012 рік; - календарний рік - 2012 рік-повна маса - 35500 кг; - власна маса - 12300 кг - об`єм двигуна - 12902 см3-тип двигуна - дизель-потужність - 300 кВт, колісна формула - 8*4 - торгівельна марка - DAF...», імпорт якого здійснено на умовах поставки CPT Луцьк з врахуванням обсягу ввезеного товару (1 шт).

Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140046194U4 від 23.07.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903 містить причини відмови, вичерпні роз`яснення вимог виконання яких забезпечує можливість прийняття митних декларацій, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в них вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Тобто вона цілком відповідає положенням МКФ України та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2012 №631.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржувані рішення по коригування митної вартості товару та картка відмови є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (а.с.58-65).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.108).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 20.06.2025 між ТОВ «Гарант Цем» (покупець) та TSINYK TRANSPORT LTD (продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №2, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього контракту DAF CF 85.410 MIXER згідно рахунком-фактурою №124 Reg №SV13XSZ, Chassis №XLRAD85MC0E986232, Date of Ist reg: 20/08/2013 (а.с.15-17).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку фактури (інвойсу) №12 від 20.06.2025 компанія TSINYK TRANSPORT LTD поставила позивачу DAF CF 85.410 MIXER, Реєстр. №SV13XSZ, Шасі: XLRAD85MC0E986232, дата першої реєстрації: 20/08/2013, ідентифікатор митного тарифу: 870540 0000 вартістю 15300 фунтів стерлінгів (а.с.18, переклад а.с.19).

Оплати за товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті №1 від 23.06.2025 на суму 15300 фунтів стерлінгів (а.с.20).

З метою здійснення митного оформлення товару: «вантажний спеціалізований автомобіль. Автобетонозмішувач: - марка- DAF, - модельCF85.410, - стан - бувший у використанні, - календарний рік виготовлення - 2012, - модельний рік виготовлення - 2012,

- дата першої реєстрації - 20.08.2013р, - номер кузова - XLRAD85MC0E986232, - номер двигуна - не визначений,- об`єм двигуна - 12902 см3,

- потужність двигуна - 300 kw, - тип двигуна - дизельний, - тип кузова

- автобетонозмішувач», що постачався згідно з вищевказаним договором, декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №25UA205140045815U4 від 21.07.2025 (а.с.37). Митну вартість товару визначено за першим основним методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 124 20.06.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 51776784290 26.06.2025; некласифікований комерційний документ 5 16.07.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1 23.06.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 130 01.07.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 21.07.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений; спеціалізованими експертними організаціями 7516/25 15.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104); договір про надання послуг митного брокера 66-к 15.07.2025; договір (контракт) про перевезення 3 01.07.2025; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 7516/25 15.07.2025; копія митної декларації країни відправлення 25GB7BJJSP74KXPAA9 04.07.2025 (а.с.15-37).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; автотранспортну накладну (а.с.82).

Листом від 22.07.2025 декларант позивача повідомив, що всі необхідні наявні документи для визначеності митної вартості задекларованих товарів були додані. Також зазначив, що більше додаткових документів надаватись не буде, у зв`язку із чим просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.

22.07.2025 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000217/1 (а.с.14) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903 (а.с.13).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA205140045814U4 документи містять розбіжності, зокрема:

- в довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 б/н вказано про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що завантаження товару проводилося за рахунок відправника. Дана довідка і видана відправником і дані витрати не вказані в рахунку на оплату та відсутні в ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, при заповненні графи 21 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини другої статті 53 МК України, подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- п.2,1 зовнішньоекономічного контракту від 20.06.2025 №1 передбачено, що покупець здійснює передплату, а також за домовленістю сторін можлива оплата після одержання товару в повному розмірі або частково, однак окремих домовленостей щодо оплати товару не подано до митного оформлення.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.

Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно із статтями 53 та 54 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи.

Декларант надав:

- довідку про транспортні витрати б/н від 22.07.2025;

- в довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 б/н вказано про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що завантаження товару проводилося за рахунок відправника. Дана довідка і видана відправником, дані витрати не вказані в рахунку на оплату та відсутні в ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару.

В додатково надісланому документі, що підтверджує вартість перевезення товару - довідці про транспортні витрати б/н від 22.07.2025 вже відсутня інформація про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей щодо всіх витрат та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Переліку запитуваних документів в повній мірі декларантом не надано, листом від 22.07.2025 повідомлено про відсутність додаткових документів.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини 6 статті 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 56 МК України митниця може відмовити у визнані заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар №1 - 30000 євро за ЕМД №UA205140/2025/37705 від 16.06.2025.

Митницею за основу для коригування митної вартості товару №1 взято вартість товару «1.Вантажний спеціалізований автомобіль, автобетонозмішувач: - марка - DAF; - модель - CF 85.410; - номер кузова(VIN) - НОМЕР_4 ;модельний рік 2012 рік; - календарний рік - 2012 рік-повна маса - 35500 кг; - власна маса - 12300 кг - об`єм двигуна - 12902 см3-тип двигуна - дизель-потужність - 300 кВт, колісна формула - 8*4 - торгівельна марка - DAF...», імпорт якого здійснено на умовах поставки CPT Луцьк з врахуванням обсягу ввезеного товару (1 шт).

Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140046194U4 від 23.07.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 124 20.06.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 51776784290 26.06.2025; некласифікований комерційний документ 5 16.07.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1 23.06.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 130 01.07.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 21.07.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений; спеціалізованими експертними організаціями 7516/25 15.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104); договір про надання послуг митного брокера 66-к 15.07.2025; договір (контракт) про перевезення 3 01.07.2025; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 7516/25 15.07.2025; копія митної декларації країни відправлення 25GB7BJJSP74KXPAA9 04.07.2025 (а.с.15-37).

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, договором купівлі-продажу транспортних засобів №1 від 20.06.2025 (а.с.15-17) укладеним між ТОВ «Гарант Цем» (покупець) та TSINYK TRANSPORT LTD (продавець) визначено предмет, ціну договору, права та обов`язки сторін, умови поставки.

Пунктами 2.1-2.4. договору визначено, що загальна ціна покупки, яку покупець має сплатити продавцю протягом 7 днів з моменту підписання цього договору, визначається в інвойсі, виставленому продавцем, та складає в розмірі 7900 фунтів стерлінгів. Покупець робить передоплату, а також, за домовленістю сторін, можлива оплата після одержання товару. Оплату можна проводити як повністю, так і частинами. Оплата Товару проводиться шляхом банківського переказу коштів на рахунок, який вказує Продавець. Валютою даного договору є GBR (англійський фунт стерлінг).

Згідно із підпунктом 3.4.1. договору продавець зобов`язується здійснити доставку товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання повної або часткової передоплати.

Відповідно до підпункту 3.4.2 договору доставка здійснюється за наступним маршрутом: м. Нортгемптон, Велика Британія - с. Трибухівці, Тернопільська область, Україна.

Нормами підпункту 3.4.3. визначено , що витрати на транспортування не включені у вартість товару і оплачуються окремо покупцем (якщо інше не погоджено письмово сторонами).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку фактури (інвойсу) №12 від 20.06.2025 компанія TSINYK TRANSPORT LTD поставила позивачу DAF CF 85.410 MIXER, Реєстр. №SV13XSZ, Шасі: XLRAD85MC0E986232, дата першої реєстрації: 20/08/2013, ідентифікатор митного тарифу: 870540 0000 вартістю 15300 фунтів стерлінгів (а.с.18, переклад а.с.19).

Передоплати за товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті №1 від 23.06.2025 на суму 15300 фунтів стерлінгів (а.с.20).

За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться за DAF CF 85.410 MIXER, Реєстр. №SV13XSZ, відповідно до контракту №1 від 20.06.2025 та інвойсу №124 від 20.06.2025.

Ціна товару в інвойсі №124 від 20.06.2025 (15300 фунтів стерлінгів) відповідає загальній фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205140045814U4 від 21.07.2025 (графа 22) (а.с.37).

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що в довідці про транспортні витрати від 21.07.2025 б/н вказано про наявність розвантажувально-навантажувальних робіт, що завантаження товару проводилося за рахунок відправника. Дана довідка і видана відправником і дані витрати не вказані в рахунку на оплату та відсутні в ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення позивачем було надано довідку про транспортні витрати від 21.07.2025, якою компанія TINYK TRANSPORT LTD, повідомила, що транспортні витрати по перевезено вантажного автомобіля марки DAF CF від 20.06.2025 для ТОВ «Гарант Цем» з номерним знаком: SV13XSZ за маршрутом м. Нортхемптон, (Велика Британія) - м. Луцьк (Україна) складає: від м. Нортхемптон, (Велика Британія) - до кордону України, пункту пропуску : Медика-Шегині - 2000 (фунтів стерлінгів); від Пукту пропуску: Медика-Шегині - м.Луцьк 11000 фунтів стерлінгів Завантаження проводилось за рахунок відправника. Страхування вантажу не проводилось (а.с.24).

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що визначена у МД №25UA205140045814U4 від 21.07.2025 митна вартість товару у розмірі 971 853,45 грн, включає вартість товару 859 500,45 грн (еквівалентно 15300 фунтів стерлінгів) і вартість витрат на транспортування до кордону України в розмірі 112 353,00 грн.

З урахуванням офіційного курсу фунту стерлінгу Національного банку України станом на 21.07.2025 -56,1765, сума 112 353,00 грн є еквівалентною 2000 фунтів стерлінгів.

Отже, витрати на транспортування автомобіля в розмірі 2000 фунтів стерлінгів згідно із довідкою про транспортні витрати від 21.07.2025 правомірно включені до митної вартості транспортного засобу.

При цьому, суд зауважує, що у відповідь на електронне повідомлення митниці, листом від 22.07.2025 декларант повідомляв, що товар (автобетонозмішувач) їхав своїм ходом, а відтак відповідачу було відомо, що позивач не поніс витрат на навантаження.

Окрім того, позивач додатково надав митному органу довідку про транспортні витрати б/н від 22.07.2025, в якій не було вказано відомостей про завантаження за рахунок відправника.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, на думку суду, не є доведеними.

Також суд відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву доводи митного органу про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, як такі, що не слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Так, матеріалами справи підтверджується, що митним органом було запропоновано надати в 10-денний термін такі документи: виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; автотранспортну накладну.

Разом з тим, як встановлено судом позивачем до митного оформлення було самостійно надано експертний висновок, що підтверджує якісні характеристики транспортного засобу.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

При цьому, суд зауважує, що до митного оформлення позивач надав відповідачу платіжну інструкцію в іноземній валюті №1 від 23.06.2025, в якій в призначенні платежу є посилання на контракт №1 від 20.06.2025 та інвойс №124 від 20.06.2025.

Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів, то суд зауважує, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.

Також безпідставною є вимога про надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки як уже зазначалося вище в наданій під час митного оформлення довідку про транспортні витрати від 21.07.2025 містилася інформацію про те, що страхування вантажу не проводилося.

На думку суду, за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (№UA220514/2025/37705 від 16.06.2025), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 22.07.2025 №UA205140/2025/000217/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903 теж є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальній сумі 4844,80 грн, сплачений відповідно до квитанцій від 12.08.2025 на суму 4304,36 грн, (а.с.12) та від 22.08.2025 на суму 540,44 грн (а.с.53).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до пункту 7.1, 7.2. договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Шумським Б.А. та ТОВ «Гарант Цем» за надану адвокатом правову допомогу по справі, клієнт сплачує гонорар у фіксованому розмірі, який становить 8 500,00 грн.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що до позову ніяких документів, які б підтверджували звернення позивача до адвоката/адвокатського об`єднання про надання правової допомоги, додано не було.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зауважує, копія договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Шумським Б.А. та ТОВ «Гарант Цем», на який позивач посилається у позовній заяві, в матеріалах справи відсутня.

У зв`язку із вказаним суд позбавлений можливості встановити, що розмір гонорару адвоката за умовами такого договору дійсно був встановлений у фіксованому розмірі 8500,00 грн.

Також суду не було надано підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Суд зауважує, що факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, разом з тим з огляду на відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, суд позбавлений можливості встановити про які умови оплати домовилися сторони.

Враховуючи відсутність документального підтвердження понесених адвокатських витрат, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, на переконання суду, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правову допомогу в заявленому розмірі 8500,00 грн, а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Цем» (48431, Тернопільська область, Чортківський район, село Трибухівці, вулиця Горішня, 52, код ЄДРПОУ 40730253) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA205140/2025/000217/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001903.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Цем» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк