Рішення № 133496778, 22.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2026 р. Справа № 120/4351/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, викладеного у довідці б/н від 04.10.2024 про невизнання позивача інвалідом.

Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

21.04.2025 надійшов відзив Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» в якому зазначив, що на виконання абзацу третього пункту 6 Постанови № 1338 наказом начальника Вінницької обласної військової адміністрації від 03 грудня 2024 року № 765 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я області, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до зазначеного Переліку комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» приймає документи таких медико-соціальних експертних комісій: Обласна МСЕК № 2, Офтальмологічна МСЕК, Травматологічна МСЕК, Обласна МСЕК № 1.

Вказує, що станом на дату подання відзиву медико-експертна справа ОСОБА_1 до Лікарні не передана. За таких обставин КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» позбавлене можливості надати аргументи, докази чи пояснення по суті заявлених вимог.

У додаткових поясненнях на позовну заяву, Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» вказав, що ні Постановою № 1338, ні іншими нормативно-правовими актами не встановлено правонаступництво медико-соціальних експертних комісій експертними командами. Пункт 4 Постанови № 1338 та виданий на його підставі наказ № 765 визначають КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» виключно як архівну базу для зберігання документів, визначених у наказах МСЕК, та покладають на експертні команди КНП «ВОКЛ ім. М. І. Пирогова ВОР» обов`язок здійснити розгляд направлень ЛКК, поданих до визначених МСЕК і не розглянутих ними до 31.12.2024 року.

Водночас, не передбачено можливість експертних команд переглядати або перевіряти обґрунтованість рішень МСЕК.

Також, згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено Вінницькій обласній медико-соціальній експертній комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи до його електронного кабінету 09.04.2025 року о 18:04 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 з відповідним пакетом документів щодо встановлення та оформлення групи інвалідності.

За результатами розгляду поданих документів Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи прийнято рішення про відмову у встановленні групи інвалідності, про що видано довідку про невизнання особи інвалідом.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, з поміж іншого: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення про медико-соціальну експертизу, в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначено в пункті 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Згідно із пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Як зазначено в пункті 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 вказаного Положення визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

При розгляді цієї справи суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, в яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, згідно яких рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховного Суду наголошується на тому, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Тобто, в цьому випадку суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах, № 560/4782/22 від 05.09.2022 та № 120/674/22-а від 05.09.2022, №120/5536/23 від 28.09.2023.

Так, 04.10.2024 позивача було оглянуто Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2.

За результатами медичного обстеження позивача, комісією Вінницької обласної МСЕК № 2 видана довідка про невизнання інвалідом, за формою №167/о, затвердженою наказом МОЗ України № 577 від 30.07.2012.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження форм первинної облікової документації", що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях, а саме форму первинної облікової документації № 167/о ";Довідка про невизнання інвалідом" та інструкцію щодо її заповнення.

Відповідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 167/о «Довідка про невизнання інвалідом», форма № 167/о видається медико-соціальною експертною комісією (далі -МСЕК) у Кримській республіканській, обласних, центральних міських у містах Києві та Севастополі, міських, міжрайонних та районних МСЕК про невизнання хворого інвалідом.

У пункті 1 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові хворого, не визнаного інвалідом.

У пункті 2 зазначається дата народження хворого.

У пункті 3 зазначається місце проживання хворого.

У пункті 4 зазначається дата огляду хворого МСЕК з питань встановлення групи інвалідності.

У пункті 5 зазначається профіль МСЕК, яка проводила медико-соціальну експертизу.

Форму № 167/о підписує голова МСЕК та завіряє печаткою МСЕК.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи довідка про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , форма № 167/о, заповнена у відповідності інструкції щодо її заповнення.

Водночас, позивач вважає, що рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 04.10.2024 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час його прийняття було порушено процедуру огляду позивача лікарями. Зазначене рішення, на думку позивача, складене без належного дослідження медичних документів та без повноцінного обстеження стану його здоров`я, без урахування даних лабораторних та інших досліджень, проведених у закладах охорони здоров`я. Позивач вважає, що стан його здоров`я, з урахуванням сукупності наявних захворювань, які мають стійкий характер та призвели до порушення функцій організму, є підставою для встановлення III групи інвалідності.

Однак, як зазначено вище, відповідно до чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, встановлення або невстановлення групи інвалідності є дискреційним повноваженням медико-соціальних експертних комісій та потребує спеціальних медичних знань. Оцінка обґрунтованості медичних висновків виходить за межі судового розгляду.

Суд зазначає, що саме ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Рішення про інвалідність приймається МСЕК та ґрунтується, зокрема, на оцінці комплексу клініко-функціональних з урахуванням характеру захворювання та ступеню вираженості порушених функцій організму. Критеріями встановлення інвалідності є обмеження категорій життєдіяльності, в тому числі працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕК у відсотковому співвідношенні у залежності від вираження обмеження життєдіяльності. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

В той же час, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак суд не вправі здійснювати власну оцінку правомірності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі дотримання процедури прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19.

Матеріалами справи підтверджується, що огляд позивача проведено уповноваженою медико-соціальною експертною комісією у визначеному законом складі, на підставі наданої медичної документації, із дотриманням вимог Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Інструкції про встановлення груп інвалідності.

Судом з`ясовано та фактично і не заперечується позивачем, що під час обстеження позивача 04.10.2024 в розпорядженні комісій була наявна вся медична документація щодо характеру та перебігу хвороб позивача, копії якої позивачем додано до справи (консультативні заключення, виписки тощо).

Доказів того, що відповідачем не були взяті до уваги всі в сукупності документи, - не надано, як і не доведено факту того, що відповідачем було здійснено неповне дослідження таких документів.

Доказів порушення процедури прийняття рішення МСЕК чи недотримання встановленого порядку проведення експертного огляду суду не надано.

Фактично доводи позивача щодо неправильності медичних висновків МСЕК зводяться до незгоди з результатами експертної оцінки, що саме по собі не може бути підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним, оскільки суд не наділений повноваженнями здійснювати власну медичну оцінку стану здоров`я особи або підміняти дискреційні повноваження медико-соціальних експертних комісій.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушення відповідачем процедури проведення медико-соціальної експертизи, визначеної чинним законодавством.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

При цьому суд звертає увагу на те, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Обов`язковою умовою визнання протиправним рішення є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням.

Таким чином перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно статті 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовти.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: Вінницька обласна медико-соціальна експертна комісія №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (вул. Магістратська, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 0097160)

Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» ( вул. Пирогова, 46, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02011031)

Суддя Мультян Марина Бондівна