Рішення № 133496742, 21.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2026 р. Справа № 120/2503/25

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови

в с т а н о в и в:

25.02.2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 11.02.2025 року відповідач прийняв рішення №UA401000/2025/000042/2 про коригування митної вартості товарів, у якому вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно вимог ст. 58 МКУ, у зв?язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Тому, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості, встановивши її в сумі 14200 Євро (сума коригування 8 400 Євро).

Також відповідачем сформовано Картку відмови № UA401020/2025/000104.

Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

20.03.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи, реквізити яких зазначені в гр. 44 поданої МД.

За даною митною декларацією системою АСУР було згенеровано ризики по товару за кодами 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв. 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено».

Вказує, що не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач звертає увагу на те, що враховуючи положення ч.2,3,4 ст.53 МКУ, декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2,3,4 ст. 53 МКУ. Декларантом листами від 11.02.2025 були надіслані відповіді на повідомлення митниці, що інші документи надаватись не будуть.

Відтак, на думку відповідача, за результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив.

14.01.2025 року між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі Покупець ) та VINNTRUCK SPOLKA ZORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (далі Продавець) укладено контракт № 02/01/25.

Відповідно до п.1.1. Продавець виконує по замовленню Покупця підбір та продаж Покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні, що іменуються в подальшому Товар, а Покупець зобов?язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.3. загальна сума Контракту складає 1000 000.00 (один мільйон) Євро.

Відповідно до п. 1.2 та п. 3.2. Контракту ціна за одиницю Товару визначається в кожному конкретному випадку законним представником Продавця і Покупця та вказується в інвойсі на Товар.

Пунктом 4.3. Контракту визначено умови оплати: оплата на протязі 180 днів з моменту поставки товару (можлива передоплата).

На виконання даного контракту виставлено інвойс № FS/25/2/1 від 05.02.2025 року на суму 5 800,00 євро, товар напівпричіп вантажний, марка: SCHMITZ CARGOBULL GOTHA; модель: SCS 24/L - 13.62 EB; тип: SCB S3T; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2018. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.

З метою здійснення митного оформлення Товару до Вінницької митниці подана митна декларація 25UA401020005518U6, з додатками:

- рахунок-фактура (інвойс) від 05.02.2025 року;

- декларація про походження товару від 05.02.2025 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.02.2018 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.02.2018 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.02.2018 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.02.2025 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 14.01.2025 року.

За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000042/2 від 11.02.2025, яким були збільшені суми митних платежів.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення: за даною митною декларацією системою АСУР було згенеровано ризики по товару за кодами - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено». Так, наданій довідці про транспортні витрати від 10.02.2025 року №1002-2 міститься фраза «Страхування вантажу не проводилось», хоча страхування на територі ЄС є обов?язковим для Т3. що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/€С Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Дана позиція підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №120/7732/20-а (набрало законної сили 26.08.2021 року - Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду).

Відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та 4.2 ст. 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, в ДМВ зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, але в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв`язку на ціну оцінюваного товару, оскільки не надано документи передбачені ч.4 ст.53.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000104.

Позивач вважає протиправними оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, як встановлено судом під час розгляду справи,

14.01.2025 року між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі Покупець ) та VINNTRUCK SPOLKA ZORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (далі Продавець) укладено контракт № 02/01/25 з купівлі-продажу засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні на загальну суму 1 000 000 євро.

Водночас за умовами контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, строк оплати 180 днів з моменту поставки.

На виконання контракту виставлено інвойс № FS/25/2/1 від 05.02.2025 на суму 5 800,00 євро, товар напівпричіп вантажний, марка: SCHMITZ CARGOBULL GOTHA; модель: SCS 24/L - 13.62 EB; тип: SCB S3T; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2018.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД 25UA401020005518U6, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов`язкових підтверджуючих документів.

Аналізуючи зміст поданих позивачем документів суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA401000/2025/000042/2 від 11.02.2025 року.

Надаючи оцінку доводам відповідача в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів, суд зважує на таке.

Щодо аргументів відповідача про те, що не надано підтверджуючих документів митної вартості товару, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.3. контракту № 02/01/25 від 14.01.2025, укладеного між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VINNTRUCK SPOLKA ZORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, строк здійснення оплати за товар встановлено в межах 180 днів з моменту поставки. Тобто, згідно з умовами договору, оплата товару може бути здійснена після його ввезення на митну територію України, а тому на момент подання митної декларації вимога митного органу щодо подання документів, які підтверджують фактичну оплату, є передчасною та суперечить договірним умовам сторін.

Митний кодекс України не містить обов`язку декларанта надавати платіжні документи у момент подання митної декларації, якщо умовами договору передбачено відстрочення платежу.

Більше того, факт укладення зовнішньоекономічного контракту, виписаний інвойс, подана митна декларація та інші документи (зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та декларація митної вартості) є належним підтвердженням дійсності операції та задекларованої митної вартості товару.

Відповідач також не навів обставин, які могли б свідчити про фіктивність договору або нереальність поставки товару. Отже, відсутність на момент оформлення митної декларації підтвердження фактичної оплати не може розцінюватися як підстава для невизнання митної вартості, задекларованої за основним методом ? за ціною договору.

Щодо посилання відповідача на те, що довідка про транспортні витрати, подана декларантом, не містить необхідних реквізитів, зокрема акту виконаних робіт, доказів оплати або обґрунтованого розрахунку вартості перевезення, а також містить застереження про відсутність страхування, що суперечить законодавству ЄС, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Подана декларантом довідка про транспортні витрати містить відомості про вартість перевезення саме того транспортного засобу, що зазначений у рахунку-фактурі (інвойсі) та в митній декларації, що відповідає вимогам зазначеної норми.

Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, на який посилається відповідач, не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати, а містить рекомендаційний список. Водночас у самому цьому нормативному акті передбачено, що у разі відсутності документів про фактичні витрати, для розрахунку можуть застосовуватись тарифи перевізників, які діяли на дату транспортування товару. Таким чином, навіть за відсутності окремих первинних документів (як-от актів чи платіжних доручень), подані декларантом відомості про вартість перевезення можуть бути враховані при визначенні митної вартості.

Щодо вказівки у довідці про відсутність страхування, то згідно з умовами постачання FCA Варшава, зазначеними у контракті між сторонами, страхування товару здійснюється продавцем до моменту передачі товару покупцеві. Таке страхування дійсно було оформлено до моменту придбання товару, що підтверджується наявним полісом. Відповідно, витрати на страхування не були понесені покупцем, а тому обґрунтовано не включались до складу митної вартості товару.

Окремо суд зауважує, що згідно з положеннями наказу № 599, у разі відсутності документів, що підтверджують витрати на транспортування, митний орган зобов`язаний використовувати тарифи, що діяли на дату транспортування, але при цьому не має підстав коригувати митну вартість у разі, якщо такі витрати не перевищують сум, заявлених декларантом.

Таким чином, позивачем були надані належні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом не доведено, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на ціну товару, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції) застосовується, зокрема, у разі, якщо покупець і продавець не є пов`язаними особами, або хоча й пов`язані, однак ці відносини не вплинули на ціну товару. Водночас згідно з частиною дванадцятою цієї ж статті, сам по собі факт існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем не є підставою для визнання митної вартості неприйнятною.

Проте такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не забороняє відповідних взаємозв`язків між покупцем та продавцем товару. Більше того, твердження про вплив зазначеної обставини на визначення митної вартості товару ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, без наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про штучне заниження ціни чи інше спотворення вартості товару у зв`язку з таким взаємозв`язком.

Зі свого боку, декларантом подано повний пакет підтверджуючих документів, включно з інвойсом, зовнішньоекономічним контрактом, декларацією митної вартості та супровідними документами.

Крім того, експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати № 0007 від 17.02.2025 підтверджено, що ціна на Товар, поставлений ТОВ "Тракс-Вінн" згідно з Контрактом № 02/01/25 від14.01.2025 року, Фактурою ПДВ №FS/25/2/1 від 05.02.2025 року відповідає ціні компанії - Продавця.

Також варто зазначити, що аналогічні правовідносини вже були предметом судового розгляду, зокрема у справах № 120/5114/21-а, № 120/9757/21-а, № 120/4805/22, № 120/9428/23, № 120/18350/23, № 120/2967/24 та інших. У цих справах адміністративні суди дійшли висновку про відсутність впливу взаємозв`язку між продавцем і покупцем на визначення митної вартості товару.

Отже, відсутні підстави для висновку про неправомірність застосування декларантом основного методу визначення митної вартості за ціною договору на підставі взаємозв`язку сторін.

Щодо посилання відповідача на наявність розбіжності між задекларованою митною вартістю та інформацією про ціни на аналогічні товари, яка є у розпорядженні митного органу та отримана шляхом аналізу митних декларацій інших імпортерів, а також з відкритих джерел, що може свідчити про можливе заниження митної вартості товару та за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або аналогічних товарів, які вже були оформлені в Україні, встановлено, що вона є нижчою за наявні цінові орієнтири, то суд виходить з наступного.

Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є МД від 28.11.2024 року UA204080/2024/012540 за якою оформлено подібний товар: « 1.Напівпричіп - тентований, трьохвісний: - марки - SCHMITZ;- модель - SCS 24/L;- ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 ; - вантажопідйомність - 31,604 т; - маса в разі максимального завантаження 39,000 т; - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2018;- модельний рік виготовлення - 2018.» з рівнем митної вартості - 14200 Євро.

Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.

До того ж вищезазначена декларація, на яку посилається відповідач, не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що закономірно ставить під сумнів дану позицію суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичним (в тому числі по його комплектності та технічному стану) тому транспортному засобу, який ввозився позивачем. Водночас ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів, навіть в межах однієї категорії та марки, може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд наголошує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Водночас суд зауважує, що позивач надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0007 від 17.02.2025, яким підтверджено, що ціна поставки товару відповідає ціні продавця і ринковій вартості товару.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією 25UA401020005518U6 були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000042/2 від 11.02.2025 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000104 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 6056 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000042/2 від 11.02.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000104.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (вул. Олексія Миргородського, 78, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41880129) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн. (шість тисяч п`ятсот шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (вул. Олексія Миргородського, 78, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41880129 );

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544).

Суддя Дончик Віталій Володимирович