Ухвала суду № 133493636, 21.01.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/228/26

21 січня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62025240030001447 від 28.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області звернувся до суду із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62025240030001447 від 28.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12 грудня 2024 року на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» громадянин ОСОБА_5 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №19 від 10 грудня 2024 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини на всі види забезпечення, він вважається таким, що посаду комірника відділення зберігання речового майна військової частини НОМЕР_1 , прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, па підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжувався та діяв станом на грудень 2024 року.

Разом із тим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи військову службу на посаді комірника відділення зберігання речового майна військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 16 грудня 2024 року близько 09 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у місті Рівному, відправившись у невідомому напрямку, після чого почав проводити час на власний розсуд, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

Вказує, що 19.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий в клопотанні зазначає, що у разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ймовірність настання ризику того, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На підставі викладеного слідчий просить суд задоволити клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання в повному обсязі та просив його задоволити з підстав викладених у ньому та вказав на наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.5 ст. 407 КК України, що підтверджується такими матеріалами провадження: повідомленням про кримінальне правопорушення від 12.02.2025, актом службового розслідування; доповіддю ТВО командира в/ч НОМЕР_1 ; наказом №19 від 10.12.2024; наказом №36 від 17.12.2024; показаннями ОСОБА_6 від 17.11.2025, показаннями ОСОБА_7 від 17.11.2025, повідомленням про підозру ОСОБА_5 ; протоколом затримання ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчим та прокурором також належно обґрунтовано та доведено наявність достатніх даних, що у разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує ймовірність настання ризиків того, що останній може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, прокурором доведено, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та будучи на волі може переховуватись задля уникнення від відповідальності, так як санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає безальтернативну міру покарання - позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійко проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведений тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе впливати, шляхом домовленостей на свідків в цьому кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями його військової частини, в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній зможе контактувати з вказаними свідками. Все це може свідчити про те, що перебуваючи па волі, ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення зможе незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, доведений тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою існує ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний раніше притягувася до кримінальної відповідальності.

Суд, враховуючи, ризики передбачені ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, з огляду на спосіб життя підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від органів досудового слідства та суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на цей час підстав для обрання підозрюваному інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави необхідно покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , за першою вимогою;

- повідомляти слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про зміну місця проживання чи фактичного перебування;

- повідомляти слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, комірника відділення зберігання речового майна військової частини НОМЕР_1 , солдата, відповідно до статті 89 КК України раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який рахувати з 09 год. 43 хв. 19 січня 2026 року.

Строк дії ухвали встановити до 09 год. 43 хв. 19 березня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що ставить 199 680 грн. 00 коп.

Сума застави може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA 048201720355229002000010559, код отримувача за ЄДРПОУ 26259988, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави заставодавцем роз`яснити заставодавцю, що: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Заставодавець зобов`язаний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та його явку за викликом.

За умови внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 :

- прибувати до слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , за першою вимогою;

- повідомляти слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про зміну місця проживання чи фактичного перебування;

- повідомляти слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 , прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я;

- -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків визначити до 21 березня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю що, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддяОСОБА_1