Рішення № 133492452, 21.01.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1599/25

Провадження № 2/379/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 січня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Шабрацького Г.О.

при секретарі: Гопкало О.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 04.11.2017 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини вона з відповідачем майже не жили разом, а вихованням дитини займалась виключно позивачка. Після офіційного розлучення у 2020 році вони намагалися відновити сімейні стосунки заради дитини, однак під час цього примирення з Відповідачем були не одноразові сварки щодо вживання ним наркотичних речовин. Одна із сварок з Відповідачем закінчилась висловлюванням погрози зарізати її та сина, після чого наніс собі глибокі порізи на грудну клітину канцелярським ножем. Цей випадок став приводом для остаточного рішення піти від нього та переїхати з дитиною за місцем своєї реєстрації. Після цього Відповідач не намагався відновити спілкування з дитиною або з позивачем. В 2023 році вона перевела дитину до іншого дитячого садочку, а Відповідач, маючи пільги Учасника бойових дій ухилявся від надання довідок з військової частини для безкоштовного харчування дитини. Дитина була офіційно зареєстрована за місцем реєстрації позивача лише в 6-річному віці, оскільки відповідач після остаточного розірвання стосунків не виходив на зв`язок та не надавав дозволу на реєстрацію місця проживання дитини (даний дозвіл був наданий завдяки батьку Відповідача ОСОБА_5 до якого вона звернулась за допомогою). У 2024 році коли дитина пішла до школи Відповідач, маючи пільги Учасника бойових дій, знову не надав довідку для безкоштовного харчування дитини.

Відповідач ніяким чином не піклувався і не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться успіхами навчання у школі (до цього в садочку), станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовкою до самостійного життя. Зокрема, Відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, у тому числі в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти, тим самим створені умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, має систематичну заборгованість зі сплати аліментів яка постійно збільшується. Він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності та у 2025 році до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК.

Всі питання щодо виховання сина вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина практично не пам`ятає біологічного батька і вважає рідним батьком нинішнього чоловіка позивачки.

Позивач має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована, характеризуюся позитивно, приймає активну участь у житті дитини, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться його навчанням, займається лікуванням. У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.09.20205 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Шабрацького Г.О.

18.09.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв указану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.10.2025. Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.12.2025 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.12.2025 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі та призначив судовий розгляд на 21.01.2026, також відмовлено позивачу у клопотанні про витребування доказів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Загородній С.С. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позові. Також позивач повідомила що весь час після розлучення відповідач не виказував жодного бажання зустрічатись з сином, він не телефонував, не приїздив, не дарував подарунків на день народження та на інші свята. При цьому у позивачки добрі стосунки з його родиною (батьками та сестрою), які інколи приїжджають, спілкуються з дитиною, відвідують розважальні центри. Також він не приходив і на засідання комісії де розглядалось питання доцільності позбавлення його батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з`являвся, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до письмової заяви просив розглянути справу за їх відсутності, надав письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п. 57, 58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) та відповідач ОСОБА_3 з 04.11.2017 по 04.09.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.15-17). Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.187). 04.09.2020 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітніх дітей залишено проживати разом з батьком ОСОБА_7 . Вказане підтверджується рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року по справі №379/565/20 (а.с. 184-185).

ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » 01.12.2022 року, актовий запис №34, що встановлено з Свідоцтва про зміну імені виданого 01.12.2022 року, серія НОМЕР_1 (а.с.9).

10.10.2023 року, ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 10.10.2023 року, актовий запис №630 (а.с. 8 на звороті).

ОСОБА_1 разом з сином зареєстровані по АДРЕСА_1 , що встановлено з витягів з реєстру територіальної громади (а.с.7, 13). Фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом також встановлено, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_13 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно з 03.08.2020 до повноліття дитини та відкрито виконавче провадження, що встановлено з копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.34).

Станом на 01.08.2025 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 на утримання дитини становить 20025,58 грн. (а.с.35-38).

Відповідно до службової характеристики від 04.09.2025, ОСОБА_1 зарекомендувала себе відповідальним і добросовісним працівником, сумлінно виконує покладені обов`язки, дотримується принципів законності, об`єктивності та професійної етики. Проявляє ввічливість, комунікабельність і відповідальність. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась, зауважень не має. Має позитивну ділову та особисту репутацію (а.с.10).

Згідно довідки №107 від 13.08.2025, виданої директором школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 2-Б класу. Дитину до школи приводить і забирає мати, на виклики до школи приходить теж тільки мати. Батько ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.39).

Відповідно до характеристики на учня 2-Б класу школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва ОСОБА_14 , він навчається в школі №3212 з першого класу, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень. На уроках уважний, активний, виконує домашні завдання. загалом емоційний стан стабільний, не має проявів тривожності чи агресії, що свідчить про стійкість нервової системи і добру емоційну регуляцію. Батьки: мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_11 приділяють належну увагу вихованню сина (а.с.40).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Гостомельський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гостомельської селищної ради від 07.07.2025 року, на всі планові огляди, вакцинацію та у зв`язку з хворобою дитини до лікаря звертається мати. Батько жодного разу на прийомі з дитиною не був (а.с.41).

ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а.с. 17 на звороті 19, 20-25), притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України (а.с.33).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.11.2025 №102-5925, встановлено що спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб, було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_14 та з`ясовано, що умови для проживання та виховання дитини створені. У ОСОБА_15 є окрема кімната, облаштована спальним ліжком, комодом, робочим столом, шафою для одягу. Дитина забезпечена всім необхідним одягом, взуттям, шкільним приладдям та іграшками. Батько дитини, ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації батьку дитини було направлено лист із запрошення за місцем його реєстрації, проте до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації він не з`являвся, і по суті позовних вимог пояснення не надавав. Направлений йому лист повернувся у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. За номером телефону ( НОМЕР_3 ), який вказаний як засіб зв`язку, ОСОБА_3 ніхто не відповідає. Спеціалісти відділу «Служба у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради за дорученням Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації виходили за адресою місця реєстрації батька дитини, ОСОБА_3 та встановили, що за місцем реєстрації він не проживає. З письмових пояснень, ОСОБА_16 , яка зазначає, що вона є рідною сестрою батька дитини, ОСОБА_3 , вбачається, що її брат вже багато років веде аморальний спосіб життя, систематично вживає алкогольні напої та наркотичні речовини. їй відомо, що він жодним чином не цікавиться життям своєї дитини, не бере участі у його вихованні, матеріально не забезпечує сина (аліменти списуються примусово з його соціальних виплат - пенсії). Вона та її батьки (баба та дід дитини по лінії батька) періодично бачаться і підтримують зв`язок з малолітнім ОСОБА_15 і знають, що він виховується в доброзичливій атмосфері, в родині матері яка повністю забезпечує його потреби. Малолітній ОСОБА_4 надав до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення, відповідно до яких він не пам`ятає свого рідного батька. Своїм батьком вважає вітчима ОСОБА_11 . Також на засіданні комісії 06.11.2025 року малолітній ОСОБА_4 , повідомив, що його батька звати ОСОБА_17 . Хто такий ОСОБА_18 йому невідомо. На підставі встановленого, діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 92-95).

Враховуючи, що матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, та свідоме ухилення від їх виконання, оскільки він не створює належних умов для утримання дитини, не піклується про здоров`я, фізичний та моральний розвиток, після розірвання шлюбу він жодного разу з дитиною не спілкувався та не виявляв бажання спілкуватись, на засідання Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації він не з`явився, і по суті позовних вимог пояснення не надав, будучи повідомленим про судовий розгляд відносно нього до суду не з`являвся та не надав своїх пояснень, він притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, дитина взагалі не знає відповідача та вважає за батька іншу особу (вітчима), суд вважає, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що негативно впливає на розвиток дитини, та несе загрозу здоров`ю та життю, а також враховуючи характер його поведінки, відношення до виконання своїх батьківських обов`язків, які не змінилися і після пред`явлення даного позову, суд не вважає можливим обмежитися попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а вважає, що він повинна бути позбавлений батьківських прав.

З урахуванням наведених вище норм закону та фактично встановлених обставин по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення, якщо зміниться поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає сплаті сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ЄДРПОУ:37501695 місцезнаходження: проспект Червоної Калини, 21-Г, м. Київ, 02225.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.01.2026 року.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ