Ухвала суду № 133492049, 16.01.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"16" січня 2026 р. Справа № 363/6744/25

УХВАЛА

Іменем України

16 січня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника

потерпілої особи ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021112330000065 від 04.08.2021 року відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженню за № 42021112330000065 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42021112330000065.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку, про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Щодо скарг сторони захисту заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні. Щодо клопотання власника майна про скасування арешту з майна поклався на розсуд суду. Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» поклався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Підтримав подану раніше скаргу та просив її задовольнити. Щодо скарги адвоката ОСОБА_7 не заперечував. Щодо прийняття цивільного позову заперечував. Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» заперечував. Щодо клопотання власника майна про скасування арешту з майна не заперечував.

Захисник ОСОБА_6 не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Підтримав подану раніше скаргу та просив її задовольнити. Щодо скарги адвоката ОСОБА_7 не заперечував. Щодо прийняття цивільного позову заперечував. Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» заперечував. Щодо клопотання власника майна про скасування арешту з майна не заперечував.

Захисник ОСОБА_7 не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Підтримав подану раніше скаргу та просив її задовольнити. Щодо скарги адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечував. Щодо прийняття цивільного позову заперечував. Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» заперечував. Щодо клопотання власника майна про скасування арешту з майна не заперечував.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали думку захисників.

Представник потерпілої особи ОСОБА_4 не заперечувала щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Щодо скарг сторони захисту не заперечувала. Щодо прийняття цивільного позову поклалася на розсуд суду. Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» заперечувала. Щодо клопотання власника майна про скасування арешту з майна не заперечував.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК.

Частина 2 статті 291 КПК України визначає, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт.

Зокрема, як прямо зазначено в п. 5 ч. 2 вказаної вище статті, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Тобто, вказана норма чітко встановлює не лише перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт, а й послідовність їх викладення.

При цьому, незважаючи на те, що кримінальний процесуальний закон не містить в собі норми, яка б визначала зміст поняття «формулювання обвинувачення» його неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення»,оскільки навіть за буквальним змістом закону вони відокремлюються один від одного.

У зв' язку з цим ні слідчий,ні прокурор, при складані обвинувального акту не вправі, на власний розсуд, поєднувати ці поняття та порушувати послідовність відкладання відомостей, які передбачені п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Згідно вимог статті 91 КПК України у кримінальному провадженні доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Як зазначив у постанові Верховний Суд України від 24.11.2016 року у справі № 5-328кс16, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, як це вимогає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Такий висновок підтверджується й положеннями частини 3 статті 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Приписи ч. 1 ст. 337 КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію).

Відповідно до положень статті 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, у справі «Ващенко проти України» зазначено, що обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

За таких обставин, надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд та права на захист обвинуваченого.

Між тим, як вбачається зі змістом обвинувального акту щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який складено старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Київській області та затверджено прокурором Київської обласної прокуратури, зазначені вище вимоги закону, при його складані, на думку суду, дотримані не були.

Не вдаючи в цілому до правового аналізу зазначеного процесуального документу, суд вважає, що обвинувальний акт містить в собі лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки використавши таке формування, як «В ході досудового розслідування встановлено фактичні обставини, які даюсь підстави обвинувачувати» слідчий разом з прокурором фактично об?єднали поняття «фактичні обставини кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення».

На думку суду, за своїм змістом формулювання обвинувачення, хоча і повинно певною мірою дублювати фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме обставини, які вказують на подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), проте воно повинно бути викладено більш лаконічно та, крім часу, місця, способу та інші обставин вчиненого кримінального правопорушення, містити в собі посилання на форму вини, мотив, меті вчинення кримінального правопорушення, його наслідки та інші правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Більш того, воно повинно бути чітким, зрозумілим та відповідати вимогам норм матеріального права. Які діяли на момент вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням положення ч. 1 ст. 5 КК України про те, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом?якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особі, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, оскільки, незважаючи не є предметом розгляду підготовчого судового засідання, направляючи обвинувальний акт до суду прокурор, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, повинен також керуватися вимогами ст.2 КК України про те, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, а не розрахувати на те, що під час судового розгляду, у разі необхідності, він зможе скористатися своїм правом змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або взагалі відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Однак, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на думку суду, відсутнє формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_9 , яке хоча б приблизно відповідало обставинам, які наведені вище, а саме формулювання обвинувачення скопійоване з формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_8 .

Згідно до ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Цій формі співучасті притаманне таке: а) у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які відповідають вимогам суб`єкта злочину; б) між цими особами ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення.

Форма змови - вербальна (словесна) - усна чи письмова або у формі конклюдент- них дій - для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Про те, обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 не містить посилання на безпосередню подію кримінального правопорушення, не визначено мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу є обов`язковим.

Крім того, в формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_9 слідчий за погодження з прокурором зазначають, що «внаслідок незаконних дій ОСОБА_8 , вчинених за попередньою групою осіб з ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди Вишгородській міській раді та таким чином ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у привласненні чужого майна, зокрема за попередньою змовою групою осіб», що у свою чергу призводить до питання, в наслідок яких незаконних дій безпосередньо обвинувачується ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права.

Частиною 2 статті 8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави продавленого йому обвинувачення (Рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того, ЄСПЛ нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (Рішення ЄСПЛ від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, п. 54).

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт в зазначеному кримінальному провадженні, не відповідає вимогам частини 2 статті 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення викладено таким чином, що не містить посилання на безпосередню подію кримінального правопорушення, не визначено мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, для подальшого визначення які саме протиправні діяння ОСОБА_9 кваліфіковані обвинуваченням, а тому обвинувачення викладено прокурором не конкретно, що формулювання обвинувачення в даному кримінальному провадженні викладено прокурором таким чином, що з нього не можливо встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні в розумінні статті 91 КПК України за кримінальним правопорушенням інкримінованим обвинуваченому діянь, не є достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

За таких обставин, у зв`язку із встановленою судом невідповідністю обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вимогам статті 291 КПК України та з грубим порушенням статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і таке порушення позбавляє обвинуваченого права на захист від пред`явленого обвинувачення, що є суттєвим порушенням та унеможливлює призначення кримінального провадження за цим обвинувальним актом до судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженню № 42021112330000065 від 04.08.2021 року відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки останній не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Щодо скарги захисника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на порушення права ОСОБА_9 на захист та скарги захисників ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на постанову про визнання юридичної особи потерпілим у кримінальному провадженні, то суд зазначає наступне, що на стадії підготовчого судового засідання, не дослідивши у повному обсязі матеріали кримінального провадження, суд позбавлений можливості повністю та не упереджено вирішити дані скарги, тому вони є передчасними.

Крім того, щодо клопотання власника майна ОСОБА_11 про скасування арешту з окремо визначеного майна, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2025 року у кримінальному провадженні №42022112330000557 від 27.07.2022 року, суд зазначає наступне, що до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021112330000065 від 04.08.2021 року відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, як вбачається з постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.10.2025 року, наданої прокурором, виділено з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42022112330000557 від 27.07.2022 року в оригіналах та копіях згідно додатку, а саме п.88 постанову про визнання речовим доказом від 19.09.2025 року, зокрема мобільний телефон марки Iphone моделі 16pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_11 . Тому, враховуючи викладене, заявником не доведено, що вказаний мобільний телефон є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021112330000065 від 04.08.2021 року, яке надійшло до Вишгородського районного суду Київської області.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливим долучити до матеріалів кримінального провадження.

Щодо клопотання ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.27 КПК України, кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Згідно з ч.4 ст.11Закону України «Про судоустрій і статуссуддів» особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. Суд може визначити місце в залі судових засідань, з якого має проводитися фотозйомка, відеозапис.

Суд зобов`язаний забезпечити гласність та відкритість судового розгляду кримінального провадження, але при цьому суворо дотримуватися вищевказаних норм, які направлені на захист права осіб - учасників кримінального провадження, на повагу до особистого життя.

В рекомендаціях №19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про надання через ЗМІ інформації про кримінальні процеси» від 10.07.2003 зазначено, що пряма трансляція ЗМІ із зали судових засідань та зйомка такого засідання підлягають забороні завжди, крім тих випадків, коли це прямо дозволяє закон чи уповноважений судовий орган. Трансляцію та зйомку можна дозволити лише в тому разі, якщо вони не створюють небезпеки впливу на потерпілих, свідків, учасників судового розгляду, суддів.

Частиною 4 ст.352 КПК України встановлена законодавча заборона перебування недопитаних свідків в залі судового засідання під час судового розгляду.

Зважаючи на те, що по даному кримінальному провадженню є недопитаними свідки та потерпілий суд приходить до висновку, що проведення судового засідання в режимі онлайн-трансляції на сайті «Судова влада України», може призвести до розголошення показань свідків та потерпілого, що може завдати шкоди для судового розгляду.

В клопотанні про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова Влада України» не доведено суспільного інтересу справи, справа слухається в відкритому судовому засіданні, отже всі бажаючі мають можливість бути присутніми в судовому засіданні.

Дотримуючись принципу публічності, відкритості і гласності судового провадження, завдань кримінального судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, беручи до уваги думки учасників, суд дійшов висновку, що здійснення онлайн відео трансляції в мережі Інтернет судових засідань по справі під час дослідження письмових доказів сторони обвинувачення може зашкодити інтересам правосуддя, а тому в задоволенні клопотання про забезпечення безперервної онлайн трансляції судових засідань слід відмовити.

При цьому, відмова в клопотанні ніяким чином не порушує принципу гласності судового процесу та в повній мірі відповідає меті судового провадження.

Керуючись ст.ст. 303, 314, 315, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, як такі, що є передчасними.

У задоволенні клопотанні ОСОБА_11 про скасування арешту у кримінальному провадженні № 42022112330000557 від 27.07.2022 року відмовити.

У задоволенні клопотанні ОСОБА_10 про забезпечення онлайн-трансляції судових засідань на порталі «Судова влада України» відмовити.

Цивільний позов прокурора Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням долучити до матеріалів кримінального провадження.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112330000065 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської лобасті протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 21.01.2026 року о 15-50 год.

Суддя ОСОБА_1