Рішення № 133491303, 20.01.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1552/25

Провадження № 2/293/166/2026

20 січня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

16.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду із позовною заявою, за змістом якого просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 24316,59 грн., витрати зі сплати судового збору та витрати понесені на правничу допомогу.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК Фінтраст Україна») зазначає, що 21.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строком зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені договором.

25.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до відповідача за договором №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідач порушила умови кредитного договору №4317265, у зв`язку з чим неї утворилась заборгованість у розмірі 19217,83 грн., з яких: тіло кредиту 2487,00грн, заборгованість за процентами - 15480,83 грн., штрафні санкції - 1250,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що в межах дії договору у період з 26.10.2024 по 15.01.2025 (82 дні) здійснив нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у сумі 5098,76 грн.

За вказаних підстав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4317265 у розмірі 24316,59грн., понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн. зі сплати судового бору та 10000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.12.2025 справа №293/1552/25 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 16.12.2025 суд отримав відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1

16.12.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №293/1552/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суту призначений на 20.01.2026. Постановив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» докази щодо підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу.

12.01.2026 АТ КБ «Приватбанк» надав суду запитувану інформацію.

20.01.2026 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком.

Відповідач ОСОБА_1 не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком (а.с.108).

Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 20.01.2026 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ, ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ та ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 21.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства укладено договір №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На виконання зобов`язань за договором ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у сумі 2500,00грн. строком на 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксована, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% в день (а.с.85, 88-99).

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 19754.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіж засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідач вказала особисто під час укладання договору.

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 30.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . 21.01.2024 на вказану платіжну картку зараховано кошти в сумі 2500,00грн. від IPAY_CREDIT_VISA1, Visa Direct (а.с.83, 109).

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» нарахована заборгованість у розмірі 19237,83грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 2487,00грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 15480,83 грн., штрафні санкції 1250,00грн. (а.с.72-77).

Із розрахунку заборгованості за договором №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що 21.04.2024 та 17.02.2024 відповідачем здійснено погашення кредиту на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 20,00грн.

25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.53-61).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після

підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок

клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (п.1.2. розділу 1 договору факторингу).

25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25/10/2024 (а.с.62).

Із витягу з реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №25/10/2024 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4317265 в загальному розмірі 19217,83грн. (а.с.81-82).

Крім того, в межах строку дії договору позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за 82 календарних дні, а саме у період з 26.10.2024 по 15.01.2025 за стандартною відсотковою ставкою у розмірі 5098,76 грн. (а.с.78-79).

Рішенням №251124/1 ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінило найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с.43).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 19754.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Позивачем надано докази про зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 2500,00грн. за договором №4317265 від 21.01.2024.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за договором споживчого кредиту та відсотків.

25.10.2024 відбулась заміна кредитора, до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №4317265 від 21.01.2024.

Суд приймає до уваги те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд встановив, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до ОСОБА_1 за кредитним договором №4317265 від 21.01.2024 на підставі договору факторингу №25.10/2024 від 25.10.2024.

При цьому, суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки договір №4317265 був укладений 21.01.2024, тобто в період дії 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 23.04.2024 по 20.08.2024 має нараховуватись за ставкою не більше 1,5%, з 21.08.2024 по 15.01.2025 (дата повернення кредиту) за ставкою не більше 1%.

Провівши власний розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом за період з 23.04.2024-20.08.2024 становитимуть 4477,20 грн. із розрахунку: 2487,00грн. х 1,5% :100% = 37,30грн. х 120 календарних дні; за період з з 21.08.2024 по 15.01.2025 3680,76 грн., із розрахунку: 2487,00грн. х 1% : 100% = 24,87 грн. х 148 календарних дні.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом становитиме 12075,17 грн.

Відповідачем, зазначені обставини не спростовано, власного розрахунку заборгованості та доказів сплати заборгованості не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 1250,00грн. штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ «Фінансова комипанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню.

ІV. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 59,88% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1450,53грн.

Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 10.12.2024 укладеного із адвокатом Столітнім М.М. (а.с.18), акт №12955 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.80), заявка №12955 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.86-87).

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 3000,00грн.

З врахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені на 59,88%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані витратами на правничу допомогу у розмірі 1796,40 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №4317265 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.01.2024 в розмірі 14562 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) грн. 53 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,27, прим. 2

код ЄДРПОУ 44559822

Відповідач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено та підписано 22.01.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ