Рішення № 133487998, 21.01.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 Справа № 917/1737/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області, вул. Очеретова, 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69093

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", Шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043

про стягнення 54 662,36 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 54 662,36 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.05.2024 року між сторонами Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № 57 від 21.05.2024 в частині поставки палива на суму 43 590,40 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Договір № 57 від 21.05.2024 з додатком; Платіжна інструкція № 319 від 28.05.2024; видаткова накладна № Рн240524/004 від 24.05.2024; Талони дизель; Талони А95; Лист про обмін талонів № 34/14-19/2025 від 10.01.2025; докази направлення Листа; Лист про обмін талонів № 34/14-55/2025 від 20.02.2025; докази направлення Листа; розрахунок суми претензії; Претензія № 34/14-84/2025 від 11.04.2025; докази вручення претензії.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 12400 від 29.09.2025, створений у підсистемі "Електронний суд" 26.09.2025) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :

- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем по договору № 57 від 21.05.2024 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною № Рн 240524/004 від 24.05.2024 товару не було;

- позивачем не надано жодних доказів відмови в отоваренні йому талонів на відповідних АЗС при пред`явленні талонів, а також не надано доказів, що всі вказані в Додатку № 2 до Договору АЗС не проводять видачу пального та не працюють, і це вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні;

- позивачем не надано жодних доказів (наприклад Актів приймання-передачі талонів, Специфікацій із реєстром номерів талонів та/або інше) на підтвердження того, що додані до Позову талони були отримані ним саме від Відповідача і саме на умовах Договору № 57 від 21.05.2024 року, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню;

- позивачем не надано жодних доказів в підтвердження порушення саме відповідачем строків поставки товару, як і відмови в отоваренні талонів у встановленому Договором № 57 від 21.05.2024 року місці та строки до матеріалів справи не надано, що вказує на необґрунтованість позову та є підставою для відмови у його задоволенні;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення претензії;

- відповідач повністю заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки жодних порушень умов Договору № 57 від 21.05.2024 року не відбулось, а тому і їх стягнення з відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

01.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12580) у якій останній спростовує доводи відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

05.09.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення з відповідача 54 662,36 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.05.2024 року між сторонами Договору про закупівлю пального № 57.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 справу № 917/1737/25 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 10.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1737/25 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

21.05.2024 року між Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 57 (далі - Договір, арк.с. 23-29)

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар (п. 1.1 Договору);

- найменування Товару: Бензин А-95, Дизельне паливо (в скретч-картках з терміном дії на відпуск не менше одного року від дати підписання цього договору) (поточні видатки), відповідно до Специфікації на Товар (додаток 1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору);

- кількість Товару зазначається у Специфікації та товар (Додаток 1 до Договору) (п. 1.4 Договору);

- загальна ціна Договору становить 245 867,20 грн (в т.ч. ПДВ 0% відповідно до постанови КМУ від 02.03.2022 № 178) (п.3.1 Договору);

- строк поставки товарів - 31 травня 2024 року. Місце поставки (передачі) Товарів здійснюється Покупцю на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п.5.1 Договору);

- місце поставки (передачі) Товару: передача Покупцю пального за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2 Договору);

- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено у скретч-картці (п. 5.3. Договору);

- за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару (п. 7.3 Договору);

- цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до кінця воєнного стану, але не довше ніж до 31.12.2024 (п. 10.1 Договору).

Додатком 1 до Договору - Специфікацією (арк.с. 30) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме : бензин А-95 по скретч-картках/талонам у кількості 2 550 л. загальною вартістю 134 844,00 грн (з ПДВ), дизельне паливо по скретч-картках/талонам у кількості 2 140 л. загальною вартістю 111 023,20 грн (з ПДВ).

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу скретч-картки/талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 245 867,20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 24.05.2024 № Рн240524/004 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 32).

В дотримання умов п. 4.1 Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.05.2024 № 319 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 31).

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товару на суму 202 276,80 грн (1840 л дизельного палива з 2140 л та 2020 л Бензину А-95з 2550 л).

За даними позивача, в рамках належного виконання Договору, на виконання листа Управління від 10.01.2025 № 34/14-19/2025 ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", у зв`язку з відсутністю пального на АЗС "АВІАС", здійснило заміну скретч-карток на Бензин А-95 №303611382316-303611382323 загальним об`ємом 160 літрів та скретч-карток на Дизельне паливо № 304622361978 - 304622361981, № 304622361988 - 304622361993 та №304622361996 - 304622361999 загальним об`ємом 280 літрів на пальне іншого бренду аналогічної якості. Обмін талонів було оформлено актом приймання-передачі талонів на відпуск ПММ № 9 від 26.01.2025. Ця обставина відповідачем не спростована.

Позивач зазначає, що в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 43 590,40 грн, в тому числі :

- Дизельне паливо загальним об`ємом 300 літрів за скретч-картками № 304622361963 - 304622361977

- Бензин А-95 загальним об`ємом 530 літрів за скретч-картками № 303526438723 - 303526438739, 303611382325 - 303611382329, 303611382358 - 303611382369, 303611382315.

З огляду на відсутність пального на АЗС "АВІАС" позивач звернувся до відповідача з листом від 20.02.2025 № 34/14-55/2025 з проханням заміни скретч-карток на Дизельне паливо загальним об`ємом 300 літрів та Бензин А-95 загальним об`ємом 530 літрів. В додаток до листа залучено перелік скретч-карток. На підтвердження направлення означеного листа позивач надав суду копію експрес накладної ТОВ "Нова пошта" від 27.02.2025 (арк.с. 45-48).

За даними позивача вищезазначений лист був отриманий відповідачем 28.02.2025. Дана обставина відповідачем не спростована.

Позивач зазначає, що відповідь на означений лист від відповідача на його адресу не надходила, скретч-картки не були замінені.

В подальшому, позивач не зміг отримати пальне на заправках відповідача, оскільки останні не проводять видачу пального та не працюють. Інтерактивна карти у додатку оператора не активна з лютого 2024 року.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 11.04.2025 за № 34/14-84/2025 з вимогою у строк визначений законом для відповіді на претензію добровільно перерахувати позивачу кошти в сумі 48 428,94 грн (вартості непоставленої продукції, пені та штраф 7% від вартості непоставленої продукції). Докази направлення та вручення претензії відповідачу та наявні у матеріалах справи (арк.с. 54).

Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказаний лист та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54 662,36 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.05.2024 року між сторонами Договору про закупівлю пального № 57, в тому числі : 43 590,40 грн вартості непоставленої продукції, 8 020,63 грн пені за період з 01.03.2025 по 04.09.2025 та 3 051,33 грн штрафу.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем здійснена оплата суми по договору (245 867,20 грн), а відповідачем було передано позивачу за Видатковою накладною від 24.05.2024 № Рн 240524/004 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 245 867,20 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 24.05.2024 № Рн 240524/004 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов`язання за договором.

Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 загальним об`ємом 530 літрів та Дизельне паливо загальним об`ємом 300 літрів на загальну суму 43 590,40 грн не було можливим.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.

При цьому, пунктом 5.2 та 6.3 Договору передбачено обов`язок відповідача здійснювати відпуск товару на його АЗС на умовах цього Договору при пред`явленні талонів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на Бензин А-95 (талони) на 530 л. та ДП (талони) на 300 л. на автозаправних станціях постачальника (відповідача), як це зазначено у п. 5.2 Договору.

Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов Договору.

Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по Договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).

У зв`язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом від 20.02.2025 № 34/14-55/2025 з проханням заміни скретч-карток на Дизельне паливо загальним об`ємом 300 літрів та Бензин А-95 загальним об`ємом 530 літрів та претензією 11.04.2025 за № 34/14-84/2025, що відповідачем не спростовано. У претензії позивач, зокрема, просив у строк визначений законом для відповіді на претензію добровільно перерахувати позивачу кошти в сумі 48 428,94 грн (вартості непоставленої продукції, пені та штраф 7% від вартості непоставленої продукції).

Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.

За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов`язань на загальну суму 43 590,40 грн.

Також відповідач стверджував, що додані до позову талони могли бути придбані у інших постачальників.

Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.

Так, як зазначено вище, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Отже суб`єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов`язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб`єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані, зокрема:

- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;

- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;

- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.

На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).

Таким, чином, на суб`єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов`язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).

Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" було відпущено позивачу Паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).

Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.

Як вже зазначено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не поставив позивачу у встановлений строк товар на суму 43 590,40 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 01.03.2025 року по 04.09.2025 року в розмірі 8 020,63 грн та 3 051,33 грн штрафу (7 % від вартості товару не поставленого вчасно).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та штрафу, прийшов до висновку, що вимоги є частково правомірними та підлягають задоволенню частково, за наступного мотивування.

Суд не погоджується з тим, що термін такого нарахування пені має починатися саме з 01.03.2025 (дня, наступного за днем отримання відповідачем листа про обмін талонів) оскільки, з тексту листа від 20.02.2025 № 34/14-55/2025 вбачається, що у ньому не встановлено строк, у який відповідач повинен виконати зобов`язання щодо заміни талонів.

Для визначення строку виконання для такої вимоги суд керується ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, суд вважає правомірним нарахуванням пені за період з 08.03.2025 по 04.09.2025.

Здійснивши самостійно розрахунок пені за період з 08.03.2025 по 04.09.2025, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 7 889,86 грн, оскільки наявність обґрунтованих підстав для нарахування пені за інший період позивачем не доведено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 889,86 грн пені та 3 051,33 грн штрафу є правомірними, а тому підлягають задоволенню. В частині 130,77 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 416,60 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь на користь Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області (69093, м. Запоріжжя, вул. Очеретова, буд, 11, код ЄДРПОУ 34790110) 43 590,40 грн вартості непоставленої продукції, 7 889,86 грн пені, 3 051,33 грн штрафу та 2 416,60 грн судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 130,77 грн пені відмовити.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 21.01.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик