Постанова № 133486687, 22.01.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/66/26

Провадження № 3/331/261/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , яка тимчасово не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №682017, складеного 16.12.2025, громадянка ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неналежного нагляду та контролю за поведінкою дитини, не забезпечує формування у сина поваги до Закону, прав та майна інших осіб, а також не здійснює належного контролю за місцем перебування та дозвілля малолітнього у вечірній час. Внаслідок чого малолітній 29.11.2025 приблизно о 18:00 год., знаходячись на спортивному стадіоні, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Університетська, 70А, поблизу Запорізької гімназії №15, шахрайським шляхом під приводом підсвітити ліхтариком заволодів мобільним телефоном «Realme С55», що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого умисно приховав чуже майно, поклавши його до кишені та залишив місце події. Місцезнаходження малолітнього ОСОБА_2 разом із телефоном, яким він незаконно заволодів, було встановлено лише 16.12.2025 працівниками поліції, що свідчить про відсутність належної реакції, контролю та виховного впливу з боку матері і після вчинення дитиною протиправних дій. Таким чином, гр. ОСОБА_1 порушила вимоги п.1, 4 ст. 155, п.1, 2 ст. 150 СК України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила, що з сином була проведена профілактична бесіда щодо недопущення подібних випадків у майбутньому, проти накладення адміністративного стягнення не заперечувала.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей у вигляді попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язки батьків щодо виховання дітей розкриваються у нормах спеціального законодавства, що регулює відносини у сім`ї та охорону дитинства.

Так, у ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі.

Під час розгляду справи суддею було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується її поясненнями, наданими під час розгляду справи, а також долученими до матеріалів справи доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та неповнолітнього ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 та її законного представника, заявами ОСОБА_4 , які повністю узгоджуються з обставинами, вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №682017 від 16.12.2025.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП кваліфіковані правильно, її вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена.

Обставиною, що пом`якшує адміністративну відповідальність, суддя визнає щире каяття ОСОБА_1 , а обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, суддею не встановлено.

Підстави для закриття справи, передбачені ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, відсутні.

Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Тому з урахуванням всіх цих обставин у сукупності, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладене стягнення у вигляді попередження. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із ч. 8 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

У зв`язку з цим суддя приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір, Стягувач: Державна судова адміністрація України; Призначення платежу: Сплата судового збору у справі про адміністративне правопорушення №331/66/26, провадження № 3/331/261/2026.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Юлія КАРЕТНИК