Рішення № 133483845, 14.01.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1078/25

провадження №2/197/122/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, та

встановив:

У жовтні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що рішенням Широківським районним судом Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року, ухваленим по справі №197/428/25, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6226, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. 08.12.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в розмірі 101125,83 грн. За час виконавчого провадження з позивача примусово було стягнуто кошти в загальному розмірі 30274,22 грн, із них 26489,56 грн перераховано стягувачу ТОВ «Дебт Форс». У зв`язку із цим позивач змушений звернутися до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів, які були стягнуті приватним виконавцем в ході виконання виконавчого напису №6226, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Буджиганчук Є.Ю. 08.12.2020 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» (правонаступникТОВ «Дебт Форс»).

Провадження у справі відкрито 09.10.2025.

Позивач в судове засідання не з`явився. Від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянув заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 08.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю, вчинено виконавчий напис №6226, згідно з яким з ОСОБА_2 стягнута сума 101125,83 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем звернено стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника, якому постановлено здійснювати відрахування з доходу позивача на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованості в розмірі 101 125,83 грн. Виконавчий напис винесено на стягнення заборгованості за кредитним договором №50050083 від 11.07.2014, укладено між позивачем Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Рішенням Широківським районним судом Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року, ухваленим по справі №197/428/25, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6226, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. 08.12.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в розмірі 101 125,83 грн.

Рішення в усталений законом строк не було оскаржене та вступило в законну силу 22 серпня 2025 року.

Починаючи з квітня 2025 року відповідно до довідки від 15.09.2025 року за №2402, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , з позивача було розпочато примусове стягнення грошових коштів. За час виконавчого провадження відповідно до повідомлення від 29.09.2025 року №01.29/87775, наданого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О., з позивача примусово було стягнуто кошти в загальному розмірі 30274,22 грн.

10.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що загальна сума, яку вказує у своїй позовній заяві позивач не була перерахована в повному обсязі стягувачу «Дебт Форс». На підтвердження даної обставини відповідачем було надано довідку №1-13312 від 03.11.2025, згідно з якою на рахунок Товариства в якості стягнення заборгованості від органів Державної виконавчої служби та приватних виконавців за Кредитним договором №500500083 з ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 26189,56 грн. З чого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Встановлені судом обставини, наведені вище не потребують доказування в силу приписів частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, тому отримані відповідачем кошти в сумі 26 189,56 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, суд зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №06/08-25 від 25 серпня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2025, довідка про отримання грошових коштів від 16.10.2025 на суму 18 000 грн.

Враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 26489,56 грн.

Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню витрати за судовий збір в розмірі 1 197,48 грн (1211,20 грн * 26 189,56 грн / 26 489,56 грн).

Пунктом 35 постанови ВССУ 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду роз`яснено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд.9, прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд.9, прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти, безпідставно стягнуті за виконавчим написом №6226 від 08.12.2020 року, в розмірі 26189 (дванадцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 56 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд.9, прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд.9, прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) на користь держави судовий збір в сумі 1 197 (одна тисяча сто дев`яносто сім) гривень 48 копійок.

Компенсувати за рахунок держави судовий збір в розмірі 13 (тринадцять) гривень 72 копійки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 22.01.2026.

С у д д я: О.Г. Геря