Ухвала суду № 133482969, 19.01.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/206/26-Е

Провадження 2/522/4656/26

У Х В А Л А

19 січня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА», Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування (будівництва), -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Остапишеною Валентиною Миколаївною до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА», Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування (будівництва).

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона містить наступні позовні вимоги:

1. Визнати згідно Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №3/31 від 06 листопада 2018 року, укладеного між Споживчим товариством «БУДОВА-МОРЕ» (код ЄДРПОУ: 42112146) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), майнові права за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об`єкт інвестування (будівництва) у розмірі проінвестованого внеску в сумі, що є еквівалентною 35 723, 00 доларів США, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 36 кв. м, що знаходиться на 4 поверсі в незавершеному будівництвом житловому будинку АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_2 .

2. Визнати згідно Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №3/37 від 30 листопада 2018 року, укладеного між Споживчим товариством «БУДОВА-МОРЕ» (код ЄДРПОУ: 42112146) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), майнові права за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об`єкт інвестування (будівництва) у розмірі проінвестованого внеску в сумі, що є еквівалентною 37 280, 00 доларів США, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 36 кв. м, що знаходиться на 4 поверсі в незавершеному будівництвом житловому будинку АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_3 .

У ч.1 ст.30 ЦПК України вказано, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Зі змісту заяви вбачається, що предметом спору є визнання майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , що територіально знаходиться в межах Приморського району міста Одеси.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Так, відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

У п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

Згідно Постанови ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Оскільки, позовні вимоги містять визнання майнового права, що являється спором про підтвердження права на майно, суд вважає, що зазначений позов носить майновий характер та підлягає грошовій оцінці, а тому, у позовній заяві має бути зазначена ціна позову.

У п.п.2, 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому обов`язок визначити вартість спірного майна покладається на позивача.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати майнові права на об`єкти нерухомого майна.

Майнові права, на думку суду підлягають оцінці та вартість їх можна визначити, однак позивач у позовній заяві зазначає, що позов не містить вимог майнового характеру та не вказує ціну позову.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна (майнового права) або цінова довідка, щодо кожного із об`єктів нерухомого майна, майнове право на яке просить визнати позивач.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В якості підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначає, що у справах № 607/1576/19, № 607//1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14 Верховним Судом висловлено єдиний підхід щодо вирішення спору фізичних осіб з одним і тим самим господарським товариством щодо будівництва квартир через механізм пайової участі фізичної особи у цьому будівництві, згідно з яким оскільки спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду та на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів». Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц зазначила, що послугами згідно із Законом «Про захист прав споживачів» є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Разом з тим позивачем не обґрунтовано позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів» шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не наведено підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а лише зазначено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати майнові права на об`єкт інвестування (будівництва) у розмірі проінвестованого внеску, згідно Договору асоційованого членства в споживчому товаристві, який складається з паю та цільового внеску.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Аналіз вказаних норм свідчить, що не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору асоційованого членства в споживчому товаристві. Договір асоційованого членства в споживчому товаристві не є договором про надання послуг чи підряду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 466/7136/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 569/15105/19, від 03 квітня 2024 року у справі № 357/6883/22.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14, то вони не підтверджують в даному випадку підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються визнання права власності на об`єкт інвестування, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду:

- позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не зазначено ціну позову, а тому суд позбавлений можливості визначити необхідний для сплати до суду розмір судового збору.

Позивачу необхідно визначити ціну даного позову та сплатити судовий збір відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до позову викладені у 175, 177 ЦПК України, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім`я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.

Зважаючи на те, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст.175,177,185,259,260 ЦПК України, суд, Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА», Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування (будівництва) - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Науменко

19.01.26