Ухвала суду № 133480193, 12.01.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2026 Справа №606/1470/25 Провадження №2-о/607/47/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року заявник ОСОБА_1 через представника - адвокатку Ременькову І. О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини та перебування її на утриманні батька.

За змістом заяви, 12 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

Під час шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 18 березня 2004 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 16 липня 2012 року.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2024 року у справі № 607/18920/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

З моменту припинення стосунків між сторонами та на теперішній час, їх неповнолітня спільна дитина ОСОБА_6 проживає та буде проживати з батьком, та перебуває повністю на його утриманні.

При цьому, ОСОБА_2 участі у вихованні та забезпеченні доньки не приймає та зовсім не цікавиться її успіхами у навчанні, її духовним та фізичним розвитком.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спілкуються, та наскільки відомо заявнику, матір дитини перебуває за кордоном і повертатись до України не збирається.

На теперішній час, ОСОБА_4 навчається у 8-Б класі Великоберезовицького ліцею, що підтверджується довідкою № 101 від 08 серпня 2025 року.

За місцем проживання заявника та його доньки, ОСОБА_1 було створено всі умови для проживання та розвитку дитини, у кімнатах зроблений сучасний ремонт, є необхідні меблі для проживання, чисто, прибрано, затишно, речі розкладено акуратно, дитина і батько виглядають охайно, порушень антисанітарно-гігієнічних норм не виявлено. ОСОБА_4 має окрему кімнату, в якій є місце для сну і відпочинку, письмовий стіл, комп`ютер, шафа для зберігання одягу, необхідні канцелярське приладдя.

Крім того, всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності, лікування доньки, завжди вирішує заявник та відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності.

Факт самостійного утримання та виховання ОСОБА_1 дитини підтверджується Актом обстеження умов проживання від 28 лютого 2025 року.

Вказаний факт також підтверджується характеристикою № 102 від 08 серпня 2025 року, виданою Великоберезовицьким ліцеєм, відповідно до якої за період навчання в ліцеї ОСОБА_2 перебуває за кордоном і тому вихованням Злати займається батько ОСОБА_1 , а також довідкою ОСББ «КАЛИНА2» від 11 серпня 2025 року про те, що заявник дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 , а також за даною адресою проживає ОСОБА_4 , 2012 року народження.

Факт самостійного вихованням заявником дитини також можуть підтвердити свідки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Отож, покликаючись на норми матеріального і процесуального права, судову практику, сторона заявника зазначає, що законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки (звільнення з військової служби) від мобілізації та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку.

Водночас чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе. Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Таким чином, факт, який заявник просить встановити є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих його прав та можливість безперешкодної реалізації особистих прав.

Встановлення факту самостійного виховання потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав ОСОБА_1 , як батька (можливість скористатись трудовими пільгами та гарантіями при працевлаштуванні, відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, звільненням з військової службу).

Оскільки у дитини немає інших осіб, які будуть піклуватися про неї та забезпечувати всім необхідним, тому у заявника виникла необхідність підтвердити факт самостійного виховання ним дитини віком до 18 років.

Окрім того, сторона заявника вважає, що наведені вище норми законодавства свідчать про те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, та має саме для заявника юридичне значення, а тому не існує перешкоди щодо встановлення судом факту, який має юридичне значення - факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.

Відтак, ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 вересня 2025 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківською О. Я. відкрито окреме провадження у справі № 606/1470/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про встановлення факту самостійного виховання дитини.

27 листопада 2025 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про залучення до розгляду у справі № 606/1470/25 в процесуальному статусі заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 .

Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокатка Ременькова І. О. в судовому засіданні підтримали вимоги поданої ними заяви, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник заінтересовані особи Служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення заяви ОСОБА_1 . Пояснювала, що батько займається вихованням дочки ОСОБА_9 самостійно, оскільки мати перебуває за кордоном.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції суд залишив без розгляду, з огляду на порушення строків звернення з таким клопотанням до суду, які визначено ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт самостійного виховання заявником дочки ОСОБА_4 та перебування її на утриманні батька. Про участь матері у житті дитини свідкам невідомо.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, суд, з огляду на зміст виниклих правовідносин, залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 , оскільки з неї вбачається спір про право.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникаютьз цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначенів документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявникаі заінтересованих осіб.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разомз яким проживає дитина.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитиниє самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У розглядуваній справі заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Метою встановлення факту заявник зазначає захист прав та інтересів дитини та прав ОСОБА_1 , як батька, а саме: можливість скористатись трудовими пільгами та гарантіями при працевлаштуванні, відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, звільненням з військової службу.

З огляду на викладене, у виниклих правовідносинах наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі біологічної матері у вихованні та утриманні своєї дитини та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження, що згідно з вимогами частини четвертої статті 315 ЦПК України є підставою для залишення заяви без розгляду.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Отож, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене

ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин, факт самостійного виховання та утримання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 11 вересня 2024 року, справа № 201/5972/22, а також позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 серпня 2025 року, справа № 709/1954/24.

На підставі наведеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257, ч. 6 ст. 294, ст.ст. 260, 261, 352- 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий суддя О. Герчаківська