Рішення № 133479970, 21.01.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1508/25

Провадження № 2-а/467/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка справу адміністративного судочинства за позовом адвоката Коробкової Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року адвокат Коробкова Олена Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до поліцейського СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступи Дмитра Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 жовтня 2025 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступа Д.С. по відношенню до позивача ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 425 грн. за керування транспортним засобом особою без полісу обов`язкового страхування. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не порушувала, дійсно 09 жовтня 2025 року керувала автомобілем НОМЕР_1 у м.Помічна по вул. Леоніда Каденюка, 58, оскільки їхала до залізничного вокзалу зустрічати свою доньку з навчання. Також, у позивача наявний поліс № 24192923 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 жовтня 2024 року, який діє до 03 листопада 2025 року. Посилаючись на відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, представник позивача прохала скасувати постанову поліцейського СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступи Дмитра Сергійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КпАП України.

У листопаді 2025 року представником позивача Коробковою О.О. подано заяву про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої остання доповнила заявлену позовну вимогу вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5600 грн., судового збору у розмірі 605 грн. 60 к., витрат на сплату штрафу у розмірі 875 грн. та вартості конверту у розмірі 30 грн.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2025 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача по справі поліцейського СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступу Дмитра Сергійовича на Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області подано відзив по справі, у якому представник позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що позивачем вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КпАП України. Винесена поліцейським оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату та місце слухання справи, подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у судове засідання не з`явився.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття учасника справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. Також, зважаючи на строк розгляду справи, визначений ч.1 ст. 286 КАС України, та з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, його представника і представника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

09 жовтня 2025 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступа Д.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за порушення нею вимог ч.1 ст. 126 КпАП України, якою до останньої застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Із змісту постанови вбачається, що 09 жовтня 2025 року о 23 годині 25 хвилин в м. Помічна, вул. Леоніда Каденюка, 58 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВАЗ 21114 д.н.з. НОМЕР_1 без полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п.8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила.

В пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Підпункти А та Б пункту 2.1 Правил дорожнього руху України встановлюють, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти";

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Пунктом 2.4 ПДР України встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення Правил відповідними доказами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до полісу № 224192923 від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 застрахувала цивільно-правову відповідальність як власник наземного транспортного засобу ВАЗ 21114 номерний знак НОМЕР_1 у ПАТ «НАСК» ОРАНТА» строком до 03 листопада 2025 року.

Відповідачем докази на підтвердження винуватості позивача не надавались і матеріали справи їх не містять, хоча за змістом положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відносно позивача складена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі у відповідності до вимог ч.4 ст. 286 КАС України.

За таких обставин позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Згідно зі ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7ст. 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5600 грн. позивачем надано суду: договір від 14 жовтня 2025 року про укладення договору про надання правничої допомоги між нею та адвокатом Коробковою О.О., акт виконаних робіт адвокатом на суму 5600 грн.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, суд зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 5600 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 3000 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, суд вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у розмірі 0.2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2025 рік, що становить 605 грн. 60 к., сплачені позивачем при подачі позову.

Разом з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату штрафу у розмірі 875 грн. 22 к. та 30 грн. на оплату вартості конверта не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів їх здійснення саме позивачем. Копії банківських документів, надані позивачем про сплачу коштів у розмірі 875 грн. 22 к. та 30 грн., не містять найменування особи, яка їх здійснила, та найменування отримувача вказаних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 20, 192, 241-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Коробкової Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову від 09 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КпАП України у виді штрафу у розмірі 425 грн., винесену поліцейським СРПП відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Приступа Д.С. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 к.

У задоволення вимог про стягнення витрат на оплату штрафу у розмірі 875 грн. 22 к. та 30 грн. на оплату вартості конверта відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.М.Кологрива