Рішення № 133479788, 19.01.2026, Болградський районний суд Одеської області

19.01.2026

Справа № 497/2034/25

Провадження № 2/497/271/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2025 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В., який діє на підставі довіреності від 09.07.2025 року строком дії до 11.07.2027 року, звернувся до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №1254408 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.11.2020 року у розмірі 19 120,00 станом на 12.06.2025 року, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Вимоги мотивує тим, що 17 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1254408 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису та який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Свої зобов`язання за укладеним договором відповідач не виконував належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 12.06.2025 року в розмірі 19 120,00 грн. 07.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги. Отже відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 120,00 грн. Надалі, 07.09.2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та позивач уклали договір №2-07/09/2021 відступлення права вимоги. У відповідності до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1254408 від 17.11.2020 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 120,00 грн., яка складається з 10 000,00 грн. заборгованість по кредиту та 9 120,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача звернувся до суду з цім позовом.

Ухвалою судді від 21.08.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

28.10.2025 року представник заявника Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» надав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, та просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Представник позивача Пархомчук С.В. просив розглянути справу за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» в особі директора Пшеничного А.І. та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту за №1254408, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності в розмірі 10 000,00 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90% (процентів) в день, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 15 700,00 грн. (а.с.10-13).

Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 17.11.2020 року шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Н095, також відповідачем в цей день підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.8-9) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів) (а.с.14), відповідно до якої ОСОБА_1 повинен був повернути кредитні кошти 17.12.2020 року в розмірі тіла кредиту 10 000,00 грн. та процентів за користування 2 280,00 грн., а всього 12 280,00 грн.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно зі ст.ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клєнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету.

Підпунктом 2.1 договору визначено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .

Згідно з п.п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура України» суми кредиту на користь клієнта за реквізитами, згідно з п.2.1 Договору.

Укладення вищезазначеного договору підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою директором ТОВ «Лінеура Україна» А.І. Пшеничним, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №1254408 від 17.11.2020 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора); здійснювалось в інформаційній телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Підписання електронної форми договору ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Н095, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +38096 529 01 13; час відправки 17.11.2020 (а.с.19).

Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250715122634 від 15.07.2025 року, відповідно до якої ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору серія ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року про надання послуг з переказу грошових коштів укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», перерахувало кошти на платіжну картку клієнта 17.11.2020 року 15:09:07 годині на суму 10 000,00 грн. маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua 72697694 (а.с.32).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримав суму на картковий рахунок, відкритий на його ім`я, доказів протилежного суду не надано, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами.

Щодо стягнення за договором факторингу.

Так, 07 вересня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» в особі директора Пшеничного А.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» укладено Договір факторингу №1-07092021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.24-27).

Згідно п. 6.2.3 права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього Договору та виконання вимог 7.2 Договору. У п. 7.2 Договору зазначено, що фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1. Договору, у вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок протягом 2(двох) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору. До договору додано платіжну інструкцію від 08.09.2021 №42 про оплату ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №1-07092021 від 07.09.2021

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 120,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9 120,00 грн. заборгованість по відсотках.

Також 7 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № 2-07/09/2021, відповідно до якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права вимоги до боржників за договорами кредиту (а.с. 20-21).

Згідно п. 1.2. в дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким що відступив, а Новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором.

До договору додано платіжне доручення від 08.09.2021 №379 про оплату послуг згідно договору відступлення права вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 (а.с. 35).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором №1254408 від 17.11.2020 року становить 19 120,00 грн., з яких 10 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9 120,00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 17).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» до ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн».

Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договором № 1254408 в розмірі 19 120,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, до ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту за №1254408 від 17.11.2020 року у розмірі 19 120,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №1254408, наданої директором ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.06.2025 складає 19 120,00 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 9 120,00 грн. Жодних нарахувань пені, штрафів позивач не здійснював (а.с. 16).

13 червня 2025 року ТОВ «ФК Айкон детб коллекшн» на адресу ОСОБА_1 було надіслано вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором та запропоновано у добровільному порядку погасити заборгованість за вказаними у вимозі реквізитами (а.с. 15).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, укладений між ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» та адвокатом Пархомчук С.В.; акт про отримання правової допомоги від 21.10.2025 р. на суму 10500,00 грн.; копію платіжної інструкції №1035 від 21.10.2025 року; копію рахунку №21.10.2025-34.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, інші клопотання окрім стягнення витрат на правничу допомогу не заявлялися, а тому суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. заявлені адвокатом в позовній заяві.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні.

Крім того, оцінюючи надані докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що надані позивачу послуги професійної правничої допомоги не повною мірою відповідають принципу реальності (їхньої дійсності та необхідності) з огляду на таке.

Так, не відповідають критерію необхідності зазначені у Акті від 21.10.2025 року послуги щодо складання інших клопотань, заяв, процесуальних документів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься лише 1 заява з процесуальних питань - Заява про розподіл судових витрат. Подання цієї заяви є правом, а не обов`язком сторони позивача, а відтак не є необхідним в контексті надання правової допомоги.

Крім того не відповідає критерію необхідності така послуга як моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, враховуючи, що представник позивача має зареєстрований Електронний кабінету та доступ до судової справи в системі «Електронний суд».

Послуги щодо канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції взагалі не є послуги професійної правничої допомоги в розумінні ст. 137 ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак не підлягають стягненню в порядку ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідачки витрат на професійну правничу допомогу за послугу «Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи» вартістю 3000 грн та канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції у розмірі 500 грн.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10 500,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 5 000,00 грн.

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за Договором №1254408 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.11.2020 року в сумі 19 120,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айкон дебт коллекшн"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» (код ЄДРПОУ 44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1254408 від 17.11.2020 року станом на 12.06.2025 року в розмірі 19 120 (дев`ятнадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок; суму судових витрат в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу, а всього 26 542 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца