Рішення № 133477977, 20.01.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7588/25

Провадження № 2/577/384/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу за позовом представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Енерджи" про визнання трудових відносин припиненими,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом та просить визнати трудові відносини між ОСОБА_2 та ТОВ "Мобайл Енерджи" припиненими з 22.08.2025 р. на підставі ст.38 КзпП України. Вимоги обгрунтовує тим, що 08.12.2022 р. ОСОБА_2 була прийнята на посаду оператора заправних станцій АЗС №13 в ТОВ "Мобайл Енерджи". На даний час ТОВ фактично припинило свою господарську діяльність, не здійснює жодної активної операції діяльності, не забезпечує належну організацію робочого процесу на АЗС №13. 22.08.2025 р. ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням з 22.08.2025 р. та провести повний розрахунок, однак ніякої відповіді не отримала. Намагалась знайти когось із працівників роботодавця, однак всі особи, з якими вона раніше працювала, звільнені та не володіють інформацією щодо керівництва товариства та місця їх фактичного перебування. Трудова діяльність позивача у ТОВ «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» припинилася через припинення роботи Товариства та його відсутність за колишньою адресою. Позивач не може у встановлений законом спосіб звільнитися будь-яким іншим способом, крім судового, реалізувати своє право на звільнення, що змусило звернутися до суду.

Представник позивача Юсан І.О. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала та просить задовольнити, винесенню заочного рішення не заперечує.

ТОВ "Мобайл Енерджи" в судове засідання не з`явилося, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлені.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 282 ЦПК України.

Встановлено судом, що ОСОБА_2 наказом № 442-к/с від 11.02.2020 р. була прийнята на посаду оператора заправних станцій АЗС №13 в ТОВ «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ»( а.с.4-5).

22.08.2025 р. позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням, яка була направлена роботодавцю ТОВ «Мобайл Енерджи» поштою (а.с.6).

Відповідно до норм ст. 46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та, підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38.39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За ч.1 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, чинне трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.

ОСОБА_2 , яка бажає звільнитися з ТОВ «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ», не може цього зробити через фактичну відсутність Товариства за його місцезнаходженням, а також відсутність будь-яких засобів зв`язку з його керівництвом. За таких умов позивач позбавлена можливості розірвати трудові відносини з відповідачем у спосіб, передбачений КЗпП України.

Враховуючи викладене, права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачем припиненими за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 ст. 5 ЦГІК України), - про це йдеться в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як Припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.

Отже, наявні усі підстави для задоволення даного позову та визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими.

Крім цього, з відповідача, на підставі ст.141 ЦПК України, слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на рахунок держави.

Керуючись ст. ст.3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 137, 263-265, 273, 280, 282, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задвольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 44618924) припиненими з 22.08.2025 року, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 44618924, юридична адреса м.Київ, вул.Світлицького, 35, приміщення 108/4, 2, судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. на рахунок отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача Юсан Інна Олександрівна, юридична адреса м.Конотоп Сумської області,

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ», код ЄДРПОУ 44618924, юридична адреса м.Київ, вул.Світлицького, 35, приміщення 108/4, 2.

Суддя Гетьман В. В.