Рішення № 133476424, 20.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13833/25

н/п 2/953/1161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Смаль Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП "ХТМ") звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду в сумі 95 222,46 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 та витрати, пов`язані з відправкою відповідачу позовноїї заяви з додатками та витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов`язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідач не здійснює, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.08.2009 по 31.10.2025 в розмірі 95 222,46 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб відповідачів у справі та 23.12,2025 отримано відповідну довідку.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2025 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 20.01.2026 подав до суду пояснення у справі, у яких просить слухати справу без її участі за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. У разі застосування строку позовної давності, просить керуватися п.12,19 Перехідних положень ЦК України. Інформаційно повідомила, що заборгованість за період з 04.2017 по 31.10.2025 складає 78 485,31 грн., з яких: заборгованість за теплову енергію 76 128,31 грн. за період з 02.04.2017 31.10.2025; заборгованість за абонентське обслуговування 1204,40 грн. за період з 01.06.2022 по 31.10.2025; заборгованість ВБС 1151,60 грн. за період з 01.07.2022 по 31.10.2025.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, відзиву на позовну заяву не подано , однак 15.01.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності в порядку ст.257,267 ЦК України та слухання справи без її участі. Щодо заборгованості, яка рахується поза межами строку позовної давності, заперечує у повному обсязі.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є користувачем послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; особовий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Зі змісту відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, у зв`язку з неповною та несвоєчасною оплатою цих послуг за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 95 222,46 грн., з яких: 92865,46 за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2025 за період з 01.08.2009 по 31.10.2025; 1205,40 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової\ енергії за період з 01.06.2022 по 31.10.2025; 1151,60 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.10.2025.

Постачання комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 підтверджується актами готовності до опалювального сезону №171/10175 від 03.06.2021; №174/11622 від 03.06.2022; №174/80 від 07.06.2023; №174/846 від 03.05.2024 (а.с.15-18).

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин), що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пп.1, 5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз`яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.

Такий правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819св20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Згідно зі ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 68 ЖК УРСР закріплено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що внаслідок несвоєчасної і неповної сплати відповідачем послуг з теплопостачання, за нею утворилась заборгованість.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.

Виходячи з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, яка була додана позивачем в якості додатка до позовної заяви, суд висновує, що заборгованість відповідача за період з 01.08.2009 року по 31.10.2025 року в сумі 95 222,46 грн. утворилася виключно за неповну та несвоєчасну сплату наданих послуг з опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.82 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.08.2009 року по 31.10.2025 року в сумі 95 222,46 грн..

Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як вище зазначалося, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 95 222,46 грн., яка виникла в період з 01.08.2009 року по 31.10.2025 року.

Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до даного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

В постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та підігріву холодної води, надані з квітня 2017 року по 31.12.2021 у розмірі 44394,97 грн., в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (27.10.2023) не спливла та продовжується на строк дії карантину - до 01.07.2023.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2009 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме з 02.04.2017 по 31.10.2025 у сумі 78 485,31 грн., з яких: заборгованість за теплову енергію 76 128,31 грн. за період з 02.04.2017 31.10.2025; заборгованість за абонентське обслуговування 1204,40 грн. за період з 01.06.2022 по 31.10.2025; заборгованість ВБС 1151,60 грн. за період з 01.07.2022 по 31.10.2025.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідачів на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2079 гривень 04 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40+80,00=2502,40х95222,46:78485,31 = 2079,04 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст. 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з теплопостачання та гарячу воду - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість з теплопостачання та гарячу воду за період з 02.04.2017 по 31.10.2025 у розмірі 78 485 (сімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 31 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті судового збору в розмірі 2079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) гривень 04 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст рішення складено 20.01.2026.

Суддя Колесник С.А.