Ухвала суду № 133472351, 20.01.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1949/25 Провадження № 1-кп/304/150/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженнівнесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071130000307 від 07 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

На розгляді в Перечинському районному суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 16 грудня 2025 року через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системинадіслав клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженнівнесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071130000307 від 07 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Подане клопотання мотивує тим, що обвинувальний акт не відповідає приписам закону та має бути повернутий прокурору виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення Закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність. При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, в обвинувальному акті фактично викладено обвинувачення ОСОБА_7 , яка є обвинуваченою у кримінальному провадженні та обвинувальний акт щодо якої направлено до суду.

Зокрема, всупереч забороні надання будь-яких доказів вини (невинуватості) особи до початку судового розгляду, обвинувальний акт містить такі посилання: «грубо ігноруючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху», «грубе порушення водієм вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а) та п. 12.3 Правил дорожнього руху».

Отже, сторона захисту вважає, що складаючи обвинувальний акт, слідчий або прокурор порушили презумпцію невинуватості, називаючи ОСОБА_7 особою, що вчинила кримінальне правопорушення замість того, що вона підозрюється у цьому.

Також захисник зазначає, що потерпілому ОСОБА_11 не були відкриті матеріали справи та потерпілий не ставив свій підпис під протоколом про ознайомлення з матеріалами справи. Це є суттєве порушення, яке позбавляє суд права призначити обвинувальний акт до розгляду.

Крім цього, обвинувальний акт не скріплений печаткою. Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Обвинувальний акт не відповідає вимогам офіційного документу, так як затвердження прокурором обвинувального акта без скріплення його печаткою є порушенням вимог реквізитів офіційного документа. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

Захисник вважає, що наведені ним порушення норм кримінального процесуального закону, допущені органами досудового розслідування, є істотними, порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченої. За таких обставин просить обвинувальний акт повернути прокурору для усунення недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_10 підтримали заявлене в інтересах обвинуваченої клопотання і просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисниця ОСОБА_9 доповнила підстави для повернення обвинувального акту аргументом про відсутність у обвинувальному акті інформації про громадянство потерпілого ОСОБА_11 , що не відповідає п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання захисника і повернення обвинувального акта прокурору, як необґрунтованого. Вважає, що сторона обвинувачення дотрималась вимог до обвинувального акта, визначених у ст. 291 КПК України, і немає законних підстав для повернення цього акта прокурору. Наведені стороною захисту доводи, на його думку, не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акта. Просив відмовити у задоволенні клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_4 також заперечив проти задоволення клопотання захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання захисника.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали позицію прокурорів.

Вислухавши захисників, думку обвинуваченої, прокурорів, потерпілу та її представника, дослідивши клопотання, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення та є підставою для ініціювання судового розгляду.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України. Оскільки стороною захисту порушене питання про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, суд досліджує дотримання стороною обвинувачення формальних і змістовних вимог до цього процесуального рішення. Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Доводи сторони захисту зводяться до того, що:

- всупереч забороні надання будь-яких доказів вини (невинуватості) особи до початку судового розгляду, обвинувальний акт містить посилання на висновки порушення Правил дорожнього руху, як на доказ вини обвинуваченої;

- потерпілому ОСОБА_11 не були відкриті матеріали справи та потерпілий не ставив свій підпис під протоколом про ознайомлення з матеріалами справи;

- обвинувальний акт не скріплений печаткою.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025071130000307 від 07 липня 2025 року містить всі передбачені в законі відомості в обсязі, достатньому для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, та його розгляду у судовому засіданні. Він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. Обвинувальний акт містить номер кримінального провадження, підпис слідчого, який склав обвинувальний акт та прокурора, який його підписав і затвердив, до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. Тому суд дійшов висновку про відповідність обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, Суд відхиляє доводи сторони захисту, наведені у клопотаннях про повернення обвинувального акта та зазначає таке.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а також сформульованого обвинувачення.

Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.

Оскільки кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить висновку, що прокурор, як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, в якому вважає за необхідне саме прокурор.

На додаток до цього ККС ВС у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

За результатами перевірки змісту обвинувального акта судом встановлено, що він відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та не містить у цій частині недоліків, які перешкоджають призначенню та проведенню судового розгляду.

Доводи сторони захисту зводяться до незгоди з фактичними обставинами інкримінованих кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а також до незгоди із способом формулювання обвинувачення, який застосовується прокурором в обвинувальному акті. Захист вважає всі відомості, що викладені в обвинувальному акті, такими, що не відповідають дійсності, не містять ознак складів інкримінованих правопорушень, не дають можливості зробити висновок про вчинення якогось правопорушення.

У зв`язку з цим перевірка доводів сторони захисту стосується не здійснення судом перевірки обвинувального акта на предмет відповідності вимогам КПК України щодо його форми та змісту, а фактично потребує вивчення суду пред`явленого обвинувачення по суті, надання оцінки достовірності/недостовірності встановлених прокурором фактичних обставин та надання висновків з приводу правильності/повноти/доведеності сформульованого обвинувачення. Однак суд не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю скріплення підпису прокурора печаткою органу прокуратури.

Положеннями ст. 291 КПК України не передбачено вимоги скріплювати підпис прокурора на обвинувальному акті печаткою органу прокуратури. Згідно з цими приписами процесуального законодавства обвинувальний акт має бути лише підписаний слідчим та прокурором, який затвердив обвинувальний акт.

Обвинувальний акт, що поданий до суду, повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки складений слідчим та затверджений прокурором, а також містить підписи слідчого та прокурора. Відсутність печатки органу прокуратури на підписі прокурора жодним чином не свідчить про порушення вимог ст. 291 КПК України чи будь-яких інших положень кримінального процесуального законодавства. Більше того, відсутність печатки органу прокуратури жодним чином не перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, яка затверджена Наказом Генеральної прокуратури України № 27 від 12.02.2019, містить додаток № 55, яким визначено орієнтовний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою у разі їх створення у паперовій формі. У зазначеному переліку відсутній обвинувальний акт, а документи, що не зазначені в цьому переліку, можуть засвідчуватися гербовою печаткою лише в необхідних випадках та за рішенням Генерального прокурора, його першого заступника чи заступника, керівників регіональних, місцевих прокуратур, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Тобто, навіть актом, що встановлює вимоги до діловодства в органах прокуратури, не передбачено обов`язкового використання гербової печатки для скріплення підпису прокурора на обвинувальному акті.

Крім цього, захисником ОСОБА_8 наведено також інші доводи, які не потребують здійснення судом детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт містить достатньо конкретних фактів щодо місця, способу та часу вчинення діяння, а також його правової кваліфікації, не порушує вимог ст. 291 КПК України та не обмежує прав сторони захисту. Підстав для його повернення прокурору за зазначеними мотивами не встановлено.

За таких обставин, оскільки правових підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, суд відмовляє в задоволенні клопотання сторони захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Головуюча:ОСОБА_1