Ухвала суду № 133470967, 20.01.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/443/23

Провадження № 2/638/615/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м.Харкова заяву позивача ОСОБА_1 від 13.01.2026 року про відвід головуючого судді Подус Г.С. від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус ХМНО Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі матері ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , служба у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває вищевказана цивільна справа.

До суду 13.01.2026 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Подус Г.С. від у часті у розгляді даної цивільної справи, в обґрунтування якої посилається на те, що впродовж тривалого розгляду вищевказаної цивільної справи суддя неправомірно постановила ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та не розглянула ряд клопотань позивача. Така поведінка свідчить про упередженість головуючого, зокрема із виявлений позивачем нових фактів та обставин. ОСОБА_1 у 2017 році суддею Подус Г.С. було заявлено три самовідводи у справах, де фігурував депутат ХМР Лесик А.А. та міський голова Кернес Г.А. Підставою для самовідводу судді Подус Г.С. було вказано той факт, що представником ОСОБА_10 у справі №642/4949/16-ц (колишньої дружини ОСОБА_11 ) був її чоловік ОСОБА_12 . Крім того, в рамках розгляду тієї справи приймав участь і ОСОБА_1 як представник ОСОБА_11 . Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що головуючий в рамках цивільної справи №638/443/23, також зобов`язана відвестись. Вважає, що суддя Подус Г.С. в рамках розгляду цивільної справи №638/443/23 має на меті помститись ОСОБА_1 за те, що позов у справі №642/4949/16-ц було задоволено частково, тобто не в тому обсязі, як бажав цього ОСОБА_12 . Вказані обставини підтверджуються, тим що головуючий неправомірно постановила ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та не розглянула клопотання позивачів. Зважаючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 вважає, що є всі підстави для відводу головуючого судді.

Позивачі у судовому засіданні підтримали клопотання.

Представник відповідача заперечувала проти відводу та вважала таку поведінку позивача зловживанням своїми процесуальними правами.

Інші учасники до суду не з`явились.

Суд, заслухавши думку позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ч. 3, ч. 7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід судді вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання по суті заяви про відвід, суд зауважує, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Відповідно до ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії" ).

Крім того, частиною 4 ст.36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Оцінюючи доводи заявника, суд приходить до висновку, що заява позивача про відвід головуючого судді загалом ґрунтується на його незгоді з рядом процесуальних рішень судді ухвалених за результатами розгляду клопотань позивача. Крім того, зважаючи на основні тези ОСОБА_1 , якими він обґрунтовує свої заяви про відвід, вбачається, що підставою для подання відводів головуючому є той факт, що суб`єктивне сприйняття законодавчих норм позивачем не збігаються із загальновизначеним законодавчим порядком веденням процесу, що в свою чергу призводить до хибного сприйняття позивачем всіх подій, що відбуваються в рамках розгляду цивільної справи.

У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Суд, звертає увагу на те, що правосуддя здійснюється на засадах верховенства права та забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй об`єктивні обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі в даному провадженні.

Вказані обставини самовідводу судді Подус Г.С. у 2017 році через участь у справах її чоловіка ОСОБА_12 не є актуальними, оскільки шлюб було розірвано у 2021 році, спільне господарство не ведеться. Вищевказане підтверджується відповідними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що викладені в заяві позивача обставини не можуть свідчити про упередженість чи заінтересованість судді у розгляді даної цивільної справи, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись ст. ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

Визнати необґрунтованим відвід головуючого судді Подус Г.С., заявлений ОСОБА_1 у цивільній справі №638/443/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус ХМНО Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі матері ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , служба у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

На підставі ч.3 ст.40 ЦПК України передати заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 року про відвід судді Шевченківського районного суду м.Харкова Подус Г.С. для її вирішення іншому судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 21.01.2026 року.

Суддя: