Ухвала суду № 133469946, 21.01.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3513/25

Провадження № 1-кп/206/178/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000316 від 14.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки строк обраного запобіжного заходу спливає. В обґрунтуванні клопотання посилався на наявність встановлення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти, тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п?яти до восьми років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілих та свідків, щодо їх показань відносно нього, що в подальшому негативно вплине на досудове розслідування. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч, 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності. Застосування до підозрюваного більш м?яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також не зможе запобігти спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини виключають об?єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник-адвокат ОСОБА_6 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні при вирішення клопотання прокурора покладались на розсуд суду.

Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі змістом ст. 131 та ст. 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Частиною першою ст. 199 КПК України, визначено що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 строком до 10.12.2025.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого, у відповідності до ст.ст.177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, зокрема за ч. 4 ст. 187 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та вважає наявними підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 є ризик переховування останнього від органів прокуратури та суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, який віднесено до категорії та особливо тяжких злочинів, тому усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів прокуратури та суду.

Також про наявність ризику передбаченого у п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, щодо їх показань відносно нього, що в подальшому негативно вплине на судовий розгляд та йому відоме місце проживання останніх.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.

Отже дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як соціальні зв`язки обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою обвинуваченого, та вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи зазначене, суд вважає що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Суд також зазначає, що таке обрання запобіжного заходу не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025042230000316 від 14.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, тобто з 21 січня 2026 року до 18 березня 2026 року включно до 12 год. 00 хв.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1