Ухвала суду № 133459702, 21.01.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/69/26

Провадження № 2/379/292/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2026 року м. Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва О.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно і зняття арешту з нерухомого майна (невизначеного) майна спадкодавця,

У С Т А Н О В И В :

19.01.2026 позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Череду Т.М. звернулася до суду з позовною заявою в якій просить: визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітомна:

- житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1889569132244) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,8 кв.м., житловою площею - 41,3 кв.м., який на правових підставах належав ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- на земельну ділянку кадастровий номер 3224484001:01:005:0041 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею - 0,2445 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка на правових підставах належала ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зняти (припинити) арешт та заборони відчуження з усього (невизначеного) спадкового майна який було накладено по постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасувати запис про арешт майна у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме запису про обтяження N 46781.

Тип обтяження: арешт нерухомого майна (архівний запис).

Реєстраційний номер обтяження: 46781, дата реєстрації 30.06.2004 18:37:33

Реєстратор: Таращанська районна державна нотаріальна контора, 09500, Київська обл., Білоцерківський р., м. Тараща, вул. Радянська, буд. 38, (04566) 5-17-03.

Підстава обтяження: постанова, б/н, 04.04.2003, Державна виконавча служба, Таращанського району.

Додаткові дані: Архівний номер: 5969071КІЕV491, Архівна дата: 02.09.2003 15:24:00, Дата виникнення: 04.04.2003, № реєстра: 39, внутр. № 2501DВ232АF439304457, комментарий: с.77 Таращанська ДНК.

Об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок, адреса: Київська обл., Таращанський р. с. Лука.

Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема,ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі); зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи .

Вказані вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не дотримано.

Так, у п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того ч. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказане також регламентує і п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно.

При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

В позовній заяві позивачка зазначила, що ціну позову визначає в сумі 100 000 гривень.

Позивачем, як зазначено у позовній заяві, сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн. за одну вимогу не майнового та одну вимогу майнового характеру із застосуванням пониженого коефіцієнту розміру ставки судового збору у зв`язку із поданням заяви через систему «Електронний суд».

Згідно із п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Таким чином, позовна заява хоча і містить зазначення ціни позову, однак в позовній заяві та доданих до неї документах відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості майна (документ про грошову оцінку або вартість нерухомого майна (земельних ділянок) на момент звернення до суду та відповідно і ціну позову станом на момент подання позовної заяви, тобто на 19.01.2026 року.

Дійсна вартість спірного майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», тобто незалежною оцінкою цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

До позовної заяви не додано документів, що містять висновки про вартість майна.

Суд зазначає, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Вказані обставини позбавляють суд можливості визначити, чи дотримано позивачем вимог щодо розміру сплаченого судового збору.

Наведене свідчить про невідповідність позовної заяви ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Отже позивачу слід зазначити обґрунтовану ціну позову на день подання позовної заяви (19.01.2026) та на виконання вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України надати суду грошову оцінку майна на момент звернення до суду, оскільки відсутні документи, що вказують її реальну вартість.

Крім того, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Як роз`яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 N 2 суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Від змісту позовних вимог залежить і позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, для реалізації якого має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Тому позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо дотримання процесуального порядку форми та змісту позовної заяви.

Позивач вказує АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», як єдиного відповідача, не залучивши до участі у справі інших спадкоємців ОСОБА_2 , спираючись на заповіт від 10.06.2011 року, вважає, що має право на все майно спадкодавця.

Право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_2 , як непрацездатних утриманців або членів сім`ї спадкодавця, може випливати із ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, особи, у яких є процесуальна заінтересованість у результаті розгляду справи, мають бути залучені до справи як відповідачі або треті особи. Позов про визнання права власності на спадкове майно зачіпає права всіх спадкоємців, оскільки задоволення вимог позивача виключатиме їхні права на це майно. Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, позивач має право самостійно визначати відповідача, виходячи зі свого суб`єктивного уявлення про особу, яка порушила, не визнала чи оспорила його права (ст. 4 ЦПК України).

Однак, позивач не обґрунтував, чи є інші спадкоємці ОСОБА_2 та чому вони не залучені до справи, що є недоліком позовної заяви.

Верховний Суд у низці рішень роз`яснив правові наслідки неповного залучення заінтересованих осіб. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки;2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави;3) предметом спору є однорідні права й обов`язки. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. При цьому, «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.»

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи ( висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відтак, суд вказує на необхідність уточнення складу сторін на етапі прийняття позовної заяви, щоб забезпечити повноту та об`єктивність розгляду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.013.2023 у справі № 463/6829/21-ц зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

Так, главою 29 ЦК України врегульовано питання захисту права власності.

Зокрема, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Додатково Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що відповідно до статті 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункти 106, 107 постанови від 18 грудня 2019 р., судова справа № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19).

За відсутності дійсного спору про право володіння, користування і розпорядження майном між спадкоємцями, справа про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини і щодо якого не отримано свідоцтво про прийняття спадщини, не підлягає розгляду судом, адже в такому випадку суд не визнаватиме право власності, а встановлюватиме його, тобто створюватиме.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що стаття 392 ЦК, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова від 22 листопада 2023 р., судова справа № 591/2393/18, провадження № 61-12829св22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115237619 ; постанова від 10 січня 2023 р., судова справа № 199/6456/21, провадження № 61-9230св22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108414686).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

Однак, позовна заява не містить обгрунтування, які перешкоди існують для позивача в оформленні спадщини, після зняття арешту з нерухомого майна спадкодавця. Яким чином АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» оспорює або не визнає право власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Дана вимога є імперативною.

В порушення зазначених норм, позивач не вказав у своїй заяві про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи.

В зв`язку з викладеним позивачу необхідно привести свою позовну заяву у відповідність з вимогами ст. 175 ЦПК України, усунувши вказані недоліки. Зазначення вказаних обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2 вказаної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає встановленим вимогам, її слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Керуючись статтями 4, 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно і зняття арешту з нерухомого майна (невизначеного) майна спадкодавця, залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України http://tr.ko.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 21.01.2026.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Олександра РАЗГУЛЯЄВА