Постанова № 133459657, 19.01.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/6/26

Провадження № 3/373/47/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Переяслав

Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Свояк Д.В. розглянув матеріали, які надійшли від ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 о 12:15 у м.Переяслав по вул. Володимира Коломійця, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Forte FT110D», д.н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року.

Крім того, 22.12.2025 о 12:15 у м.Переяслав по вул. Володимира Коломійця, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Forte FT110D», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а», 2.5 ПДР України.

В суді ОСОБА_1 вину не визнав, повідомив, що просто викотив мотоцикл з подвір`я, щоб перекоти до брата, коли приїхали працівники поліції і пред`явили йому претензію, що він порушив правила дорожнього руху.

ОСОБА_1 надав судові копії медичних документів про наявність в нього травм та захворювань, а також посвідчень УБД, інваліда 2 групи та про нагородження медаллю «За поранення» (важке).

Захисник ОСОБА_1 адвокат Чирка П.Г. повідомив, що ОСОБА_1 не міг керувати мотоциклом, оскільки має перелам руки. На відеозаписі, доданому до протоколі не видно номерів мотоциклу та обличчя водія. Це міг бути хтось інший, наприклад брат ОСОБА_1 , який має такий самий мотоцикл.

Повідомлені постановою суду в якості сторони обвинувачення представник ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області та Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури до суду не з`явились, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

В суді обставини справи підтвердились, матеріалами адміністративної справи: направленням на огляд водія транспортного засобу від 22.12.2026; довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП; довідкою про неотримання посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст.126 КУпАП; довідкою про належність транспортного засобу; відеозаписами події.

З відеозапису з камери зовнішнього спостереження, розміщеної на перехресті вулиць Новикиївське шосе та Я.Потапенка (Підварська), вбачається, що о 12:15 мотоцикліст виїхав з вулиці Новикиївське шосе на вулицю Я.Потапенка (Підварську). При цьому мотоцикл має багажний бокс, мотоцикліст одягнений в одяг пісочного кольору і мотошолом синього кольору. За 30 секунд у тому ж напрямку виїхав автомобіль патрульної поліції, який до цього стояв на перехресті, у тому числі під час повороту зазначеного мотоцикла на вулицю Я.Потапенка (Підварську).

Відеозаписи з нагрудної камери поліцейського розпочинаються з того, що працівник поліції виходить зі службового автомобіля та підходить до водія мотоцикла, який зліз з нього та знімає мотошолом. Водій одягнений в одяг пісочного кольору і мотошолом синього кольору. Працівник поліції представився та попередив про відеофіксацію, зазначив, що на цей транспортний засіб є орієнтування, що ним керує водій без посвідчення водія, пропонує пред`явити посвідчення водія, на що отримує відповідь, що його немає, бо не робив його. На питання поліцейського, як водій керує транспортним засобом без посвідчення водія, той відповідає, що він ветеран війни. На відповідну пропозицію водій пред`являє посвідчення УБД та повідомляє, що тільки що заплатив штраф за керування без посвідчення водія. На запитання поліцейського, чому далі керує транспортним засобом, водій каже, що поставить його «осьо» та візьме «50-ти кубовий». На зауваження поліцейського, що й для керування тим транспортним засобом треба посвідчення водія категорії «А1», водій відповідає, що не знає цього. На питання щодо вживання наркотичних речовин водій невиразно щось сказав, а на пропозицію проїхати до лікарні для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння сказав, що зараз «визове дружину». За кілька хвилин, на запитання водія поліцейський перелічує ознаки наркотичного сп`яніння, які він побачив: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, а також ще раз запропонував пройти огляд на спін сп`яніння в лікаря нарколога. Водій вимагав залучення свідків, а на зауваження поліцейського, що здійснюється відеофіксація, що потім буде переглядати суд, водій повідомив, що у суді «всі куплені», а твердження поліцейського про ознаки сп`яніння його ображають. Водій відмовився їхати у лікарню без дружини з цим поліцейським, оскільки він його ображав та може його вбити. Водій зазначив, що не може комусь вірити. Далі водій спілкувався з поліцейським із використанням абсценної лексики. У подальшому водій ще раз відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікарні.

Судом встановлено, що водієм мотоциклу «Forte FT110D», д.н.з. НОМЕР_2 , на вказаних відеозаписах був ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Підстав для звільнення від відповідальності ОСОБА_1 чи закриття справи суд не вбачає.

Обставини, які пом`якшують відповідальність: не встановлено.

Обставини, які обтяжують відповідальність: не встановлено.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання) визначено як один з видів можливо застосовних адміністративних стягнень. Частиною 2 ст. 30 КУпАП передбачено застосування позбавлення лише наданого громадянинові права керування транспортними засобами.

Буквальне тлумачення зазначених норм вказує на можливість застосування цього виду стягнення (позбавлення права керування транспортними засобами) лише до осіб (громадян), яким це право надано.

Крім того, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 25 п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

З цього вбачається, що накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП законом допускається лише до осіб, які не тільки керували транспортним засобом на момент вчинення протиправних дій, але при цьому мали посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на сталий підхід, застосований Європейським судом з прав людини до того, що справи за ч. 5 ст. 126, ст. 130 КУпАП є такими, що підпадають під критерії кримінального правопорушення у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд керується принципами, сформованими для ст. 7 цієї Конвенції.

Зокрема, суд застосовує принцип юридичної визначеності у частині передбачуваності закону про кримінальну відповідальність, який має бути дотриманий як у розрізі визначення правопорушення, так і покарання, яке це правопорушення тягне за собою.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що застосування до осіб, які вчинили дії, передбачені ч. 5 ст. 126, ст. 130 КУпАП, і яким не надавалося у визначеному законодавством порядку право на керування транспортними засобами відповідної категорії, стягнення у виді позбавлення такого права, не відповідатиме як приписам національного законодавства, так і ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З довідки про неотримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

За вищенаведених обставин виключається застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у цій справі.

З метою запобігання вчинення ОСОБА_1 правопорушень у майбутньому, задля досягнення інших завдань КУпАП, зважаючи на особу порушника, доходжу висновку про доцільність застосування адміністративного стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі п. 9, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

З врахуванням викладеного, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, згідно зі ст.33, 36, 252, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Київського апеляційного суду апеляційної скарги через Переяславський міськрайонний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Київській обл.м.Київ 21081300; рахунок отримувача № UA488999980313030149000010001; ЄДРПОУ 37955989; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Суддя Д. В. Свояк