Рішення № 133459529, 14.05.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 752/15508/24

Провадження № 2/368/286/25

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"14" травня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В :

22.07.2024 року на адресу Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти справу до розгляду.

2. Провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

3. У разі неявки представника Позивача у судове засідання, просимо провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 року у розмірі 93411,40 грн.

5. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу покласти на Відповідача.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, - позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (далі - Позивач), подає позов до Боржника, яким є ОСОБА_3 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань за кредитним договором № 233896216 від ф 26.08.2021 на суму 93411,40 грн.

Судовий збір:

Розмір судового збору за подачу даної позовної заяви складає 2 422,40 грн.

Звертає увагу Суду, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження ф відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки Позивач звернувся до Суду, з використанням системи «Електронний суд» з цивільним позовом, таким чином, Позивач при оплаті судового збору застосував коефіцієнт 0,8 (3028* 0,8 = 2 422,40)(Додаток №1).

Відомості щодо наявності Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС:

- ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 )- не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.

ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 )- має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ:43541163)- має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Зміст позовних вимог та виклад обставин справи:

26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 233896216 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 2).

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого, добровільно без примусу чи тиску, - Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 4).

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути ф зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно- телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Правилами до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил).

Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV76V2Z.

Зокрема, - 26.08.2021 12:06:06 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (Додаток №5).

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з ст. 12 вищезгаданого Закону, такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.

З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (Додатки №6 та №7 ).

Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, - вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Окремо звертає увагу на висновки, до яких дійшов Верховний суд у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи № 243/6552/20. Зокрема Верховним судом було зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Зокрема, звертаєм увагу Суду, без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.

Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

2. Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00 (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

Відразу після вчинених дій Відповідача, 26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_3 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень (Додаток № 8).

Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний електронним підписом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника (Додаток №9).

Таким чином, Позивачем долучено всі наявні докази, що передані в результаті факторингового ланцюгу та підтверджують зобов`язання Відповідача за кредитним договором.

3. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором N»233896216 від 26.08.2021, становить - 93411,40 грн., яка складається з наступного:

22000,00 грн. - заборгованість по кредиту;

71411,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 06.03.2024 - 14.05.2024. (Додаток №10).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, ф однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Згідно із п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 (ЗО днів) Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 (сто п`ять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 369,97 (триста шістдесят дев`ять цілих дев`яносто сім сотих) процентів річних, що становить 1,01 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев' яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

З урахуваннями викладеного, - сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Важливо зазначити, що згідно з матеріалами справи Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (ДодатокNoll).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року/ Додаток В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (ДодатокМІ4). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 55 386,60 грн. (Додаток №15).

Підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс", Первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту Відповідачу та були долучені Позивачем до позовної заяви.

Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.

Підтвердженням даного відступлення права вимоги є довідка, надана первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».(Додаток №33)

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток №16).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (Додаток №17).

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93411,40 грн. (Додаток № 20).

Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток №21).

Звертаємо увагу суду, що в наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» розрахунках (Додаток №16 та №21 до позовної заяви) при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 06/03/24 відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 22).

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позовуЩодаток №23).

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93411,40 грн. (Додаток № 24).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Додатково звертає увагу суду, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на - ф момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, Позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 93411,40 грн.

Відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору:

Позивач належним чином повідомив Боржника про заборгованість за Кредитним договором №233896216 від 26.08.2021, а саме 20.03.2024 відправив лист- повідомлення, в якому зазначив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку. Проте, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним кредитним договором (Додатки №25, №26).

VI. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи:

Повідомляємо суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 7 422,40 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат:

- судовий збір: 2 422,40 грн.

- витрати на професійну правничу допомогу: 5000,00 грн.

Витрати на професійну правничу складаються:

- усна консультація: 1 год. - 500,00 грн;

- вивчення матеріалів справи: 1 год,- 500,00 грн.;

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору №22/02/24-02 від 22.02.2024, Додаткової угоди до нього № 5 від 22.02.2024 та Акт прийому-передачі наданих послуг (Додатки № 27 - № 29) .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Цивільного процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з

умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послкг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на Відповідача.

23.07.2024 року автоматизованою системою документообігу Голосіївського районного суду м. Києва на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., присвоєно, - справа № 752/15508/24, провадження № 2/752/6174/24.

25.07.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва отримано відповідь № 706785 від 25.07.2024 року з Єдиного демографічного реєстру, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), - відповідачка по справі, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

26.07.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено ухвалу, згідно якої:

1. Позовну заяву передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

21.10.2024 року дана справа надійшла до Обухівського районного суду Київської області.

21.10.2024 року автоматизованою системою документообігу Обухівського районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Обухівського районного суду Київської області Тиханський О.Б., присвоєно, - справа № 752/15508/24, провадження № 2 - 2381/24.

22.10.2024 року Обухівським районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

1. Позовну заяву передано за підсудністю до Кагарлицького районного суду Київської області.

28.11.2024 року дана справа надійшла до Кагарлицького районного суду Київської області.

28.11.2024 року автоматизованою системою документообігу Обухівського районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Обухівського районного суду Київської області Тиханський О.Б., присвоєно, - справа № 352/15508/24, провадження № 2/368/893/24.

23.12.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 20.01.2025 року.

14.01.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, - наступного змісту:

- 23.12.2024 р. ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області було відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом було надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження для подачі до суду відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач отримав матеріали позовної заяви разом з доданими до нього документами в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області 30.01.2024 р.

Отже, - останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 14.01.2025.

Позиція відповідача:

- Відповідач, ознайомившись з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Щодо принципу «суд знає закони»:

- Велика Палата ВС пояснила, що принцип jura novit curia зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.

З`ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Окремо зазначено, що «самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Також у цій постанові Велика Палата ВС окреслила такі обов`язки суду: надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Додатково про обов`язок суду застосувати принцип jura novit curia Велика Палата ВС нагадала в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц: неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Щодо заборгованості за договором кредитної лінії №233896216 від 26.08.2021 р. в розмірі 93411,40 грн.:

- Позивач зазначив у позовній заяві, що 26.08.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_3 уклали договір кредитної лінії № 233896216.

За цим договором, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умрв, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»

Відповідно до п.1.3 договору, кредитодавець надає перший Транш за договором в сумі 22000 грн.00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) одразу після укладення договору, який має бути повернено до 25.09.2021 р.

Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 25.09.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п.1.7 договору).

Сторони погодили, що встановлений в 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в термінах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Позивач вважає, що він правомірно набув право грошової вимоги, тому звертається в суд за захистом свого порушеного права.

В свою чергу, відповідач не визнає факт, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором виходячи з наступного:

- Позивач в позовній заяві не зазначив та не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно умов факторингу з п.1.1 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

За п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивачем надано Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 року, який не підписаний сторонами, як передбачено договором п.1.2 Договором факторингу. Надалі жодних підтверджуючих документів щодо переходу прав грошової вимоги за договором факторингу позивачем не було надано, ні акту прийому-передачі, ні реєстру прав вимог.

Даний факт підтверджує, що Фактор не став кредитором по відношенню до Боржника.

Договір факторингу не містить відомості за яку суму відступається право грошової вимоги за цим договором.

Пункт 3.3. цього договору не містить ціну продажу за договором. Крім того, позивач не надав до матеріалів позовної заяви повний договір факторингу зі змісту якого можливо би було встановити, коли саме фактор сплачує клієнту загальну суму прав вимоги за цим договором.

Також позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, таким чином не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за договором кредитної лінії №233896216 від 26.08.2021 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Отже, всі роздруківки надані позивачем з назвою договір факторингу є не повними, які вирвані з повного тексту договору, мають зміщення пунктів або містять затерті данні, тобто такі роздруківки цілком можуть бути фіктивними, також відсутні докази щодо укладення таких договорів факторингу, а отже це лишається лиш аргументом, котрий не доведений первинними бухгалтерськими документами, ні в будь який інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги.

Розмір винагороди фактора може встановлюватись порізному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Згідно з ч.1 ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 року у справі № 910/13731/17, від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц.

Отже, позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 р., таким чином не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за договором кредитної лінії № 233896216 від 26.08.2021 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ».

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 512ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13".

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Правова позиція викладена в постанові Рівненського апеляційного суду по справі №565/630/24 від 18 липня 2024 р.

Враховуючи вищезазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" не довело переходу до нього прав вимоги до відповідача за договором №233896216, який був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" не мав права на відступлення права вимоги, яким він не володів.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі - Положення), вказує, що первинний документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов язань по договорах.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Виходячи з вищевказаного, позов є безпідставним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем, тому що не довів своє право вимагати від ОСОБА_2 сплати заборгованості за договором кредитної лінії №233896216, укладеним 26 серпня 2021 року між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

ВИСНОВОК:

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог позивач має довести, а суд перевірити на підставі наданих сторонами доказів факт переходу до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за договором №233896216 від 26.08.2021 р., а також наявність та розмір заборгованості відповідача за вказаним договором.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі викладені у відзиві факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, сторона відповідача приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами своє право вимагати стягнення боргу за договором кредитної лінії № 233896216 від 26.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_5 .

Згідно п.8 ч.3 ст. 178 ЦПК України, повідомляє, що сторона відповідача вже понесла 9500,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, отже попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 9500.00 грн.

Заява про задоволення розміру судових витрат:

- Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

01.01.2025 р. між Янковською Яною Сергіївною, як клієнтом, з однієї сторони та Цокало Т.М., як адвокатом, з іншої сторони, було укладено договір №1160 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 даного договору, у відповідності до статті 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах визначених даним договором.

Згідно із п. 2.1. Договору, Правнича (правова) допомога за даним договором включає в себе:

- юридичні консультації Клієнта до подачі відзиву;

- підготовку документів для подачі та написання відзиву до Кагарлицького районного суду Київської області по справі №752/15508/24 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- юридичний супровід справи клієнта під час судового розгляду в судах всіх інстанції, та юридичний супровід справи клієнта під час виконання рішення суду;

- підготовку адвокатських запитів спрямованих на надання правничої допомоги клієнту, інші види правової допомоги передбачені даним договором.

Згідно із ч.1. ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.3.1. договору, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Згідно із п.3.2. договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правничої допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг) або додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до п.4.4. Адвокат, за даним договором, не має обмежень на вчинення процесуальних дій, має всі повноваження на ведення справи в судді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, має право здійснювати від імені клієнта всі його процесуальні право та обов`язки без обмежень.

За п.4.7. Адвокат має право припинити виконувати свої обов`язки за даним договором в зв`язку з не виконанням, або неналежного виконання, клієнтом умов цього договору щодо оплати гонорару.

Згідно Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору №1160 про надання правничої допомоги від 01.01.2025 р., адвокатом, Цокало Т.М. станом на

14.01.2025 виконано ряд послуг за Договором, а саме:

№ п/п

Назва послуги (зміст правничої допомоги)

Примітка

Гонорар

1.

Надання усної консультації.

Фіксована оплата.

Дата надання: 01.01.2025 р.

1500,00 грн.

2.

Ознайомлення із матеріалами позовної заяви по справі №752/15508/24.

Фіксована оплата.

Дата ознайомлення: 01.01.2025 р.

1000,00 грн.

3.

Підготовка та написання заяв по суті - відзив по справі №752/15508/24 за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Фіксована оплата.

Дата надання тобто складання відзиву: з 11.01.2025 р. - 14.01.2025 р.

7000,00 грн.

4.

Станом на 14.01.2025 р. надано правничої допомоги:

9500.00 грн.

5.

Клієнтом станом на 14.01.2025 р. внесено гонорару 9500,00 грн., готівкою, згідно квитанції №1160 в сумі 9500,00 грн. від 01.01.2025 р.

9500.00 грн.

6.

Станом на 14.01.2025 р. сума невідпрацьованого гонорару складає:

0,00 грн.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання цієї статті позивач подає разом із позовною заявою до суду Детальний опис наданих йому послуг адвокатом Цокало Т.М. на підставі Договору №1160 про надання правничої допомоги від 01.01.2025 р.

Відповідно до Правової позиції Верховного суду щодо розподілу витрат за надану професійну правничу допомогу, яка викладена у постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18, то згідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Крім того, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 р. по справі №640/18402/19.

Отже, детальний опис наданих послуг за Договором №1160 про надання правничої допомоги від 01.01.2025 р. містить тільки фіксовану оплату, що відповідає вимогам доказування надання правничої допомоги та не ускладнює перевірку обгрунтованості витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

В разі якщо при розгляді даної справи позивачу буде надаватись правнича (правова) допомога то вартість правової допомоги буде збільшуватись, про що суду буде подано додатково докази в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 42 Конституції України, ст. 2, 3, 30, 43, 64, 81, 89, 95, 100, 133, 134, 137, 178, Цивільного процесуального кодексу України, - представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Приєднати відзив ОСОБА_2 до матеріалів справи.

2. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за безпідставністю.

3. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Рогнидинська, будинок 4-А, офіс 10, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 01024, код ЄДРПОУ: 43541163) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , всі понесені судові витрати.

20.01.2025 року на адресу суду надійшла письмове заява щодо слухання справи у відутності відповідача та його представника.

20.01.2025 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 15 год. 00 хв. 26.02.2025 року в зв`язку з неявкою сторін провадження.

21.01.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова відповідь на відзив, подана предстаавником позивача, - наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває справа № 752/15508/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 23.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, відзив на позовну заяву представник Позивача отримав 14.01.2024 року в системі «Електронний суд».

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином відповідь на відзив подається в межах строку.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважаємо заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав:

Щодо факту надання Позивачем оригіналу кредитного договору:

Частиною 6 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь

про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З урахуванням наведеного, оспорюваний Відповідачем відповідний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Щодо підписання кредитного договору електронним підписом:

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка

фінансова допомога» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

У даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послуг була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано.

Тобто, на момент укладення договору у Відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але Відповідач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що не заперечує.

Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/ru/confidentiality/creditrules/, а Відповідач мав змогу самостійно ознайомитися зі змістом Правил на сайті. Підписавши Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором Відповідач погодився, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідачем не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 233896216 від 26.08.2021 вимогам законодавства та про несправедливість його умов.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.7. Правил, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Клієнтом та пересилаються Кредитодавцю.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Кодексу, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.

Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Одноразовий ідентифікатор (відповідно до п.п.2.1.19 Правил) - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує Позичальник приймаючи пропозицію (оферту) Товариства та погоджуючись з Правилами та умовами Електронного договору в Особистому кабінеті та, яка відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», використовується з метою підписання пропозиції (оферти) та Електронного договору. Товариство передає Одноразовий ідентифікатор Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Заявника), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Позичальником під час заповнення Заявки.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, без отримання Відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і паролю Особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а тому укладення спірного кредитного договору відповідало внутрішній волі Відповідача.

Отже, договір укладений сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані Фінансовою установою кредитні кошти та виконував умови договору; Первісний кредитор надав Відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у пунктах 1.7.-1.13. Договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

урахуванням викладеного слід діити висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 червня 2021 рокуу справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 рокуу справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме; шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати».

Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні.

Одноразовий персональний ідентифікатор № MNV76V2Z направлено Відповідачу 26.08.2021 12:01:22 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_4 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV76V2Z введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 26.08.2021 12:06:06. Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Акцепт договору позичальником ОСОБА_5 підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: MNV76V2Z, час відправки ідентифікатора позичальнику 26.08.2021 12:01:22 на номер телефону НОМЕР_4 .

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR- код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Зазначений QR-код знаходиться вкінці Договору № 233896216 від 26.08.2021.

У Розділі 5 Договору «Реквізити Сторін» зазначено електронний підпис з одноразовим ідентифікатором фізичної особи ОСОБА_3 - MNV76V2Z, що підтверджує волевиявлення Боржника на введення ідентифікатору та підписання Договору.

Також підтвердженням накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказані особисті дані Позичальника, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів в кредит від 26.08.2021, час: подання заявки на кредит, відправлення договору позичальнику, підписання договору та перерахування грошових коштів позичальнику.

Отже, Позивачем доведено, що Договір укладено в належній формі. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Звертає увагу суду, що Відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, не підписання Відповідачем договору, на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних Відповідача матеріали справи не містять.

Кредитний договір підписаний Відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Будучи обізнаним із умовами кредитування, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно договору факторингу.

Доводи відзиву Відповідача правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, Позивач належними та допустимими доказами довів наявність волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору та погодження його суттєвих умов згідно Правил надання грошових у позику без погодження яких позичальник не зміг би отримати кредит згідно Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Отже, Позивачем доведено, що Договір укладено в належній формі. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, можна аргументовано стверджувати, що Відповідач дійсно укладав кредитний договір, незважаючи на надану ним довідку.

Слід зазначити, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені в кредитному договорі, повністю збігаються з даними Відповідача. Ці ідентифікатори є унікальними та незмінними.

РНОКПП та адреса реєстрації є сталими ідентифікаторами, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження.

Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах Відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору.

Отже, за відсутності вагомих доказів протилежного, слід вважати, що кредитний договір був укладений саме Відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів Відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору.

Щодо достовірності наданих платіжних доручень:

- Як вже зазначалось, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22 000,00грн. на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 8530b3f8-37e9-4779-bbd2-54db67791c14 від 26.08.2021 з відміткою Товариства.

Звертає увагу суду, що відповідно до Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Позичальником в Заявці здійснюється відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом:

1. використання технології 3DSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa) шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер Заявника в sms унікального коду, або

2. використання технології Preauth, шляхом блокування на картковому рахунку Заявника певної суми (до 1 грн), до моменту введення її розміру в Заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Зокрема, звертаємо увагу суду, що згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Приписами даної правової норми встановлено, що тільки у разі неможливості встановлення належного отримувача коштів банк має право не зараховувати кошти цьому отримувачу, а повернути кошти платнику.

Таким чином, при перерахуванні коштів Банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено поняття термінів, що вживаються в зазначеному Законі. Згідно п. 1.24 зазначеної статті терміни:

"переказ коштів" - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

"помилковий переказ" - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

"неналежний переказ" - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі;

Звертаємо увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином Позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів Відповідачеві. Схожої позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2008 по справі № 10/115/07.

Незважаючи на той факт, що дана справа розглядалась в рамках господарського судочинства, вона містить важливі положення для вирішення даної справи, оскільки норми встановлені ст.76 ЦПК України та ст.73 ГПК України аналогічні.

Також, платіж підтверджується Довідкою № 04/2024 видану та підписану АТ КБ«ПРИВАТБАНК», оскільки Банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за Кредитним договором №233896216 від 26.08.2021.

Таким чином Позивач вичерпав усі можливі та доступні заходи для забезпечення належної доказової бази у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Отже, Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 22 000,00 грн. В свою чергу, Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача не надано.

Щодо підтвердження суми заборгованості з кредитним договором:

З огляду на вищезазначене, при укладенні Кредитного договору Відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до п. 1.9. за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 (сто п`ять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

У зв`язку з невиконанням умов Договору, передбачених п. 1.8, відповідно до 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування

Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи вищенаведені положення, 29.09.2021 ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відсотки за Дисконтий період по Базовій відсотковій ставці і подальші нарахування проходили за ставкою прописаною в пункті 1.12.2.

4.2. Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування з 25.09.2021 до 23.12.2022 відбувались за ставкою у відповідності до пунктів Кредитного договору зазначених вище.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакціі з урахуванням додаткових угод до нього), TOB «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 55 386,60 грн.

Звертаємо увагу суду, що в розрахунках наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Додаток №16 та №21 до позовної заяви) при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

З огляду на вищезазначене, можна діити висновку, що при відступленні права виммоги сума боргу списується з рахунків Клієнта та нараховується на рахунки Фактора, що виключає можливість сплати заборгованості Боржником, оскільки є операцією внутрішнього бухгалтерського обліку.

Звертаємо увагу, що розрахунки містять підписи Первинних кредиторів та є належним доказом.

Після відступлення права вимоги 26.10.2021, відсотки продовжували нараховуватись відповідно до п. 1.12.2. Кредитного договору. (2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним)

Крім цього, зазначаємо, що при відступленні прав вимоги 30.05.2023 (Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023) в розрахунках наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта (ТОВ «Таліон Плюс») до Фактора (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Надалі 06.03.2024 право вимоги за даним кредитним договором перейшло до Позивача.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем жодних нарахувань не здійснювалось.

Наголошуємо, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.

Відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

В той же час Відповідачем не було надано:

- будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить;

- виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок;

- доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

- виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту відсутності сплат коштів, які призвели до продовження Дисконтного переіоду.

Натомість, Позивач надав беззаперечні докази того, що саме Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняв зобов`язання на себе.

Розрахунки заборгованості , надані попередніми кредиторами й Позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені Позивачем в повній мірі.

Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими Відповідач ознайомився до укладення Кредитного договору № 233896216 від 26.08.2021 та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору.

Щодо переходу прав за Кредитним договором до Позивача:

- 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон Плюс (Фактор) укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав.

Таким чином, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон Плюс укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

26.10.2021 на виконання п. 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та ТОВ Таліон Плюс складено та підписано Реєстр прав вимоги №157 за яким передані (відступлені) права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №157 від 26.10.2021, відповідно до якого до ТОВ Таліон Плюс перейшло право вимоги до ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, строк дії Договору факторингу № 28/1118- 01 розпочинається від 28.11.2018 та діє до 31.12.2022 включно.

Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у відповідності до наступних редакцій.

Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ Таліон Плюс", Первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту ОСОБА_6 та були долучені Позивачем до позовної заяви.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який фактично укладено після укладення договору кредитної лінії№ 233896216 від 26.08.2021 (з додатковими угодами до нього).

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021.

Строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).

Вказані обставини підтверджуються Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93 411,40грн.. «Таліон Плюс» до Фактора - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором .

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93 411,40грн.

Аналогічні висновки містяться у наступних Постановах судів апеляційної інстанції:

Постанова від 31.01.2024 у справі №550/1020/23 (Полтавський апеляційний суд) «.Надана копія договору факторингу №° 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

Апеляційний суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.»

Постанова від 05.02.2024 у справі №672/1022/23 (Хмельницький апеляційний суд); Постанова від 07.03.2024 у справі №541/3027/23 (Полтавський апеляційний суд); Постанова від від 15.01.2024 у справі № Начало формы 757/11714/23-цКонец формы (Київський апеляційний суд)

«.Надана копія договору факторингу №° 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

«Апеляційний суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. »;

Постанова від від 27.06.2024 у справі № Начало формы 754/9061/23 (Київський апеляційний суд)

«Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №928/1118-01.»

«На виконання п. 2.1. договору факторингу №928/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги №°98 від 08 вересня 2020 року за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_7 за кредитним договором від 16 березня 2020 року на загальну суму 28 335, 00 грн. «

«Відтак, Реєстр прав вимоги №> 98 за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_7 за кредитним договором був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №> 607597622 було укладено 16 березня 2020 року та настання строку виконання зобов 'язання за ним.»

Постанова від 08.02.2024 у справі №276/2127/23 (Житомирський апеляційний суд)

«28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №? 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №> 467824778 від 11.12.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №? 128 від 06.04.2021.

Дані обставини та докази спростовують висновки Відповідача про те. що Позивач не набув права вимоги до ОСОБА_2 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26.10.2021 року, тобто після укладення Кредитного договору 26.08.2021, які Позивач набув в березні 2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії

Щодо повідомлення Відповідача про відступлення прав вимоги:

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора

надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, Боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним . Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. .неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Щодо оплати договорів факторингу:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись , зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу,- постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц.

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зокрема частина «у будь-який передбачений договором спосіб» у визначенні поняття договору факторингу свідчить про те, що оплата договору факторингу не є імперативною нормою. Таким чином Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справ № 906/1174/18. а саме, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Таким чином посилання суду першої інстанції, на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 28.11.2018 Сторонами погоджено:

п. 1.6. Договору Факторингу №28/1118-01 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього Договору.

Пунктом 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором.

Положеннями пункта 5.4.3. зазначеного Договору, у випадку невиконання Фінансування має право призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги.

П. 5.4.4. Договору має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання.

Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 Сторони погодили:

П.1.6 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору.

Пунктом 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором.

П. 5.4.3. Призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані

Реєстри прав вимоги.

систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання.

Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Відповідно до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 Сторони погодили:

Розрахункова дата- дата передачі Клієнтом Фактору Реєстру Боржників по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками і є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продажу- сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно п.3.3. цього Договору.

Розділом 7 встановлено: усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

У випадку будь-яких спорів, що виникають між Сторонами за даним Договором, Сторони заявляють про добровільне вирішення спору шляхом переговорів. У разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, будуть розглядатися судом за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки Відповідача необґрунтованими та такими що суперечать дійсності.

Щодо долучення витягів з Реєстрів до матеріалів справи:

- Позивачем до позовної заяви надано саме витяги Реєстрів прав вимоги та боржників за кредитними договорами, оскільки реєстр боржників по договору містить інформацію щодо заборгованості інших фізичних осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства.

Враховуючи, що оригінали Реєстру прав вимоги та боржників до Договорів факторингу містить інформацію про заборгованість щодо великої кількості боржників, заборгованість яких не є предметом спору було сформовано та долучено до позовної заяви належним чином засвідчені витяги з Реєстрів прав вимоги та боржників до Договорів факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 93411,40грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу:

- У відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості Відповідач також просить стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу на користь Відповідача у розмірі 9 500,00 грн.

Позичав не погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов? язані витребуванням доказів проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 2., 3., ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес та поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо

Так, відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладасться на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 2-3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

По тексту відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором представник Відповідача, зазначає, що попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить - 9 500,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 922/2604/20, вказано, що відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правничої допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання правничої допомоги та докази понесених Відповідачем витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги ОСОБА_6 , опис виконаних робіт, підтвердження сплати послуг адвоката (квитанція до прибуткового касового ордеру/касовий ордер/ платіжне доручення) - це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.

Також, написання відзиву на позовну заяву, що містить в собі загальні норми права, складені адвокатом, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями та коштує 9 500,00 грн. - значно завищена відносно складності справи № 752/15508/24, яка не потребує спеціальних знань.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначається, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру,

зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Між тим, розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина четверта статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, документально не підтвердженим та неспівмірним відносно складності справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов? язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, проаналізувавши надані документи представником Відповідача, можна приити до висновку, що вартість виконаних робіт представником Відповідача є завищеною, необґрунтованою такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтверджена.

Таким чином, вимоги в частині стягнення витрат щодо правничої допомоги з ТОВ «Юніт Капітал» у розмірі 9 500,00 грн, є необґрунтованими, не підтверджені належним чином та завищені відносно складності справи.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 179 ЦПК України, - представник позивача у відзиві на позовну заяву просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

ПРОШУ:

1. Прийняти відповідь на відзив та врахувати при вирішенні справи по суті.

2. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 року у розмірі 93411,40 грн.

3.Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 покласти на Відповідача.

4. У задоволенні вимог Відповідача, щодо стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн. відмовити.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.02.2025 року, представник позивача, - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», - не з`явився, хоча, повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слоухання справи, проте, -в матеріалах справи міститься письмове заява клопотання представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.02.2025 року, відповідач та його представник, - не з`явилися, хоча, - повідомлялися судом належним ичном про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява клопотання представника відповідача, в якій представник відповідача просить суд слухати справу без участі сторони відповідача.

26.02.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі представника позивача, та без участі відповідача), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 04.04.2025 року.

04.04.2025 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 14.05.2025 року в зв`язку з неявкою сторін.

В судове засідання, яке відбулося 14.05.2025 року, представник позивача, - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», - не з`явився, хоча, повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слоухання справи, проте, -в матеріалах справи міститься письмове заява клопотання представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 14.05.2025 року, відповідач та його представник, - не з`явилися, хоча, - повідомлялися судом належним ичном про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява клопотання представника відповідача, в якій представник відповідача просить суд слухати справу без участі сторони відповідача.

Вивчивши матеріали справи, - суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з відповіді № 706785 від 25.07.2024 року з Єдиного демографічного реєстру, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), - відповідачка по справі, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується тієї обставини, що с. Бурти Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Бурти Київської області, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Бурти до адміністративно територіальної реформи входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи:

- предмет позову (стягнення заборгованості за кредитним договором);

- місце проживання відповідача фізичної особи, -

- та положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання відповідача фізичної особи.

Сторони по справі:

- позивачем по справі є юридична особа, - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4 А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163);

- відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт громадянки України, - ID картка № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

- 26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первинний кредитор) та Відповідач ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 233896216 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 2).

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Після чого, добровільно без примусу чи тиску, - Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме:

- прізвище, ім`я, по-батькові;

- паспортні дані; номер телефону;

- ідентифікаційний номер;

- адресу електронної пошти;

- номер банківської картки для перерахування коштів;

- місце реєстрації/проживання (Додаток № 4).

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом:

- її розміщення в мережі Інтернет;

- розміщення в інших інформаційно- телекомунікаційних системах;

- шляхом надсилання електронного повідомлення, -

- метою чого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.

Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Правилами до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем.

Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил).

Таким чином, - первинний кредитор, - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», - перед тим як погоджувати заявку на кредитування, - не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV76V2Z.

Зокрема, - 26.08.2021 12:06:06 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (Додаток №5).

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», - має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно з ст. 12 вищезгаданого Закону, такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, - електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.

З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, - подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (Додатки № 6 та № 7 ).

Отже, заповненням анкети-заяви, - Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, - вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказана позиція суду першої інстанції грунтується на висновках, до яких дійшов Верховний суд у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи № 243/6552/20.

Зокрема, - Верховним судом було зазначено:

- «включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Зокрема, звертаєм увагу Суду, без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.

Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

- від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19);

- від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20);

- від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, сталою.

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00 (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, - Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

Відразу після вчинених дій Відповідача, які були направлені на прийняття кредиту та його умова, та, - отримання коштів у кредит, - 26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на банківську карту відповідача за № НОМЕР_3 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень (Додаток № 8).

Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний електронним підписом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника (Додаток № 9).

Таким чином, Позивачем долучено всі наявні докази, що передані в результаті факторингового ланцюгу та підтверджують зобов`язання Відповідача за кредитним договором.

Отже, - загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором N»233896216 від 26.08.2021, становить - 93411,40 грн., яка складається з наступного:

22000,00 грн. - заборгованість по кредиту;

71411,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 06.03.2024 - 14.05.2024. (Додаток №10).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, ф однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Згідно із п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 (30 днів) Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 (сто п`ять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 369,97 (триста шістдесят дев`ять цілих дев`яносто сім сотих) процентів річних, що становить 1,01 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев' яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

З урахуваннями викладеного, - сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з матеріалами справи, - Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток № 11).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року/ Додаток В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (ДодатокМІ4). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, - його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 55 386,60 грн. (Додаток №15).

Підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс", Первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту Відповідачу та були долучені Позивачем до позовної заяви.

Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.

Підтвердженням даного відступлення права вимоги є довідка, надана первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».(Додаток №33)

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток №16).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (Додаток №17).

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93411,40 грн. (Додаток № 20).

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 на момент його відступлення, - наведено у додатку до позовної заяви (Додаток №21).

В наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» розрахунках (Додаток №16 та №21 до позовної заяви) при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 06/03/24 відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 22).

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову (Додаток №23).

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93411,40 грн. (Додаток № 24).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на - ф момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, - Позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 93411,40 грн., - що і є підставою для задоволення позову.

Що ж стосується відзиву на позовну заяву, та відповіді на відзив, то суд, керуючись внутрншнім переконанням, та засадою змагальності, - відноситься до вимг, викладених у відзиві, - критично, що ж до відповіді на відзив, - то правову позицію, яка викладені позивачем у відповіді на відзив, - суд сприймає як більш слушну, - з огляду на наступне:

Так, - у відзиві на позовну заяву, в якій сторона відповідача обгрунтовує свою правову позицію щодо повної відмови в задоволенні позову, - грунтується на двох основних моментах, а саме:

- сторона відповідача оспорює той факт, що позивач у даному цивільному провадженні, - правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором;

- сторона відповідача вважає, що деякі документи не відповідають вимогам, які, зазвичай, - ставляться до фінансових документів, мають технічні недоліки, а тому, - сторона відповідача вважає, що на основі таких доказів, - слід відмовити в задоволенні позову.

В той же час, - суд наголошує на тій обставині, що стороною відповідача не оспорюється факт укладання кредитного договору між первинним кредитором та відповідачкою.

Суд вважає, що правова позиція сторони відповідача, (з огляду на матеріали справи письмові докази), яка полягає у неоьббхідності відмови в задоволенні позову, - повністю спростовується позицією сторони позивача, яка висловлена позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, та письмовими доказами, які були надані позивачем як до позовної заяви, так і до відповіді на відзив, та, відповідно, - суд вважає правову позицію сторони позивача, висловлену у відповіді на відзив, - слушною, - з огляду на наступне:

- Щодо факту надання Позивачем оригіналу кредитного договору:

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, - вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Суд наголошує на тій обставині, що кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, - є оригіналом такого документа.

З урахуванням наведеного, оспорюваний Відповідачем відповідний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, - відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах:

- від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21);

- від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Щодо підписання кредитного договору електронним підписом:

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), - має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, - Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

У даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послуг була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано.

Тобто, на момент укладення договору у Відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але Відповідач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що не заперечує.

Отже, - Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/ru/confidentiality/creditrules/, а Відповідач мав змогу самостійно ознайомитися зі змістом Правил на сайті.

Підписавши Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, - Відповідач погодився, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил.

Вищевказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідачем у відзиві, - не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 233896216 від 26.08.2021 вимогам законодавства та про несправедливість його умов.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.7. Правил, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Клієнтом та пересилаються Кредитодавцю.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Кодексу, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.

Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, - воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Одноразовий ідентифікатор (відповідно до п.п.2.1.19 Правил) - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує Позичальник приймаючи пропозицію (оферту) Товариства та погоджуючись з Правилами та умовами Електронного договору в Особистому кабінеті та, яка відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», використовується з метою підписання пропозиції (оферти) та Електронного договору.

Товариство передає Одноразовий ідентифікатор Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Заявника), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Позичальником під час заповнення Заявки.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, без отримання Відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і паролю Особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а тому укладення спірного кредитного договору відповідало внутрішній волі Відповідача.

Отже, договір укладений сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані Фінансовою установою кредитні кошти та виконував умови договору.

Первісний кредитор надав Відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у пунктах 1.7.-1.13. Договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, - може мати електронну форму.

Згідно ст.ст. 205, 207 ЦК України Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

- від 10 червня 2021 рокуу справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20);

- від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19);

- від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20);

- від 12 січня 2021 рокуу справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Тобто, - судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме, - шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати».

Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора.

Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні.

Одноразовий персональний ідентифікатор № MNV76V2Z направлено Відповідачу 26.08.2021 12:01:22 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_4 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV76V2Z введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 26.08.2021 12:06:06.

Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства, - є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Акцепт договору позичальником ОСОБА_5 підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: MNV76V2Z, час відправки ідентифікатора позичальнику 26.08.2021 12:01:22 на номер телефону НОМЕР_4 .

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR- код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Зазначений QR-код знаходиться вкінці Договору № 233896216 від 26.08.2021.

У Розділі 5 Договору «Реквізити Сторін» зазначено електронний підпис з одноразовим ідентифікатором фізичної особи ОСОБА_3 - MNV76V2Z, що підтверджує волевиявлення Боржника на введення ідентифікатору та підписання Договору.

Також підтвердженням накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказані особисті дані Позичальника, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів в кредит від 26.08.2021, час: подання заявки на кредит, відправлення договору позичальнику, підписання договору та перерахування грошових коштів позичальнику.

Отже, Позивачем доведено, що Договір укладено в належній формі, адже:

- Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором;

- отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Відповідачем же в свою чергу - не надано суду відомостей на:

- підтвердження факту незаповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит;

- непідписання Відповідачем договору;

- на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних Відповідача, - матеріали справи не містять.

Кредитний договір підписаний Відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Будучи обізнаним із умовами кредитування, - Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно договору факторингу.

Доводи відзиву Відповідача, - правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, - не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, - Позивач належними та допустимими доказами довів наявність волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору та погодження його суттєвих умов згідно Правил надання грошових у позику, без погодження яких позичальник не зміг би отримати кредит згідно Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Отже, Позивачем доведено, що Договір укладено в належній формі.

Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, - позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою.

Слід зазначити, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені в кредитному договорі, повністю збігаються з даними Відповідача. Ці ідентифікатори є унікальними та незмінними.

РНОКПП та адреса реєстрації є сталими ідентифікаторами, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження.

Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах Відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору.

Отже, за відсутності вагомих доказів протилежного, - слід вважати, що кредитний договір був укладений саме Відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів Відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору.

Щодо достовірності наданих платіжних доручень:

- Як вже зазначалось вище, - первинний кредитор, - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22 000,00грн. на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 8530b3f8-37e9-4779-bbd2-54db67791c14 від 26.08.2021, - з відміткою Товариства.

Відповідно до Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Позичальником в Заявці, - здійснюється відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом:

1. використання технології 3DSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa), - шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер Заявника в sms унікального коду, або

2. використання технології Preauth, - шляхом блокування на картковому рахунку Заявника певної суми (до 1 грн), до моменту введення її розміру в Заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Платіжна інструкція (платіжне доручення) це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Приписами даної правової норми встановлено, що тільки у разі неможливості встановлення належного отримувача коштів банк має право не зараховувати кошти цьому отримувачу, а повернути кошти платнику.

Таким чином, при перерахуванні коштів Банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено поняття термінів, що вживаються в зазначеному Законі. Згідно п. 1.24 зазначеної статті терміни:

"переказ коштів" - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

"помилковий переказ" - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

"неналежний переказ" - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі;

Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», - не встановлено, таким чином, - Позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів Відповідачеві.

Схожої позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2008 по справі № 10/115/07.

Незважаючи на той факт, що дана справа розглядалась в рамках господарського судочинства, вона містить важливі положення для вирішення даної справи, оскільки норми встановлені ст.76 ЦПК України та ст.73 ГПК України аналогічні.

Також, - платіж підтверджується Довідкою № 04/2024, видану та підписану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки Банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за Кредитним договором №233896216 від 26.08.2021.

Таким чином Позивач, - надав усі можливі та доступні заходи для забезпечення належної доказової бази у справі.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 79 ЦК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Отже, - Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 22 000,00 грн.

В свою чергу, - Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача, - не надано.

Щодо підтвердження суми заборгованості з кредитним договором:

З огляду на вищезазначене, при укладенні Кредитного договору, - Відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до п. 1.9. за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 (сто п`ять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

У зв`язку з невиконанням умов Договору, передбачених п. 1.8, відповідно до 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи вищенаведені положення, - 29.09.2021 ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відсотки за Дисконтий період по Базовій відсотковій ставці і подальші нарахування проходили за ставкою прописаною в пункті 1.12.2.

4.2. Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, - є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування з 25.09.2021 до 23.12.2022 відбувались за ставкою у відповідності до пунктів Кредитного договору, зазначених вище.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакціі з урахуванням додаткових угод до нього), - TOB «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 55386,60 грн.

В розрахунках, - наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та ТОВ «Таліон Плюс» (Додаток №16 та №21 до позовної заяви), -при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

З огляду на вищезазначене, можна дійти висновку, що при відступленні права вимоги, - сума боргу списується з рахунків Клієнта та нараховується на рахунки Фактора, що виключає можливість сплати заборгованості Боржником, оскільки є операцією внутрішнього бухгалтерського обліку.

Розрахунки містять підписи Первинних кредиторів та є належним доказом.

Після відступлення права вимоги 26.10.2021, відсотки продовжували нараховуватись відповідно до п. 1.12.2. Кредитного договору. (2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним)

Крім цього, - при відступленні прав вимоги 30.05.2023 (Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023) в розрахунках наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта (ТОВ «Таліон Плюс») до Фактора (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Надалі 06.03.2024 право вимоги за даним кредитним договором перейшло до Позивача, - «Юніт Капітал».

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем жодних нарахувань не здійснювалось.

За весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, - позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.

Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Проте, суд наголошує, щдо кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

В той же час Відповідачем не було надано:

- будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить;

- виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок;

- доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

- виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту відсутності сплат коштів, які призвели до продовження Дисконтного переіоду.

Натомість, - Позивач надав беззаперечні докази того, що саме Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняв зобов`язання на себе.

Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й Позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги, - доведені Позивачем в повній мірі.

Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими Відповідач ознайомився до укладення Кредитного договору № 233896216 від 26.08.2021 та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору.

Щодо переходу прав за Кредитним договором до Позивача:

- 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон Плюс (Фактор) укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав.

Таким чином, - Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та Товариством з обмеженою відповідальністю Таліон Плюс укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

26.10.2021 на виконання п. 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та ТОВ Таліон Плюс складено та підписано Реєстр прав вимоги №157 за яким передані (відступлені) права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №157 від 26.10.2021, відповідно до якого до ТОВ Таліон Плюс перейшло право вимоги до ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, строк дії Договору факторингу № 28/1118- 01 розпочинається від 28.11.2018 та діє до 31.12.2022 включно.

Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у відповідності до наступних редакцій.

Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ Таліон Плюс", Первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту ОСОБА_6 та були долучені Позивачем до позовної заяви.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який фактично укладено після укладення договору кредитної лінії№ 233896216 від 26.08.2021 (з додатковими угодами до нього).

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021.

Строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).

Вказані обставини підтверджуються Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93 411,40грн.. «Таліон Плюс» до Фактора - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, - витяг долучено до позову.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 93411,40грн.

Аналогічні висновки містяться у наступних Постановах судів апеляційної інстанції:

- Постанова від 31.01.2024 у справі №550/1020/23 (Полтавський апеляційний суд) «Надана копія договору факторингу №° 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

Апеляційний суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.»

- Постанова від 05.02.2024 у справі №672/1022/23 (Хмельницький апеляційний суд);

- Постанова від 07.03.2024 у справі №541/3027/23 (Полтавський апеляційний суд);

- Постанова від від 15.01.2024 у справі № Начало формы 757/11714/23-цКонец формы (Київський апеляційний суд)

«.Надана копія договору факторингу №° 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

«Апеляційний суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. »;

- Постанова від від 27.06.2024 у справі № Начало формы 754/9061/23 (Київський апеляційний суд)

«Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №928/1118-01.»

«На виконання п. 2.1. договору факторингу №928/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги №°98 від 08 вересня 2020 року за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_7 за кредитним договором від 16 березня 2020 року на загальну суму 28 335, 00 грн. «

«Відтак, Реєстр прав вимоги №> 98 за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_7 за кредитним договором був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №> 607597622 було укладено 16 березня 2020 року та настання строку виконання зобов 'язання за ним.»

- Постанова від 08.02.2024 у справі №276/2127/23 (Житомирський апеляційний суд):

«28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №? 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №> 467824778 від 11.12.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №? 128 від 06.04.2021.

Дані обставини та докази спростовують висновки Відповідача про те. що Позивач не набув права вимоги до ОСОБА_2 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26.10.2021 року, тобто після укладення Кредитного договору 26.08.2021, які Позивач набув в березні 2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії

Щодо повідомлення Відповідача про відступлення прав вимоги:

Згідно ст. 1082 ЦК України Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, Боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним . Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. .неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Щодо оплати договорів факторингу:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись , зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу,- постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зокрема частина «у будь-який передбачений договором спосіб» у визначенні поняття договору факторингу свідчить про те, що оплата договору факторингу не є імперативною нормою. Таким чином Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справ № 906/1174/18. а саме, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Таким чином посилання суду першої інстанції, на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 28.11.2018 Сторонами погоджено:

- п. 1.6. Договору Факторингу №28/1118-01 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього Договору.

- Пунктом 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором.

- Положеннями пункта 5.4.3. зазначеного Договору, у випадку невиконання Фінансування має право призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги.

- п. 5.4.4. Договору має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання.

- Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 Сторони погодили:

- п.1.6 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору.

- п. 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором.

- п. 5.4.3. Призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги.

- систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання.

Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Відповідно до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 Сторони погодили:

Розрахункова дата- дата передачі Клієнтом Фактору Реєстру Боржників по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками і є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продажу- сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно п.3.3. цього Договору.

Розділом 7 встановлено: усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

У випадку будь-яких спорів, що виникають між Сторонами за даним Договором, Сторони заявляють про добровільне вирішення спору шляхом переговорів. У разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, будуть розглядатися судом за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки Відповідача необґрунтованими та такими що суперечать дійсності.

Щодо долучення витягів з Реєстрів до матеріалів справи:

- Позивачем до позовної заяви надано саме витяги Реєстрів прав вимоги та боржників за кредитними договорами, оскільки реєстр боржників по договору містить інформацію щодо заборгованості інших фізичних осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства.

Враховуючи, що оригінали Реєстру прав вимоги та боржників до Договорів факторингу містить інформацію про заборгованість щодо великої кількості боржників, заборгованість яких не є предметом спору, - було сформовано та долучено до позовної заяви належним чином засвідчені витяги з Реєстрів прав вимоги та боржників до Договорів факторингу.

Отже, - Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024, - ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 93411,40 грн., - що і є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати:

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Що стосується документально підтверджених судових витрат позивача в даному цивільному провадженні, то суд зазначає наступне:

В матеріалах справи міститься виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України № 2350 від 29.05.2024 року, з якої видно, що позивачем по справі при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., - які і мають бути стягнені з відповідача на користь позивача.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне:

Витрати сторони на професійну правничу допомогу складаються:

- усна консультація: 1 год. - 500,00 грн;

- вивчення матеріалів справи: 1 год,- 500,00 грн.;

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору №22/02/24-02 від 22.02.2024, Додаткової угоди до нього № 5 від 22.02.2024 та Акт прийому-передачі наданих послуг (Додатки № 27 - № 29) .

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послкг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний Суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Відповідно, - суд вважає, що позивачем до суду надано підтверджуючі документи щодо витрат на правничу допомогу, згідно із якими, - витрати позивача на правову допомогу становлять 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Загалом, - слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп, - судовий збір: 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу: 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 1-3, 12-14, 21 Закону України «Про споживче кредитування», Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", Законом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановами Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462ЦС16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320ЦС16), від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003ЦС15 та постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/15-ц, від 06.09.2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 12.09.2018 року у справі № 647/1133/15-ц, від 20.09.2018 року у справі № 712/12031/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 711/8798/2012, від 03.10.2018 року у справі № 366/1358/іб-ц, від ю.10.2018 року у справі № 278/2615/15-ц, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054, 1082 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянки України, - ID картка № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), -

- на користь юридичної особи, - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4 А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163), -

- кошти в сумі 93411 (дев`яносто три тисячі чотириста одинадцять) грн. 40 коп., - заборгованості за кредитним договором № 233896216 від 26.08.2021 року.

Стягнути з фізичної особи, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянки України, - ID картка № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), -

- на користь юридичної особи, - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4 А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163), -

- кошти в сумі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп, - судових витрат, - судовий збір: 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу: 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 05.01.2026 року.

Суддя: О.В. Закаблук