Ухвала суду № 133459099, 16.01.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/660/26

1-кс/357/117/26

У Х В А Л А

16 січня 2026 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, працює не офіційно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2020 року народження, раніше судимий

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

у кримінальному провадженні № 12026111030000081, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2026,

У С Т А Н О В И Л А:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП України в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .

1.1. В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

1.2. Близько близько 16 години 30 хвилин 13 січня 2026 року ОСОБА_5 , зайшов до маршрутного таксі № 21 моделі «Богдан», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , яке належить ТОВ «ТРАНССІТІ», на кінцевій зупинці по вул. Томилівська у м. Біла Церква Київської області, де сів на переднє сидіння праворуч від водія ОСОБА_7 та побачив біля нього на панелі моторного відсіку коробку, де ОСОБА_7 зберігав власні (розмінні) гроші.

1.3. В подальшому ОСОБА_5 пересів на панель моторного відсіку транспортного засобу, який розташований біля місця водія потерпілого ОСОБА_7 , та в той час коли маршрутне таксі на прохання ОСОБА_5 припаркувалось на зупинці громадського транспорту «вул. Левка Симиренка», що розташована біля буд. 52 по вул. Надрічна м. Біла Церква Київської області, останній відкрито заволодів коштами в сумі 1600 гривень, які знаходились у коробці на панелі моторного відсіку, біля водія - потерпілого ОСОБА_7 , та вибіг із маршрутного таксі, незважаючи на наміри пасажирки ОСОБА_8 схопити останнього за одяг та переслідування водієм - потерпілим ОСОБА_7 .

1.4. Після цього, ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 1600 гривень.

1.5. Ґрунтуючись на цих обставинах, слідчий зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

1.5. В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою слідчий у клопотанні зазначає про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

1.6. Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує неможливістю запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

1.7. В підтвердження того, що підозрюваному надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, до матеріалів справи долучена розписка підозрюваного. Згідно з нею, ОСОБА_5 отримав ці документи 16.01.2026 о 09 год. 00 хв.

2. В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:

2.1. Прокурор підтримала доводи клопотання та просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Деталізувала обставини, викладені у клопотанні. Додатково зауважила, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам кримінального провадження.

2.2. Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Зауважив, що підозрюваний повністю визнає свою вину та активно сприяє досудовому розслідуванню, відтак запобігти заявленим ризикам можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

2.3. Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

3. Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1. У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

3.1.1. З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.01.2026, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111030000081 розпочато 14.01.2026 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , вчиненого відкрито, шляхом ривка, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_5 15.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується його підписом на останній сторінці повідомленнч. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.1.2. Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 186 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

3.1.3. Водночас, на підставі ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

3.1.4. Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.

3.1.5. Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

3.2. Щодо обґрунтованості підозри:

3.2.1. Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

3.2.2. В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

3.2.3. Як вбачається зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.01.2026, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111030000081 здійснюється за фактом відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_7 .

3.2.4. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

3.2.5. Так, відповідно до рапорту помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, 13.01.2026 о 18 год 10 хв на лінію 102 надійшло повідомлення від водія маршрутки ОСОБА_7 про те, що невідомий чоловік відкрито викрав у нього кошти.

3.2.6. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

3.2.7. Для визначення причетності ОСОБА_9 до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема:

- рапорт про здійснення повідомлення на лінію «102» про те, що 13.01.2026 невідомий чоловік, перебуваючи в маршрутному таксі № 21 на зупинці громадського транспорту по вул. Левка Симиренка м. Біла Церква Київської області, шляхом вільного доступу, відкрито з підставки зберігання готівкових коштів викрав гроші в сумі 1600 гривень;

- заява про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_7 , про притягнення до кримінальної відповідальності особи яка 13.01.2026 близько 16 год. 40 хв. перебуваючи в маршрутному таксі № 21 на зупинці громадського транспорту по вул. Левка Симиренка в м. Біла Церква Київської області, шляхом вільного доступу, відкрито з підставки зберігання готівкових коштів викрав гроші в сумі 1600 гривень;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 14.01.2026, який повідомив, що 13 січня 2026 року був на роботі, працював водієм маршрутного таксі №21 на транспортному засобі марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , борт №243, жовтого кольору. Близько 16:30 ОСОБА_7 здійснив відправлення з початку маршруту по вул. Томилівська м. Біла Церква. На зупинці до салону зайшло близько восьми пасажирів, серед яких був один чоловік віком приблизно 3540 років, середньої тілобудови, зростом близько 175 см, наголо стрижений, одягнений у чорну куртку та чорні спортивні штани. Він сів на переднє пасажирське сидіння праворуч від ОСОБА_7 та протягом руху спілкувався з останнім. Близько 16:42, під`їжджаючи до зупинки «Мічуріна» по пров. Левка Симиренка в місті Біла Церква, даний чоловік пересів на накриття моторного відсіку поруч із ОСОБА_7 . Після зупинки він попрощався із ОСОБА_10 за руку, після чого відкрито заволодів грошовими коштами з пластикової коробки, що знаходилася на накритті моторного відсіку, та вибіг із салону. ОСОБА_7 та пасажири намагалися його зупинити, проте він вирвався та втік у напрямку проспекту Незалежності. Сергій переслідував його на відстані близько 300 метрів, однак через втому змушений був припинити переслідування. Після цього, останній повернувся до транспортного засобу, повідомив керівництво та викликав поліцію. Викрадені грошові кошти в сумі 1600 гривень (номіналами 200, 100 та 50 гривень) належали йому особисто та використовувалися для розміну пасажирам. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_7 було завдано майнової шкоди на суму 1600 гривень;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2026 за участі потерпілої ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_5 як особу, яка відкрито заволоділа його грошовими коштами;

- протокол допиту свідк ОСОБА_8 від 14.01.2026, яка повідомила, що 13.01.2026 близько 16 год. 30 хв. остання сіла в маршрутне таксі №21 на зупинці «Томилівська кінцева» та рухалась у напрямку центру м. Біла Церква до вул. Ярослава Мудрого з метою подальшої пересадки на автобус №32А до с. Матюші. Разом з нею в маршрутне таксі зайшов невідомий чоловік віком близько 3540 років, зростом 170175 см, одягнений у чорну куртку, темну шапку, сині джинси та взуття синьо-салатового кольору, обличчя поголене, з помітними впадинами. Невідомий чоловік сів на переднє пасажирське місце поруч із водієм (водій віком близько 70 років) та протягом поїздки постійно з ним розмовляв, нахиляючись у його бік. Поблизу водія, над моторним відсіком, знаходилась пластмасова коробка (ймовірно синього кольору) з грошовими коштами. Згодом чоловік пересів на місце над моторним відсіком, при цьому продовжував спілкування з водієм та постійно оглядав зупинки. Поблизу зупинки по проспекту Князя Володимира, біля закладу «Cristall», він раптово попросив зупинити маршрутне таксі. Після зупинки, попрощавшись із водієм та потиснувши йому руку, невідомий чоловік відкрито викрав грошові кошти з пластмасової коробки та швидко вийшов з маршрутного таксі, після чого побіг у напрямку вул. Левка Симиренка;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2026 за участі свідка ОСОБА_8 , яка впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка відкрито заволоділа його грошовими коштами;

- протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 14.01.2026 , яка повідомила, що 13.01.2026 близько 16 год. 30 хв. перебуваючи в маршрутному автобусі «Богдан» №21 сполученням «вул. Томилівська вул. Ігоря Зінича» в м. Біла Церква. Невідомий чоловік віком близько 3035 років, який знаходився в салоні та протягом руху спілкувався з водієм, під час зупинки громадського транспорту «вул. Семеренка» (колишня «Мічуріна») відкрито вихопив грошові кошти з пластмасової коробки, розміщеної над моторним відсіком біля водія, після чого вибіг з автобусу та зник у напрямку масиву «Леваневського». Водій та пасажири намагалися його затримати, однак останній вирвався та втік;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2026 за участі свідка ОСОБА_11 , яка впізнала ОСОБА_5 як особу, яка відкрито заволоділа його грошовими коштами;

- протокол огляду документів від 14.01.2026, яким зафіксований огляд відеозаписів із відеокамер, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за період часу з 16 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. 13.01.2026, які отримані від ОСОБА_12 , під час якого встановлено, особу чоловічої статі, яка забігає до прилеглої території вилиці та тікає у невідомому напрямку.

3.2.8. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин цього клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, на цьому етапі досудового розслідування дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. За результатом аналізу зазначених у п. 3.2.7 цієї ухвали відомостей у їх системному взаємозв`язку за стандартом «обґрунтованої підозри» можливо стверджувати про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення. Версія досудового розслідування про те, що підозрюваний причетний до відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 , на цьому етапі узгоджується з дослідженими матеріалами клопотання. Отже, підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує слідчий.

При цьому, на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей визначає лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для цілей застосування щодо неї запобіжного заходу. В цьому випадку має місце початкова стадія кримінального провадження, в якому застосовується стандарт визначення участі особи в інкримінованому кримінальному правопорушенні обґрунтована підозра, - а відповідні висновки щодо її наявності можуть кардинально змінитися протягом подальшого досудового розслідування у процесі отримання нової доказової інформації.

3.2.9. Також на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для застосування щодо неї запобіжного заходу.

3.3. Щодо ризиків кримінального провадження

3.3.1. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

3.3.2. На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

- незаконного впливу на свідків та потерпілого;

- вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

3.3.3 ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років. Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2025 ОСОБА_5 звільнено з установи відбування покарання умовно-достроково, на підставі ст. 81 КК України з невідбутим строком 1 рік 11 місяців 28 днів.

Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є відсутність постійного місця роботи та джерел до існування, наслідки застосування приписів ч. 3 ст. 81 КК України.

Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

3.3.4. Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків. Показання свідків, на які посилається сторона обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні, мають значення для цього кримінального провадження.Зазначені особи вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, а відтак саме від них залежить благополуччя підозрюваного. Суд враховує, що наразі підозрюваний визнає свою вину, однак бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати ОСОБА_5 змінити свою позицію та спонукати незаконно впливати на свідків та потерпілого, зокрема умовлянням, підкупом, переконання, примушуванням з застосуванням фізичної сили або погроз, з метою викривлення фактичних обставин справи.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

3.3.5. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що він також є достатнім чином обґрунтований.

Як вбачається з наданих стороною обвинувачення відомостей ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Зокрема був засуджений:

1) 29.12.2004 Білоцерківським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, 76, 76 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки;

2) 31.03.2006 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 ст. 121, 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, звільнений 31.03.2011 по відбуттю строку покарання;

3) 27.10.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, звільнений 27.04.2015 по відбуттю покарання;

4) 29.01.2016 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, звільнений 18.02.2020 по відбуттю строку покарання;

9) 21.08.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією усього майна. 28.04.2025 звільнений з Білоцерківської виправної колонії № 35 на підставі ст. 81 КК України на невідбутий строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяці 28 (двадцять вісім) днів.

Звільнившись 06.05.2025 з закладу відбування покарання він, перебуваючи на умовно-достроковому звільненні, наразі підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину. Зазначена тенденція відображає динаміку руйнування моральних цінностей та орієнтирів у підозрюваного ОСОБА_5 та вказує на невілеювання прав людини та повне ігнорування оточуючих, що в свою чергу, враховуючи схильність підозрюваного до вчинення правопорушень, зумовлює потенційну вірогідність скоєння відносно інших осіб кримінального правопорушення.

3.3.6. З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

3.4. Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України

3.4.1. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

3.4.2. Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_5 виповнилося 37 років;

- відомостей про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки на території України, які б могли в повній мірі нівелювати встановлені ризики, не надані;

- відомостей про майновий стан підозрюваного слідчому судді не надано;

- на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває;

- постійне місце роботи відсутнє;

- має постійне місце проживання;

-підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності;

-кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вчинене протягом невідбутої частини покарання від якої він звільнений умовно-достроково.

3.5. Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом останнього до свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, зокрема цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.

Зважаючи на визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, які зазначені вище, враховуючи визначені стороною обвинувачення обставини вчинення злочину та аналізуючи наведене у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити. Зважаючи на особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідчий суддя вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк 60 днів, як того просить прокурор.

3.6. Щодо альтернативного запобіжного заходу

3.6.1. Приймаючи до уваги, визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, які зазначені вище, зважаючи на визначену стороною обвинувачення роль підозрюваного у вчиненні злочину та аналізуючи наведене у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити.

Зважаючи на те, що кримінальне провадження вийшло в активну фазу збору доказів (після затримання підозрюваного), та в ньому ще не проведені всі необхідні слідчі дії, зважаючи на особливість розслідування такої категорії кримінальних правопорушень, слідчий суддя вбачає за необхідне застосування тримання під вартою на строк 60 днів, як того просить прокурор.

3.6.2. Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3.6.3. Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).

3.6.4. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України)

Сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

3.6.5.З урахуванням всіх досліджених відомостей та встановлення ризиків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок). Такий розмір з урахуванням поведінки підозрюваного та його індивідуальних обставин, на думку слідчого судді, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

3.6.6.Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри, ризики кримінального провадження, визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя доходить висновку, що застава у визначеному розмірі є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження,. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити частково.

3.7.У зв`язку із обранням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає слідчий у клопотанні, а саме:

- прибувати до слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, та суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі населеного пункту де він проживає без дозволу без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, засобів зв`язку;

-уникати спілкування із свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з території України.

4. Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193-196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

2. Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання, тобто до 14 березня 2026 року включно.

3. Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок).

4. Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

5. У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обраний запобіжний захід у виді застави.

6. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

7. У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, та суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі населеного пункту де він проживає без дозволу без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, засобів зв`язку;

-уникати спілкування із свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з території України.

8. Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 14.03.2026 включно.

9. Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

10. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

11. На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

12. Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

13. Повний текст ухвали оголошений 20.01.2026.

Слідчий суддяОСОБА_13