Рішення № 133458163, 20.01.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/4387/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 95 458 грн. У обґрунтування заявленого ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» повідомило, що ОСОБА_1 уклав із позивачем кредитний договір на підставі якого отримав кредит та зобов`язався повернути вказані грошові кошти у строк, обумовлений умовами кредитного договору. Однак ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку із чим виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року, що постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О., в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16 жовтня 2024 року в зв`язку із відставкою судді Татуйка Є.О. матеріали цієї цивільної справи на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані судді Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецькому В.І. і прийняті суддею до свого провадження 16 грудня 2025 року.

19 травня 2025 року за наслідками розгляду цієї справи судом ухвалено заочне рішення, яким позов ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволений у повному обсязі.

23 липня 2025 року судом отримана заява представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про перегляд вищевказаного заочного рішення суду, яка задоволена відповідною ухвалою суду від 09 вересня 2025 року і новий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Правом на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався, але у заяві про перегляд заочного рішення його представник адвокат Зачепіло З.Я. вказала, що відповідачем не доведений належними, достатніми та допустимими доказами заборгованість відповідача за процентами, що нараховані на підставі вищевказаного кредитного договору. Окрім цього, адвокат зауважила, що ОСОБА_1 не був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою клієнта і тарифами, яка у сукупності із заявою свідчить про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

01 вересня 2023 року між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений договір № 459073-КС-004 про надання кредиту (далі Договір) згідно із яким останній отримав кредит в сумі 26 000 грн (п. 2.1. Договору) строком на 24 тижні (п. 2.3 Договору) та сплатою комісії за надання кредиту в сумі 3 900 грн (п. 2.5 Договору).

Також, за правилами п. 3.2., 3.2.1 та 3.2.2 Договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та додатку № 1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до правил п. 2.4 Договору стандартна процента ставка становить 2% на день, а знижена процентна ставка складає 1,149% на день (а.с. 47-51).

Із виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 вбачається, що 01 вересня 2023 року на виконання вимог вищевказаного кредитного договору останнім отримано 26 000 грн, тобто тіло кредиту за Договором (а.с. 85 зворот-88).

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості вбачається, що станом на 22 липня 2024 року за ОСОБА_1 на підставі Договору обліковувалася заборгованість в загальній сумі 95 458 грн із яких: 26 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 68 153,96 грн заборгованість за процентами та 1 304,04 грн заборгованість за комісією. Із цього ж розрахунку вбачається, що на погашення заборгованості за Договором ОСОБА_1 сплачено грошові кошти на загальну суму 11 260 грн із яких 6 664,04 грн віднесено на погашення заборгованості за процентами та 2 595,96 грн віднесено на погашення заборгованості за комісією (а.с. 55-57).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Водночас, щодо вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за комісією суд звертає увагу на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім цього, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року по справі № 686/14530/15 виснувано, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Відтак, ураховуючи норми законодавства, якими врегульоване питання комісії при наданні кредиту, а також зважаючи на усталену судову практику з цього приводу, суд уважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із позивача комісії, так як це прямо суперечитиме законодавству України, оскільки суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку позикодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Так, перевіряючи правильність проведеного розрахунку процентів заборгованості за вищевказаним кредитним Договором судом установлено, що відповідач отримав кредит в сумі 26 000 грн (п. 2.1 Договору) строком на 24 тижні, тобто на 168 днів (п. 2.3 Договору). Разом із тим, системний аналіз п. 2.4, 3.2, 3.2.1 та 3.2.2 Договору свідчать про те, що у цьому випадку у період із 01 вересня 2023 року по 20 жовтня 2023 року включно (50 календарних днів) ОСОБА_1 мав сплачувати проценти в розмірі 1,149% на день, а у строк з 21 жовтня 2023 року по 16 лютого 2024 року (118 календарних днів) процентна ставка за користування кредитними коштами становила 2% на день.

Ураховуючи викладене, розмір процентів, які ОСОБА_1 слід сплатити за користування кредитними коштами становить 76 297 грн (із розрахунку (26 000 грн х 1,149% х 50 днів) + (26 000 грн х 2% х 118 днів). Водночас, оскільки із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що на погашення боргу за відсотками ОСОБА_1 внесено 8 664,04 грн, то сума заборгованості за процентами має становити 67 635,96 грн (із розрахунку 76 297 грн - 8 664,04 грн).

Водночас, із наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором, також вбачається, що внесені відповідачем грошові кошти на погашення заборгованості в сумі 2 595,96 грн безпідставно були віднесені на погашення комісії, стягнення якої у цьому випадку заборонено законом. Ураховуючи викладене, суд вказує, що сплачені відповідачем грошові кошти в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 534 ЦК України мають бути віднесені на погашення процентів за користування кредитними коштами, а тому борг ОСОБА_1 за процентами нарахованими на підставі Договору становить 65 037 грн (67 635,96 грн - 2 595,96 грн).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають до часткового задоволення.

Стосовно решти доводів сторони відповідача, то суд зауважує, що договір № 459073-КС-004 про надання кредиту від 01 вересня 2023 року, який укладений між сторонами цього спору, не є договором приєднання та не є договором про надання банківських послуг, а тому не передбачає ознайомлення ОСОБА_1 із умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою клієнта і тарифами, а тому такі доводи сторони відповідача суд відхиляє як безпідставні.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати за розгляд цієї справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 459073-КС-004 від 01 вересня 2023 року в сумі 91 037 (дев`яносто одна тисяча тридцять сім) гривень.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" судові витрати за розгляд даної справи у сумі 2 310 (дві тисячі триста десять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 січня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький