Рішення № 133457555, 20.01.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року справа № 580/4637/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної екологічної інспекції України (далі відповідач), в якому позивач просить стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача інфляційні втрати на суму 25 338,73 грн (двадцять п`ять тисяч триста тридцять вісім гривень 73 коп) та три відсотки річних в сумі 6 366,15 грн (шість тисяч триста шістдесят шість гривень 15 коп) за несвоєчасне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 580/10684/23.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 580/10684/23 з Державної екологічної інспекції України було стягнуто 183 941,17 грн середнього заробітку за час затримки поновлення на роботі. Оскільки рішення суду було виконано лише 28.03.2025, тобто із затримкою, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у сумі 6 366,15 грн та інфляційних нарахуваннь у сумі 25 338,73 грн.

13.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до законодавства, компенсація за затримку виплат передбачена лише для доходів, що мають постійний, а не разовий характер. Виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є разовою виплатою, сума якої була встановлена судом у справі № 580/10684/23. Оскільки такі кошти не є об`єктом компенсації в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відповідач не вчинив протиправних дій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 06.05.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням від 01.02.2024, що набрало законної сили 27.06.2024, в адміністративній справі № 580/10684/23, Черкаський окружний адміністративний суд стягнув з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення його на роботі за період з 06.10.2022 до 10.11.2023 в сумі 183 941,17 грн.

19.08.2024 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 580/10684/23.

На виконання рішення суду від 01.02.2024 в справі № 580/10684/23 позивачу 28.03.2025 проведено виплату середнього заробітку (з утриманням податків та зборів) у сумі 141 634,70 грн, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 08.04.2025 про надходження коштів на рахунок позивача.

Позивач, вважаючи, що має право на виплату інфляційних втрат у сумі 25 338,73 грн та 3 % річних у сумі 6 366,15 грн за несвоєчасне виконання зазначеного рішення суду, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач посилається на висновки постанови ВП ВС від 686/21962/15-ц від 16.05.2018, в яких зазначено, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц щодо застосування припису частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин зазначила: «У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц ВП ВС відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).».

Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Спірні правовідносини в цій справі виникли, в зв`язку з проходженням позивачем публічної служби, які за своєю суттю є трудовими, тому ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не може бути застосована.

Також позивач зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 .

Відповідно до Закону № 2050-ІІІ передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Суд зазначає, що спір у справі № 580/10684/23 стосувався стягненню з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, яка не відноситься до заробітної плати та не є доходом у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, а тому вказаний Закон не може бути застосований до спірних правовідносин.

Отже, до спірних правовідносин не може бути застосована ні ст. 625 ЦК України, ні Закон України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За таких обставин, підстави для стягнення компенсації, передбаченої ст. 5 зазначеного Закону, на користь позивача, є невиконання казначейством рішення суду більше 3-х місяців.

Також суд зазначає, що позивач здійснив розрахунок 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України - з моменту виникнення грошових зобов`язань, а Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає інший порядок здійснення розрахунку річних, а саме, якщо казначейство протягом трьох місяців з дня звернення позивачем до них із заявою про виконання не перерахувало кошти за рішенням суду, то через три місяці стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів.

За рішенням суду від 01.02.2024 у справі № 580/10684/23 на користь позивача було стягнуто 183 941,17 грн. Виконавчий лист по справі позивачу видано 19.08.2024. Рішення суду виконано 28.03.2025. Отже за період невиконання рішення суду з 19.11.2024 (19.08.2024 + 3 місяці) по 27.03.2025 необхідно нарахувати 3% річних, що складає 1 948,71 грн (період 2024 року (43 дні (високосний рік)): з 19.11.2024 по 31.12.2024 183 941,17 х 3% / 366 х 43 = 648,15 грн. Період 2025 року (86 днів): з 01.01.2025 по 27.03.2025 183 941,17 х 3% / 365 х 86 = 1 300,56 грн. Разом: 648,15 + 1 300,56 = 1 948,71 грн).

Оскільки до правовідносин з несвоєчасного виконання судового рішення, неможливо застосувати ст. 625 ЦК України, суд відмовляю в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача інфляційних витрат.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягнення інфляційних витрат не передбачено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок 3, корпус 2, ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) три відсотки річних в сумі 1 948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн 71 коп за несвоєчасне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 580/10684/23.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО