Вирок № 133457115, 20.01.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/987/21

Провадження 1-кп/193/8/26

В И Р О К

іменем України

20 січня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Софіївка матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням особа один, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_6 , особа два, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, внесеного до ЄРДР № 12021041580000101 від 27.08.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , внесеного до ЄРДР № 12022041580000056 від 01.05.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, в частині обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовте Софіївського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого цивільним шлюбом з ОСОБА_8 та маючого малолітню дитину ОСОБА_9 , 2024 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.08.2021 року, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, за попередньою змовою групою осіб, разом зі своїм знайомим особа два, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та особа один, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, о 16:00 годині на автомобілі ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом без реєстраційного номера, заїхали на частково огороджену територію недіючої «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Софіївського району Дніпропетровської області, за адресою: с. Вакулове вул. 40 річчя Перемоги, 1 Софіївського району Дніпропетровської області, де переконавшись у відсутності фізичної охорони та сторонніх осіб, які могли б за ними спостерігати, використовуючи фізичну силу, з приміщення колишньої недіючої амбулаторії з фасадної сторони, відірвали металеву пожежну драбину виготовлену з двох зварених між собою металевих кутників по обидві сторони, кутники розміром 100*100мм, товщина стінок 5мм, довжиною по 4,5 м. кожний, та 10 сходів, які складаються з трьох металевих кутників кожна, зварені один біля одного, розмір кутника 40*40мм, товщина стінок 4мм, довжиною по 1,0м кожний кутник, вартістю 2862,29 грн. та з даху недіючого приміщення стаціонару здійснили крадіжку 220 кг. брухту чорних металів вартістю 1397,00 грн. Після цього, маючи можливість вільно розпоряджатись викраденим майном, особа один, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом з ОСОБА_6 та особа два, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, територію колишньої недіючої амбулаторія загальної практики-сімейної медицини покинули, обернувши викрадене на свою користь. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3081/21 від 30.08.2021 року потерпілій стороні в особі директора КНП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Вакулівської сільської ради - ОСОБА_10 , вчиненою крадіжкою було заподіяно матеріального збитку на загальну суму 4259,29 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 , якому раніше було пред`явлено обвинувачення у скоєнні корисливого майнового правопорушення проти власності, повторно скоїв умисний корисливий тяжкий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 10 квітня 2022 року близько 14:00 години ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану,запровадженого на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, перебуваючи по АДРЕСА_3 , через хвіртку проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Потім, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, ногою штовхнув вхідні двері, які були замкнені на навісний замок, в результаті чого із лутки дверей від`єдналася скоба, для навісного замка та двері відчинилися, таким чином, проник до приміщення літньої кухні, де викрав газову плиту настільну двохкомфорну марки «Гефест-Брест» білого кольору ПГТ 702-03 - вартістю 756 грн, газовий балон металевий ємністю 50 л. - вартістю 1918 грн., редуктор газовий РДСГ-1-1,2 до вказаного балону вартістю 161 грн. та газовий шланг довжиною 1,5 м. - вартістю 116 грн 20 коп. Довівши свої злочинні дії до завершення ОСОБА_6 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_11 , згідно висновку експерта № 1130/22 від 09.05.2022, матеріального збитку на загальну суму 2951 грн. 20 коп.

Отже, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна , поєднаного з проникненням у інші приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєннного стану.

Крім того, ОСОБА_6 , 23 квітня 2022 року близько о 15:00 годині, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, запровадженого на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , відчинивши вхідні двері, які були зачинені на зігнутий цвях, підбитий до лутки дверей, проник до тимчасової споруди, виготовленої з дерев`яних дошок, зовні змазаних глиною, що перебуває у користуванні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Потім, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, з тимчасової споруди викрав електричний обігрівач марки «REINFORD» білого кольору моделі СА 2009 D0З, з серійним номером 04313 - вартістю 670 грн.

Довівши свої злочинні дії до завершення, ОСОБА_6 разом з викраденим майном, через двері вищевказаної споруди місце вчинення злочину покинув, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_12 , згідно висновку експерта № 1145/22 від 11.05.2022, матеріального збитку на загальну суму 670 грн.

Отже, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

За сукупністю скоєного ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

За усіх епізодів обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину повністю. За епізодом крадіжки майна ОСОБА_11 від 10.04.2022 року на суму 2951 грн 20 коп., обвинувачений вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, в судовому засіданні обвинувачений не оспорював обставин таємного викрадення, в умовах воєнного стану, 10.04.2022 близько 14:00 год ним з приміщення літньої кухні, що належить ОСОБА_11 газової плити двохкомфорної, газового балону ємністю 50л та редуктора до нього, газового шлангу 1,5м. Також, не оспорює здійснення ним крадіжки 22.08.2021 разом із особою один, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та особою два, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, крадіжки з приміщення колишньої недіючої амбулаторії металевої драбини пожежної, та 220кг металобрухту. Пояснив, що розпорядились викраденим, в подальшому драбину повністю відновили та змонтували на колишнє місце знаходження. За епізодом крадіжки майна 23.04.2022 року вину визнав та пояснив, що дійсно викрав вдень обігрівач та приніс його додому, який в подальшому видав працівникам поліції, розкаявся засудив свій вчинок.

Покази обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує.

Покази обвинуваченого, дані під час судового розгляду про обставини вчинення ним вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами з точки зору взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всіх обставин справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, за згодою учасників судового розгляду, суд розглянув справу щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, відомостей про речові докази, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку ті обставини, які не досліджувалися судом першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 за епізодом від 22.08.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб та за епізодом від 10.01.2022 за ч. 4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

За епізодом 23 квітня 2022 року, враховуючи обставини кримінального правопорушення, беззаперечного визнання вини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ч.1 ст.5 КК України згідно якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-ХІ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до КУпАП, а саме ст.51 КУпАП викладено в редакції, яка визначає, що дрібною крадіжкою є викрадення майна вартістю від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Тобто, з 09.08.2024 змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії (станом на день вчинення кримінального правопорушення 23.04.2022 року для кримінальної відповідальності вартість викраденого майна мала перевищувати 3 028грн.).

Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року - 2481 грн, відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1240,5 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень ПК та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 епізоду злочину від 23.04.2022 року, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2481 грн.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Згідно з обвинувальним актом за названим епізодом ОСОБА_6 інкримінується вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_12 на суму 670 грн, вчиненої в умовах воєнного стану, і такі його дії кваліфікуються за ч.4 ст.185 КК України, тобто встановлена досудовим розслідуванням заподіяна шкода обвинуваченим не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.

В судовому засіданні обвинувачений беззаперечно визнав свою вину та пояснив, що дійсно здійснив крадіжку електричного обігрівача у потерпілої ОСОБА_12 , засудив свій вчинок, розкаявся у скоєному, не наполягав на продовженні розгяду кримінального провадження в цій частині.

Згідно з вимогами ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Враховуючи вищезазначене, думку сторони захисту, думку прокурора, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом крадіжки майна від 23.04.2022 року ОСОБА_12 на суму 670 грн підлягає перекваліфікації його дій на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння на ч. 1 ст. 162 КК України.

Об`єктивна сторона ст.162 КК України полягає в незаконному проникненні у інше приміщення.

Під незаконним проникненням у інше приміщення потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_6 усвідомлював, що приміщення, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року (справа № 405/9034/21, провадження № 51-509км24.

Велика Палати Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року по справі №0306/7567/12 зазначила, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності.

Крім того, суд враховує позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яку він висловив у постанові від 16 лютого 2021 року по справі №345/3522/18.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Таким чином, внесені законодавцем зміни до Закону про кримінальну відповідальність, призвели до декриміналізації діяння, а дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону, як правильно встановлено судом першої інстанції.

Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи у суді першої інстанції з підстави, визначеної у пункті 4 частини 1 статті 284 КПК, у зв`язку із декриміналізацією діяння, … суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку у разі незгоди з клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Більше того, такі підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

Разом з цим, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

При цьому, згідно ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

У зв`язку з наведеним, з врахуванням вчинення ОСОБА_6 протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.162 КК України, скоєння злочину за ч. 4 ст. 185 КК України 23.04.2022 року, вказаний строк перервався, та підлягає обчисленню з 23.04.2022.

З врахуванням вищевказаного строки, передбачені ст.49 КК України для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності ч.1 ст.162 КК України, минули 23.04.2024 року.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 червня 2020 року (справа №756/6876/19), констатовано, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання (ч.ч.4, 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК України), "звільнення від відбування покарання" ( ст.ст.75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст.78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому.

Враховуючи викладене, наявні підстави і для звільнення ОСОБА_6 від покарання за ч.1 ст.162 КК України на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, відсутність тяжких наслідків, усунення наслідків у добровільному порядку, особу обвинуваченого - раніше не судимого, який посередньо характеризується за місцем мешкання, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має сталі соціальні зв`язки родину, малолітню дитину ОСОБА_13 , 2024 року народження. Також, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки, вчинених ним кримінальних правопорушень, одне з яких є кримінальним проступком, а одне є тяжким злочином відповідно до вимог ст.12 КК України. Матеріальна шкода, завдана потерпілим, діями обвинуваченого, відшкодована шляхом повернення викраденого майна, вилученого в результаті оперативно-розшукових дій співробітників поліції, відновлення майна (драбини) в добровільному порядку.

Щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України.

Тобто, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

Суд вважає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_6 усвідомив наслідки вчинених дій, бажає виправитись, під час досудового та судового провадження сприяв слідству та розгляду справи у суді, обвинувачений добросовісно поводив себе під час досудового розслідування та під час судового розгляду вказані обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно ОСОБА_6 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - повторність.

З урахуванням вищевикладених обставин, які характеризують особу винного, обставин, які пом`якшують покарання, та в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості злочину та ступінь небезпечності винної особи для суспільства, для досягнення цілей покарання суд погоджується з думкою прокурора та вважає можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодом від 23.04.2022 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного ) року обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_6 на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України від покарання за ч.1 ст.162 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч.4 ст.185 КК України (за епізодом крадіжки майна від 10.04.2022 у кримінальному провадженні № 12022041580000056 від 01.05.2022 року) та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

ч. 2 ст. 185 КК України (за епізодом крадіжки майна від 22.08.2021 у кримінальному провадженні № 12021041580000101 від 27.08.2021) та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років .

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази: газову плиту двохкомфорну, газовий балон ємністю 50л та редуктора до нього, газовий шланг довжиною 1,5м., передані на відповідальне зберігання потерпілому залишити власнику ОСОБА_11 , електричний обігрівач «REINFORD» білого кольору моделі СА 2009 D0З, переданий на відповідальне зберігання потерпілому залишити власнику ОСОБА_12 .

Матеріали кримінальних проваджень ЄРДР №12021041580000101 від 27.08.2021 на 99 арк. та ЄРДР № 12022041580000056 від 01.05.2022 на 131 арк. залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у судовій справі №193/987/21 (провадження №1-кп/193/10/26).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя: ОСОБА_1