Вирок № 133457100, 20.01.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2795/22

Провадження № 1-кп/191/201/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000183 від 31.05.2022, стосовно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Лантратівка Сватівського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-УІІІ органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.

24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України 08.03.2022 захоплено Сватівський район Луганської області, у зв`язку із чим, на підтвердження контролю над районним центром, на будівлі Сватівської районної ради, розташованої за адресою: Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, майдан Злагоди, 25, незаконними збройними формуваннями встановлено прапор так званої «лнр».

В період часу з квітня по травень 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території Сватівського району Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в окупаційній владі в смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області, та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади створеного Троїцького району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 у квітні - травні 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянином України, перебуваючи у смт. Троїцьке на території Сватівського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації, умисно, добровільно зайняв посаду директора «Троїцького комплексного центру соціального обслуговування населення (надання послуг)», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, що діє у Сватівському районі Луганської області та створеному окупаційною адміністрацією так званого так званого «Троїцького району лнр».

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Водночас, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах.

З моменту направлення до суду обвинувального акту процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_5 були дотримані стороною обвинувачення та прийнято усіх вичерпних заходів для забезпечення його прав. Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 (враховуючи, що з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до РФ, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території), інформація про процесуальні документи надсилались судом та публікувались відповідно до вимог ст.135, 323 КПК України через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційних сайтах офісу Генерального прокурора України та судової влади.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме вважав, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження факту добровільності вчинення дій, пов`язаних з зайняттям посади «директора «Троїцького комплексного центру соціального обслуговування населення (надання послуг)» луганської народної республіки», а також не доведено факту виконання ним організаційно-розпорядчих функцій. За таких обставин просив кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_5 .

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставинах, у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він проживав разом з ОСОБА_5 в одному селищі-Троїцьке. Він працював у судовій охороні, а ОСОБА_5 часто приходив до суду. Після окупації с.Троїцьке він зустрічався з ОСОБА_5 , вони пили разом каву та ОСОБА_5 сказав, що не збирається виїжджати на підконтрольну Україні територію, оскільки йому запропонували посаду директора територіального центру соціального обслуговування. Це було в квітні 2022 року одразу після окупації. Крім того, в цей час окупаційною владою були захоплені лікарні, комунальні підприємства, створена нова поліція. Потім він бачив ОСОБА_5 , який біля територіального центру соціального обслуговування роздавав гуманітарну допомогу від РФ. За пів року перебування в с.Троїцьке після окупації свідок бачив ОСОБА_5 рази 2 на місяць, при цьому останній виправдовував російську агресію, казав, що при них буде гарно жити, бо Україна нічого для селища не зробила. Тобто ОСОБА_5 пішов працювати на окупаційну владу добровільно. Після того, як він виїхав на підконтрольну Україні територію, то бачив ОСОБА_5 в «телеграм» каналі та на сайті Троїцького району і знає, що він працює на окупаційну владу. З ОСОБА_5 також працює ОСОБА_7 -мати однокласника, яка каже про ОСОБА_5 , що в них гарний начальник. Також бачив в інтернеті ще інтерв`ю з ОСОБА_5 , який надавав його журналістам т.зв. лнр про те, що вони допомагають переселенцям з інших міст, що Росія допомагає їм гуманітарною допомогою. Під інтерв`ю було підписано, що його надає начальник центру. Батько свідка залишився на окупованій території та також казав, що ОСОБА_5 працює директором соціального центру.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що на даний час працює в службі у справах дітей Троїцької сільської ради. ОСОБА_5 знає, стосунки були з ним робочі. 06.03.2022, коли до смт.Троїцьке зайшло окупаційне військо, ОСОБА_5 пішов з ним на співпрацю. З відео, яке є у вільному доступі в інтернеті, їй стало відомо, що ОСОБА_5 зайняв посаду директора центру соціального захисту. Коли окупанти привозили гуманітарну допомогу, то ОСОБА_5 знаходився там та допомагав її роздавати. З-під окупації вона виїхала 23.03.2022. До неї, як до керівника, пропозицій щодо співпраці не надходило, тому що її позиція, яка засуджує окупантів, була всім відома. Вона жила в с.Бабичеве, зв`язку не було, бензину теж, тому в смт.Троїцьке була рідко. В телеграм-каналі у вільному доступі видно хто працює та допомагає окупантам. Коли вони возили свої речі та продукти до смт.Троїцьке, то бачила, що ОСОБА_5 зі своїми фахівцями знаходився в приміщенні центру соціального захисту та надавав вказівки своїм підлеглим. Восени 2024 року дізналась від місцевих мешканців, що ОСОБА_5 продовжує працювати на окупаційну владу.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона працює начальником відділу Троїцької військової адміністрації. ОСОБА_5 знає дуже давно. До окупації смт.Троїцьке вона працювала у відділі культури Троїцької міської ради. 06.03.2022 території смт.Троїцьке була окупована. ОСОБА_5 до окупації очолював центр надання соціальних послуг. Після окупації, коли вони виходили з адмінбудівлі, то її начальниця зустріла ОСОБА_5 та він їй сказав, що вже записався на посаду у нову владу та нікуди не буде виїжджати. На яку саме посаду він не сказав. Пізніше з телеграм-каналу Троїцької адміністрації т.зв. лнр вона дізналася, що ОСОБА_5 очолює центр соціального захисту окупаційної влади. На відео, яке було там розміщено, виступав ОСОБА_5 як очільник центру. Примусу відносно нього щодо переходу до співпраці вона не помітила. З-під окупації вона виїхала 15.08.2022, а розмова з ОСОБА_5 була в березні 2022 року, вже коли зайшли окупаційні війська.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_5 ще до 2014, коди він був мобілізований до лав ЗСУ. ОСОБА_5 працював в адміністрації Троїцької РДА на посаді начальника центру з надання соціальних послуг. Після 06.03.2022, коли окупаційні війська зайшли до смт.Троїцьке , ОСОБА_5 добровільно погодився зайняти посаду , яка була аналогічна тій, що він займав, але вже у новій адміністрації окупаційної влади. Впевнений, що це було добровільно та свідомо з боку ОСОБА_5 , він сам бажав зайняти цю посаду, тим більше, що на керівні посади нікого не примушували йти. Потім свідок бачив по телебаченню та в інтернет мережі як ОСОБА_5 надавав інтерв`ю т.зв. «журналістам лнр» біля приміщення комендатури, в якому паплюжив українську владу та виражав захоплення новою російською владою, а також роздавав від імені нової влади т.зв. «лнр» гуманітарну допомогу, яку збирали та приносили самі мешканці, що всіх обурило.

Також судом були досліджені наступні письмові докази:

-протокол огляду інтернет сторінки http://mir-lug.іnfo (Берклійський протокол) від 03.06.2022, під час якого оглянуто публікацію, на якій йдеться про надання директором «Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Троїцької селищної ради ОСОБА_5 інтерв`ю т.зв. «журналістам лнр», в ході якого він не приховував своїх проросійських поглядів та заявляв, що Україна за роки незалежності нічого «доброго» не принесла мешканцям Троїцької ОТГ. Також заявляє, що незахищені прошарки населення знаходились за межею бідності, а після захоплення території Троїцької селищної ради незаконними збройними формуваннями ситуація стабілізувалась, при цьому він виносить вдячність «новій владі» та покладає надію на співпрацю з «лнр» (т.2 а.с.34-35);

-протоколи огляду вказаної вище інтернет сторінки http://mir-lug.іnfo (Берклійський протокол) від 03.06.2022 за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , відповідно до яких оглянуто публікацію, на якій йдеться про надання директором «Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Троїцької селищної ради ОСОБА_5 інтерв`ю т.зв. «журналістам лнр», в ході якого він не приховує своїх проросійських поглядів та заявляє, що Україна за роки незалежності нічого «доброго» не принесла мешканцям Троїцької ОТГ. Також заявляє, що незахищені прошарки населення знаходились за межею бідності, а після захоплення території Троїцької селищної ради незаконними збройними формуваннями ситуація стабілізувалась, при цьому він виносить вдячність «новій владі» та покладає надію на співпрацю з «ЛНР» (т.2 а.с.40-42, 47-50, 59-61);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.06.2022, згідно з яким свідок ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_5 на знімку № 3 (т.2. а.с.56-58);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2022, згідно з яким свідок ОСОБА_12 упізнала ОСОБА_5 на знімку № 3 (т.2. а.с.68-70);

- протокол огляду інтернет-сайту (Берклійський протокол) від 08.08.2022 за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого оглянуто офіційний сайт так званої «адміністрації Троїцького району «лнр», на якому 04.08.2022 розміщено публікацію та зафіксовано проведення заходу в т.зв. «Троцькому комплексному центрі соціального обслуговування населення (надання послуг)», а саме початку нового учбового року в Університеті третього покоління. З відкриттям нового учбового року студентів привітав ОСОБА_5 - директор Троїцького комплексного центру соціального обслуговування населення (надання послуг) (т.2. а.с.71-74);

-протоколи огляду інтернет-сайту (Берклійський протокол) від 10.08.2022 за участю свідка ОСОБА_6 та від 15.08.2022 за участю свідка ОСОБА_9 , відповідно до яких оглянуто офіційний сайт так званої «адміністрації Троїцького району «лнр», на якому 04.08.2022 розміщено публікацію та зафіксовано проведення заходу в т.зв. «гу лнр «Троцький комплексний центр соціального обслуговування населення (надання послуг)», а саме початку нового учбового року в Університеті третього покоління. З відкриттям нового учбового року студентів привітам ОСОБА_5 - директор Троїцького комплексного центру соціального обслуговування населення (надання послуг) (т.2. а.с.89-92, 98-102);

-заява-анкета ОСОБА_5 №4093880 від 06.11.2019 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (т.2. а.с.127);

-заява-анкета ОСОБА_5 №3414959 від 12.06.2019 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (т.2. а.с.128);

-форма №1 на ОСОБА_5 (т.2.а.с.129-130);

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.07.2022 про належність ОСОБА_5 на праві власності нерухомого майна (т.2 а.с.134-137).

Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими та достовірними. Вони повністю узгоджуються між собою, а у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .

У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

При цьому суд враховує наступне.

Так, колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України.

Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

У складів кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК важливе значення має добровільність. Суспільна небезпечність вказаних дій є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.

Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави, суду не надано.

Крім того, суд враховує, що заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений ОСОБА_5 не вживав.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, яка виразилась у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, доведена повністю.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до тяжкого злочину, раніше ОСОБА_5 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в максимальному розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися певною діяльністю.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.323, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з позбавленням праваобіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних, судових органах та органах, що надають публічні послуги, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних, судових органах та органах, що надають публічні послуги, рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.09.2022 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частину будівлі телятнику-складу, загальною площею 546.8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , які належать обвинуваченому ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1