Рішення № 133452313, 21.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 р. Справа № 120/14770/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

21.10.2025 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Олексієнко О.І., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 за № 023830034581 від 19.06.2025 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії;

- зобов`язання відповідача-2 призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.06.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985, з 13.08.1997 по 14.08.1999 та період військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1982;

- зобов`язання відповідача-2 зарахувати з 10.06.2025 до загального страхового стажу позивачки періоди роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, на пільгових умовах, один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців;

- зобов`язання відповідача-2 зарахувати з 10.06.2025 до загального страхового стажу позивачки період військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987 із розрахунку один місяць служби за півтора.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.06.2025 позивачка звернулася до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком. З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем-1, яким і прийнято рішення № 023830034581 від 19.06.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу роботи.

Позивачка з вказаним рішенням не погоджується та вважає його протиправним.

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача-2 витребувано матеріали пенсійної справи позивачки.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, хоча копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 29.10.2025, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником Вінницького окружного адміністративного суду.

12.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи позивачки.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 10.06.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення № 023830034581 від 19.06.2025 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Зі змісту рішення видно, що страховий стаж позивачки становить 21 рік 08 місяців 03 дні. Водночас до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985 та період проходження військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від російської федерації за вказані періоди;

- період роботи з 13.08.1997 по 14.08.1999, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення.

Також у рішенні зазначено, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 13.08.1997 по 14.08.1999 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

Наведене спонукало позивачку звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Згідно з пунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом третім постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому основним документом, який підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є трудова книжка. Водночас ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а.

Крім того, у постановах від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а, від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а та від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17 Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відтак суд доходить до висновку про достатність одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.12.1982, позивачка працювала та проходила військову службу на території російської федерації:

- з 03.01.1983 по 31.05.1983 (04 місяці 29 днів в районі Крайньої півночі) (записи трудової книжки № 1 та № 2);

- з 01.06.1983 по 19.03.1985 (01 рік 09 місяців 19 днів в районі Крайньої півночі) (записи трудової книжки № 3 та № 4);

- 20.03.1985 по 13.11.1987 проходила військову службу (02 роки 07 місяців 25 день в районі Крайньої півночі-Камчатка) (записи трудової книжки № 5, № 6, № 7).

Крім того, у період з 13.08.1997 по 14.08.1999 (02 роки 00 місяців 02 дні) позивачка працювала на посаді директора в приватній юридичній фірмі "Аргумент" (записи трудової книжки № 22, № 23).

Отже, з 03.01.1983 по 31.05.1983 та з 01.06.1983 по 19.03.1985 позивачка працювала в районах Крайньої Півночі, що підтверджується трудовою книжкою.

Разом з тим відповідачем не надано доказів того, що дані трудової книжки (у частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи вже були предметом судового розгляду. При цьому суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивачка працювала в районах Крайньої Півночі, а доводи пенсійного органу мотивовані лише ненаданням позивачкою заяви про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, як обов`язкової умови для розгляду питання щодо призначення пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Своєю чергою, у позовній заяві наголошується на тому, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 позивачка є громадянкою України та проживає у м. Вінниці. Відтак позивачка об`єктивно не могла оформити пенсію за віком на території рф, оскільки не є громадянкою російської федерації та не проживає на її території.

Також позивачка вказує про те, що вона не подавала заяв про призначення пенсії та не отримувала будь-яких пенсійних виплат з рф. Крім того, після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022 та розриву дипломатичних відносин між державами будь-яка можливість звернення до відповідних органів рф або отримання від них інформації є повністю виключеною, що підтверджує об`єктивну неможливість отримання позивачкою будь-яких документів з росії.

Суд з вказаними доводами погоджується та вважає, що, за відсутності будь-яких належних й допустимих доказів, посилання відповідача на ймовірне отримання позивачкою пенсії в рф є необґрунтованими та недоведеними.

З огляду на викладене відмову пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи в рф з 03.01.1983 по 31.05.1983 та з 01.06.1983 по 19.03.1985 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.12.1982, виходячи із кратного пільгового обчислення (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) за роботу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, суд визнає неправомірною.

Щодо періоду військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987 із розрахунку один місяць служби за півтора, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Водночас, як вже акцентувалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Згідно з положеннями абзацу 9 пункту 1 вказаного Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не передбачено більш пільгових умов.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 слід зараховувати за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Окрім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Додатка 2 "Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах" до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530, військова служба у віддаленій місцевості СРСР, зокрема у Комі АРСР з 07 серпня 1969 року зараховується до вислуги років на пільгових умовах, один місяць служби за півтора місяця.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічна позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09.12.2014 (справа № 21 406а14) та Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 727/1441/17.

Водночас пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність, про що вже зазначалося вище. При цьому враховується правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а.

Як видно із записів у трудовій книжці, з 20.03.1985 по 13.11.1987 позивачка ОСОБА_1 проходила військову службу (02 роки 07 місяців 25 день) в районі Крайньої півночі-Камчатка (записи трудової книжки № 5, № 6, № 7).

Відтак, за встановлених обставин справи, коли факт військової служби позивачки в районах Крайньої Півночі підтверджується записами у трудовій книжці як основному документі про трудову діяльність, то відповідний спірний період роботи підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з 20.03.1985 по 13.11.1987 проходила військову службу (02 роки 07 місяців 25 день) в районі Крайньої півночі-Камчатка, то цей період її служби має бути зарахований до її страхового стажу у пільговому обчисленні, виходячи із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, а тому відмова відповідача у вчиненні таких дії є неправомірною.

Щодо неврахування періоду роботи позивачки з 13.08.1997 по 14.08.1999 через відсутність печатки на записі про звільнення, то суд зауважує, що така підстава не є достатньою для відмови у призначенні пенсії за віком та не може позбавляти позивачку права на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем чи іншими органами (посадовими особами) трудової книжки; працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказаний правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанові від 16.04.2020 у справі № 159/4315/16-а.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Також у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на викладене дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачці до страхового стажу роботи період роботи з 13.08.1997 по 14.08.1999 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 суд визнає протиправними.

Водночас, беручи до уваги зроблені судом при вирішенні цієї справи висновки, страховий стаж позивачки є достатнім для призначення пенсії за віком.

Відтак, оскільки судом не встановлено інших перешкод для призначення позивачці пенсії за віком, підлягають також задоволенню позовні вимоги про покладення на відповідача обов`язку призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV з дати звернення за пенсією 10.06.2025, як просить позивачка у позовній заяві.

Щодо визначення відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачці, то суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі ? Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі ? орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, питання про призначення пенсії, в тому числі за наслідками судового розгляду справи, має вирішувати пенсійний орган, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.

Тому питання про зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів та питання призначення позивачці відповідного виду пенсії має вирішувати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як суб`єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивачки, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як про те просить позивачка.

Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції КАС ВС, наведеній у постанові від 19.05.2025 у справі № 240/505/24.

Враховуючи вищевикладене, з метою поновлення порушених прав позивачки, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача-1 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985, з 13.08.1997 по 14.08.1999 та період військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1982, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) до страхового стажу періоду роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983 та з 01.06.1983 по 19.03.1985 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця страхового стажу) до страхового стажу періоду військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987, та призначити позивачці пенсію за віком з 10.06.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, протиправне рішення якого стало підставою для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за № 023830034581 від 19.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985, з 13.08.1997 по 14.08.1999 та період військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1982, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) до страхового стажу періодів роботи з 03.01.1983 по 31.05.1983, з 01.06.1983 по 19.03.1985 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця страхового стажу) до страхового стажу періоду військової служби з 20.03.1985 по 13.11.1987, та призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.06.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Олексієнко Ольга Іванівна (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: вул. Визволення, 8, офіс 32, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);

4) відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83а, м. Чернігів, 14005).

Повне рішення суду складено 21.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович