Ухвала суду № 133450849, 20.01.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2976/21

Провадження № 1-в/577/16/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2026 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого -судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника Конотопського

РВ філії ДУ Центр пробації

в Сумській області ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа клопотання начальника Конотопського РВ філії Державної установи Центр пробації в Сумській області про звільнення від призначеного покарання у виді виправних робіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого у ПП Корунд-С, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше засудженого 08.12.2021 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ст.286-1 КК України до 05 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 05 років, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.11.2024 року невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді 02 років виправних робіт з відрахуванням 20 % із заробітної плати засудженого в дохід держави, із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 05 років,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 р. до суду звернулася начальник Конотопського РВ філії ДУ Центр пробації в Сумській обл. ОСОБА_6 з клопотанням про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді виправних робіт. Обгрунтовує тим, що з 18.12.2024 р. в Конотопському РВ філії ДУ Центр пробації в Сумській обл. на обліку перебуває ОСОБА_5 , якому ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.11.2024 р. невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на 02 р. виправних робіт з відрахуванням 20% в дохід держави. 30.12.2024 р. ОСОБА_5 було роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді виправних робіт, відібрана підписка про ознайомлення з даним видом покарання, роз`яснена кримінальна відповідальність за ухилення від покарання, передбачена ст.389 ч.2 КК України. Засуджений надав довідку, що він з 17.12.2024 р. офіційно працює у ПП Корунд-С на посаді слюсаря з ремону автомобілів 4-го розряду за трудовим договором (наказ №14-К від 17.11.2024 р.). 30.12.2024 р. органом пробації до ПП Корунд-С надіслано копію судового рішення та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохі держави. 03.01.2025 р. до Конотопського РВ з ПП надійшло підтвердження про отримання копії ухвали, а також наказ №23-ВР від 31.12.2024 р. про своєчасне утримання коштів із заробітної плати засудженого підприємством та здійснення контролю за його поведінкою. Відрахування розпочаті 01.01.2025 р. 16.12.2025 р. при отриманні розрахункових даних за листопад 2025 р. стало відомо, що ОСОБА_5 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 19.11.2025 р. та направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 . На запит Конотопського РВ отримано лист від в/ч НОМЕР_1 , що ОСОБА_5 дійсно проходить військову службу з 19.11.2025 р. на посаді командира ІІ відділення охорони 04 взводу охорони І роти охорони батальйону охорони НОМЕР_2 окремої шляхо-відновлювальної Конотопської бригади та отримано витяг з наказу. Засуджений відбув 10 міс. 10 дн. виправних робіт, до повного відбуття залишилося 01 р. 01 міс. 20 дн. ОСОБА_5 під час відбуття покарання до адміністративної відповідальності не притягувався, нових кримінальних правопорушень не скоював.

Представник Конотопського РВ філії ДУ Центр пробації в Сумській обл. ОСОБА_4 клопотання підтримала, просить задовольнити.

Прокурор заперечує задоволенню клопотання.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, оскільки проходить військову службу, клопотання підтримує.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

У відповідності до вимог п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. від 08.12.2021 р. ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України до 05 р. позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 05 років, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.11.2024 р. невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі замінено на більш м`яке покарання у виді 02 років виправних робіт з відрахуванням 20 % із заробітної плати засудженого в дохід держави, із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 05 р. (а.с.144-149).

Засуджений ОСОБА_5 працевлаштований у ПП Корунд-С з 01.01.2025 р. надходили розрахункові дані та копії квитанцій про відрахування в дохід держави 20 % заробітку засудженого.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №412 від 19.11.2025 р. старший сержант ОСОБА_5 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 з 19.11.2025 р. (а.с.156).

Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт визначено Главою 9 КВК України, організація здійснення уповноваженим органом з питань пробації наглядових та соціально-виховних заходів до засуджених до покарання, зокрема у виді виправних робіт, визначено Порядком здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі від 29.01.2019 № 272/5. (далі Порядок)

З аналізу вказаних нормативно правових актів слідує, що виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їх поведінкою відповідно до вимог КВК України уповноваженим органом пробації.

П.8 глави 1 розділу IV Порядку, передбачено, що у десятиденний строк після поставлення засудженої особи на облік (крім засуджених до ОВ) уповноважений орган з питань пробації надсилає до:

- суду, який ухвалив судове рішення стосовно засудженої особи,- повідомлення за формою, наведеною в додатку 8 до цього Порядку, а у разі заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням - до установи виконання покарань, з якої надійшли судове рішення та матеріали до нього;

- військкомату стосовно осіб, які перебувають на військовому обліку та підлягають призову на строкову службу, повідомлення, форма якого наведена вдодатку 9до цього Порядку;

- підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України - повідомлення про засуджену особу, форма якого наведена вдодатку 10до цього Порядку (далі - повідомлення), та вимогу, форма якої наведена вдодатку 11до цього Порядку.

Відповідно до п. 12 глави 2 розділу VІІІ Порядку стосовно засудженого до ВР, який після винесення судового рішення призваний на військову службу уповноважений орган з питань пробації протягом трьох діб з моменту отримання витяг з наказу про призов на військову службу надсилає до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений до ВР відбуває покарання, клопотання про звільнення такого засудженого від відбування покарання відповідно дочастини другоїстатті 57 КК України, при цьому до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється.

Разом з тим, питання проходження військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", стаття 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, зокрема, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Від виконання вищевказаного військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією" та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Згідно ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед таких підстав не зазначено військовозобов`язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт не застосовується до військовослужбовців.

Ч. 1 ст. 8 КПК України, унормовуючи обов`язок суду при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права, окремо акцентує увагу на визначенні суті цього принципу: «людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України та Кримінально-виконавчий кодекс Українине регулюють питання заміни покарання у виді виправних робіт засудженим, які стали військовослужбовцями, так само і звільнення від подальшого відбування такого покарання, чи зупинення виконання вироку, таким чином, має місце прогалина в законі, вирішення якої можливе шляхом застосування аналогії Закону.

Діючі норми Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального виконавчого кодексу України регламентують питання звільнення від покарання певних категорій осіб з урахуванням зміни їх статусу після засудження.

Кримінальний кодекс України містить категоричну заборону застосовувати відносно військовослужбовців такий вид покарання, як виправні роботи.

Вказаний вид покарання не має аналогу серед спеціальних видів покарань, які можуть бути призначені чи застосовані відносно військовослужбовців згідно Х розділу КК України.

Наявність спеціального суб`єкта - військовослужбовець - вимагає специфіки застосування до такої категорії осіб не лише певної процедури судового провадження, а і самих покарань, які полягають у тимчасовому обмеженні прав військовослужбовців в умовах проходження ними військової служби.

Як зазначалося вище, ч.2 ст. 57 КК України має пряму заборону застосовувати виправні роботи до військовослужбовців, разом з тим, вказана норма забороняє це робити і відносно вагітних жінок, жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних осіб, щодо осіб, які не досягли 16 років і т.д.

При цьому, ч.3 ст. 57 КК України передбачає заміну даного виду покарання особам, що після постановлення вироку стали непрацездатними на штраф, а ч. 6 ст. 42 КВК України передбачає можливість дострокового звільнення від відбування покарання жінок, що стали вагітними.

Враховуючи ту обставину, що законодавець передбачив шляхи вирішення питання щодо покарання у виді виправних робіт відносно певних категорій осіб, які в силу виняткових обставин набули додаткових спеціальних (особливих) ознак, передбачених в статті Загальної частини для осіб, відносно яких не може бути призначений (застосований) певний вид покарання, суд вважає можливим застосувати Аналогію Закону в частині використання вказаної процедури для усунення законодавчої прогалини, щодо засуджених до виправних робіт осіб, які стали військовослужбовцями до повного відбуття покарання.

На переконання суду, найбільш сприятливою для засудженого буде використання процедури дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, тому як заміна виправних робіт штрафом вимагає від засудженого набуття ним додаткових ознак, крім тих, які ним вже набуті, крім того, заміна йому виправних робіт на штраф буде погіршувати його становище в порівнянні з достроковим звільненням від подальшого відбування покарання.

З огляду на викладене та неможливість подальшого відбування засудженим ОСОБА_7 покарання у виді виправних робіт в зв`язку з проходженням ним військової служби, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування цього покарання.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 41, 42, 43 КВК України, ст. ст. 537, 539 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання призначного ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у виді 02 років виправних робіт з відрахуванням 20 % із заробітної плати засудженого в дохід держави, із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 05 роки.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 07 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 21 січня 2026 року о 08.10 год.

СуддяОСОБА_1