Рішення № 133440073, 19.01.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1689/25

Провадження № 2/467/81/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

19.11.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту №71475486 від 16.04.2025 року в розмірі 30839,53 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71475486, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 17000,00 грн строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,35% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (2550,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

15.05.2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14943912 до договору №71475486, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 на 60 днів (до 14.06.2025 року); змінити денну процентну ставку з 0,35% на 1%. Додатковий договір підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

14.06.2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15151816 до договору №71475486, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 на 90 днів (до 14.07.2025 року); змінити денну процентну ставку з 1% на 1%. Додатковий договір підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, та на виконання умов договору виконав зобов`язання, перерахувавши грошові кошти у розмірі 17000,00 грн на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу, процентів та інших нарахувань не виконав, платежі відповідача в рахунок погашення заборгованості складають 6349,50 грн. Заборгованість відповідача за договором кредиту складає 30839,53 грн, зокрема, 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за процентами, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №16/10/25, за умовами якого та на підставі Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором №71475486 в сумі 30839,53 грн.

Ухвалою судді від 27.11.2025 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням позивача витребувано від АТ «Універсал Банк» відомості щодо належності платіжної картки відповідачці та виписку по картковому рахунку.

04.12.2025 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково у частині фактичної суми непогашеного тіла кредиту, якщо вона підтверджена документально, та просила відмовити у їх задоволенні в частині стягнення 2550,00 грн комісії, 8094,38 грн процентів за прострочку, частини процентів 9544,65 грн та будь-яких сум, що перевищують 50% тіла кредиту, визнати недоведеним перехід права вимоги до ТОВ «Фінпром Маркет». Заперечення мотивувала тим, що комісія 2550,00 грн незаконна, не є додатковою послугою, а лише способом штучного збільшення вартості кредиту, комісія не підтверджена фактичними витратами кредитора, є несправедливими умовами згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», не підлягають стягненню (справи №522/11183/19, №127/21255/20, №200/15076/14-ц. Проценти за прострочку є незаконними, їх розмір надмірним та таким, що суперечить закону. Нараховані проценти 9544,65 грн явно завищені, нараховані не пропорційно тілу кредиту, процентна ставка 1% на день становить 365% річних, що суперечить принципам ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», створює кабальні умови договору, є завищеною ставкою, яку суди часто зменшують. Крім того, позивач не довів що є новим кредитором, оскільки відповідачку належним чином не повідомили про заміну кредитора у зобов`язанні. Розрахунок заборгованості є недостовірним, у розрахунку дублюються вимоги за різні дати, немає розбивки по днях, не вказано методику нарахування, не надано первинних бухгалтерських документів. Розрахунок містить ознаки штучного збільшення боргу. у зв`язку .

11.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вважала доводи відповідачки такими, що не заслуговують на увагу. Свою позицію обґрунтувала тим, що згідно чинного законодавства боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору. Зазначила про правомірність нарахування процентів за користування позикою з огляду на те, що умови договору щодо сплати процентів та комісії узгодженого відповідачкою з первісним кредитором, у тому числі у додаткових угодах, укладених за ініціативою відповідачки. Відповідач доказів на підтвердження або спростування позовних вимог не долучила (контр розрахунок, тощо)відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

11.12.2025 року від представника позивача, адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій представник позивача зазначає про зменшення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» на суму пені та просить вважати позовні вимоги наступними: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором кредиту №71475486 в розмірі 30839,53 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на

користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Слід зазначити, що ця заява не є заявою про зменшення позовних вимог, так як викладені в ній вимоги не відрізняються від вимог первісного позову.

17.12.2025 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вона зазначила про відсутність у матеріалах справи доручень, квитанцій тощо про перерахунок грошових коштів за кредитним договором. Отже вважає, що доказів надання їй кредитних коштів не надано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, звернулась із заявою про розгляд справи без її участі.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 16.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71475486.

Умовами договору від 16.04.2025 року №71475486 передбачено, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та оплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Сторони погодили, що дата надання кредиту - 16.04.2025 року, дата повернення кредиту 15.05.2025 року, сума кредиту становить 17000,00 грн, строк кредитування (строк договору) 30 днів, денна процентна ставка 0,350% в день (фіксована), комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2550,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором.

Умовами договору передбачено право кредитодавця нараховувати пеню у розмірі 4,00% в день та проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00% на день.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року), дата видачі кредиту - 16.04.2025 року, дата повернення кредиту 15.05.2025 року, сума кредиту -17000,00 грн, проценти за користування кредитом 1785,00 грн, реальна річна процентна ставка 1644,02%, комісія за надання кредиту - 2550,00 грн, загальна вартість кредиту 21336,00 грн.

Договір надання коштів у кредит та Таблиця підписані сторонами шляхом вчинення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, від імені відповідачки ідентифікатор 12435.

Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, серію, номер паспорт та дату його видачі, електронну адресу, номер телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

15.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем товариства, укладено додаткову угоду №14943912 до договору надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, відповідно, строк кредитування становить 60 днів; на період продовження строку користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00% в день. Дата повернення кредиту 14.06.2025 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1402,97%, орієнтовна загальна вартість кредиту 25899,50 грн. Для продовження строку кредитування позичальник сплачує кредитодавцю платіж в сумі 1785,00 грн.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року), дата видачі кредиту - 16.04.2025 року, дата

платежу 15.05.2025 та 14.06.2025 року, сума кредиту - 17000,00 грн, проценти за користування кредитом 6349,50 грн, реальна річна процентна ставка 1402,97%, комісія за надання кредиту - 2550,00 грн, загальна вартість кредиту 25899,50 грн.

Додаткова угода та Таблиця підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33441.

Додаткова угода містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, серію, номер паспорт та дату його видачі, електронну адресу, номер телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

14.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем товариства, укладено додаткову угоду №15151816 до договору надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, відповідно, строк кредитування становить 90 днів; на період продовження строку користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00% в день. Дата повернення кредиту 14.07.2025 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1076,85%, орієнтовна загальна вартість кредиту 29094,65 грн. Для продовження строку кредитування позичальник сплачує кредитодавцю платіж в сумі 4564,50 грн.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року), дата видачі кредиту - 16.04.2025 року, дата платежу 15.05.2025, 14.06.2025 та 14.07.2025 року, сума кредиту - 17000,00 грн, проценти за користування кредитом 9544,65 грн, реальна річна процентна ставка 1076,85%, комісія за надання кредиту - 2550,00 грн, загальна вартість кредиту 29094,65 грн.

Додаткова угода та Таблиця підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 30377.

Додаткова угода містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, серію, номер паспорт та дату його видачі, електронну адресу, номер телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: №71475486 (одноразовий ідентифікатор 12435 відправлений позичальнику 16.04.2025 о 16:49:55 на електронну пошту), №14943912 (одноразовий ідентифікатор 33441 відправлений позичальнику 15.05.2025 о 16:40:20 на електронну пошту) та №15151816 (одноразовий ідентифікатор 30377 відправлений позичальнику 14.06.2025 о 11:00:00 на електронну пошту).

Отже, відповідачка уклала електронний договір та додаткові угоди до нього та підписала їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір надання коштів у кредит №71475486 від 16.04.2025 року та додаткові угоди до нього укладені у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 17.10.2025 року №КД-000063741, ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 16.04.2025 року, сума 17000,00 грн, отримувач ОСОБА_2 на карту НОМЕР_1 , що також підтверджується

копією платіжної інструкції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 16.04.2025 року.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування їй кредитних коштів суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про платіжні послуги» після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Враховуючи, що первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою, тому зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», платіжне доручення про перерахування коштів на банківський рахунок (платіжну картку), та підтвердження про здійснення переказу грошових коштів є первинними обліковими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Крім того, банківська картка № НОМЕР_3 емітована АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про що банком надано інформацію від 24.12.2025 року №БТ/Е-22436. З виписки по рахунку відповідачки вбачається зарахування 16.04.2025 року на картку переказу на суму 17000,00 грн.

Таким чином позивачем належно доведено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачці грошові кошти в сумі 17000,00 грн 16.04.2025 року.

16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) уклали Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) склали Реєстр прав вимог №16/10/25-02, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, відповідно до якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №71475486 від 16.04.2025 року на суму 30839,53 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

ТОВ «Фінпром Маркет» здійснив оплату за договором факторингу №16/10/25 за реєстром прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 20.10.2025 року.

На підтвердження наявності та розміру заборгованості за договором №71475486 від 16.04.2025 року позичальника ОСОБА_1 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складений детальний розрахунок, згідно з яким заборгованість станом на 26.10.2025 року складає 30839,53 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Зазначений розрахунок складений у відповідності до умов кредитного договору та додаткових угод до нього, містить відомості про щоденні нарахування та враховує внесені відповідачкою суми на погашення заборгованості. Водночас, відповідачка власного розрахунку заборгованості не надала. На цій підставі суд відхиляє доводи відповідачки про недостовірність розрахунку.

Розрахунок заборгованості за договором №71475486 від 16.04.2025 року позичальника ОСОБА_1 , виконаний ТОВ «Фінпром Маркет», містить відомості щодо стану заборгованості на момент набуття права вимоги та станом на 04.11.2025 року, що передувало зверненню до суду. Заборгованість за договором №71475486 від 16.04.2025 року позичальника ОСОБА_1 складає 30839,53 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума

заборгованості за пенею/неустойкою, 8094,38 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Жодних нарахувань за цей період з розрахунку не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

При умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення прав вимоги, має місце той факт, за яким відповідачка не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України. Водночас, відомостей про сплату заборгованості на рахунок первісного кредитора відповідачкою не надано.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем на підтвердження факту відступлення права вимоги надано копію договору факторингу, реєстр прав вимоги, який містить дані за кредитним договором з ОСОБА_1 , копію платіжної інструкції на підтвердження оплати за договором. Отже, доводи відповідачки щодо відсутності належного підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача є безпідставними.

Перевіряючи доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування первісним кредитором комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії Товариства щодо встановлення у кредитному договорі комісії та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

За такого, суд відхиляє доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування їй первісним кредитором одноразової комісії за надання кредиту, враховуючи, що розмір цієї комісії був прямо обумовлений сторонами у договорі.

Щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами 1% слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Отже, встановлений сторонами у договорі та у додаткових угодах до нього розмір денної процентної ставки не перевищує законодавчого обмеження, а доводи відповідача у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №71475486 від 16.04.2025 року на суму 22745,15 грн, з яких: 10650,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9544,65 грн сума заборгованості за відсотками, 2550,00 грн сума заборгованості за комісією.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, суд зробив висновок про відсутність підстав для їх задоволення.

Так, згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частинами 1 та 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати проценти за користування коштами на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України тільки до 14.07.2025 року. Після цього проценти повинні нараховуватись на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування в розмірі 8094,38 грн слід відмовити.

Таким чином вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №71475486 від 16.04.2025 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 22745,15 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Правову допомогу позивачу у зазначеній справі надавала адвокат Ткаченко Ю.О. на підставі договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року. До позову долучено витяг з акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги. Зазначені документи містять детальний опис робіт, виконаних адвокатом та прийняття їх позивачем. Витрати на професійну правничу допомогу становлять 4500,00 грн. Оплата згідно акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги підтверджена платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579939288.1 від 27.10.2025 року.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (73,75%), а саме 1783,52 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, та 3318,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33; код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором №71475486 від 16.04.2025 року в розмірі 22745 (двадцять дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33; код ЄДРПОУ 43311346) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1783(одна тисяча сімсот вісімдесят три) гривні 52 копійки та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3318 (три тисячі триста вісімнадцять) гривень 75 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва