Рішення № 133432715, 20.01.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2980/25

Провадження № 2-а/375/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №5866298 від 4 жовтня 2025 року, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Позов мотивував тим, що постановою поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кондратьєвим Я.М. серії ЕНА №5866298 від 4 жовтня 2025року його притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

На думку позивача, оскаржувана ним постанова є незаконною з огляду на таке. Зокрема, позивач вказував, що, так, на початку літа 2025 року відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, який був направлений до Рокитнянського районного суду Київської області для розгляду. Разом з цим, на момент складання відносно нього оскаржуваної постанови за частиною 4 статті 126 КУпАП він рішення, за наслідками розгляду справи за частиною 1 статті 130 КУпАП не отримував, а, відтак, йому не було відомо, що він позбавлений права керування транспортним засобом.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення; відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; справу призначено до розгляду на 20 січня 2026 року о 14 год 30 хв.

29 грудня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції Петухов С.С. направив на адресу суду відзив на позовну заяву.

19 січня 2026 року представник Департаменту патрульної поліції Коляда В.Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву, в якій просив справу розглядати у відсутності представника відповідача, а також просив у задоволенні позову відмовити.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

У грудні 2025 року представник Департаменту патрульної поліції Петухов С.С. направив відзив на позовну заяву, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Зокрема, вказував на те, що твердження позивача стосовно того, що оскаржувана ним постанова є незаконною, оскільки йому не було відомо, що його було позбавлено права керування транспортними засобами є хибними та безпідставними з огляду на таке.

Так, зі змісту постанови серії ЕНА №5866298 від 4 жовтня 2025року вбачається, що 4 жовтня 2025 року о 16 год 48 хв на вул. Ентузіастів, 10 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом, а саме автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року строком на 1 (один) рік (справа № 375/1112/25), чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП.

Додатково зазначав, що 4 жовтня 2025 року працівники патрульної поліції здійснювали вільне патрулювання в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області. Патрулюючи поліцейськими було помічено транспортний засіб, який не увімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху, що стало причиною для зупинки транспортного засобу. Зупинивши транспортний засіб, за кермом якого був позивач, поліцейські представились та повідомили водію причину зупинки згідно пункту 3 статті 35 Закону України про «Національну поліцію», а саме водій порушив Правила дорожнього руху України.

Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України поліцейський звернувся до водія з вимогою пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс на транспортний засіб. Після чого водій надав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

У подальшому поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу драгер, але позивач відмовився та повідомив, що буде проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Поліцейські доставили водія до найближчого медичного закладу. В медичному закладі, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водієві було повідомлено, що на нього будуть складені матеріали за частиною 2 статті 130 КУпАП та винесена постанова за частиною 4 статті 126 КУпАП.

Встановивши всі обставини по справі, та розпочавши її розгляд о 18 год 09 хв, повідомивши права позивачу відповідно до статті 268 КУпАП та Конституції України, якими позивач скористатись не забажав, було винесено оскаржувану постанову. Слід зазначити, що під час розгляду справи, позивачу було повідомлено, що він позбавлений права керування транспортним засобом.

Отже, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн (двадцять тисяч чотириста), що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено постанову; позивачу було повідомлено про порядок оскарження постанови та наслідки її невиконання, передбачені статтями 307, 308 КУпАП; позивач поставив відповідні підписи в графі 8 постанови. Копію постанови отримав на місці події особисто в руки.

Разом з тим, необхідно зауважити, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський діяв на підставі та у межах встановлених статтею 35 Закону України «Про національну поліцію», статтями 222, 245, 251, 252, 278, 279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопад 2015 року №1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України.

Крім того, представник відповідача також посилався на те, що обізнаність позивача щодо того, що він позбавлений права керування транспортним засобом підтверджується і іншими доказами.

Зокрема, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 перебував у судовому засіданні, в якому вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП визнав та просив суворо не карати, що підтверджується постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року.

Посилаючись на зазначене представник Департаменту патрульної поліції просив у задоволенні позову відмовити.

Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП винесена незаконно та необґрунтовано. Наголошував на тому, що він не знав про те, що він позбавлений права керування транспортним засобом.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 4 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кондратьєвим Я.М. винесено постанову серії ЕНА №5866298 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Відповідно до змісту постанови, 4 жовтня 2025 року о 16 год 48 хв на вул. Ентузіастів, 10 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року строком на 1 (один) рік (справа № 375/1112/25), чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП.

Встановлено судом і те, що постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.4 «а» Правил дорожнього України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

У відповідності до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У частині 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі, й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, частиною 4 статті 126 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, у виді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (стаття 77 КАС України).

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилався на те, що йому не було відомо про те, що він постановою суду позбавлений права керування транспортним засобом.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що позивачу достовірно було відомо, що він позбавлений права керування транспортним засобом за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. До відзиву відповідач долучив постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року, роздоукрвану з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Зі змісту зазначеної постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року вбачається, що розгляд справи відбувався за участі ОСОБА_1 .

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 надав усні пояснення, за змістом яких, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП визнав та просив суворо не карати, що відображено, зокрема, у постанові Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року.

З урахуванням зазначеного, твердження позивача стосовно того, що він не знав, що він позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, відхиляються судом, оскільки, такі твердження спростовуються постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року, яка набрала законної сили.

Отже, зібраними у справі і дослідженими судом доказами підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом у той час, коли згідно постанови суду він був позбавлений права керування транспортними засобами, про що йому було достеменно відомо.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою Європейського суду з прав людини ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 4 жовтня 2025 року на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 4 статті 126 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції частини 4 статті 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА №5866298 від 4 жовтня 2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, є законною, а тому позов необхідно залишити без задоволення.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 січня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернеста, 3 м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Марина СМИК